Справа № 237/4526/21
Провадження № 1-кп/204/206/25
18 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
обвинуваченої: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12020050690000579, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Курахове Мар'їнського району Донецької області, громадянина України, українця, одруженого, працюючого ФОП « ОСОБА_8 », раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки села Соснівка Покровського району Донецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 306, ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває вищевказана справа.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з конфіскацією майна. Існує ризик того, що обвинувачена у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту може переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі стороною обвинувачення оцінено у сукупності факторів, пов'язаних із характером особи обвинуваченої, їх моральністю, відношенням до інкримінованих кримінальних правопорушень, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами життя, сімейними зв'язками та зв'язками із суспільством. Водночас стороною обвинувачення не встановлено стимулюючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченою не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки у судове засідання. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України має місце, у зв'язку з не проведенням у судовому засіданні допиту свідків та обвинувачених. Обвинувачена впродовж тривалого часу здійснювали збут наркотичного засобу та психотропної речовини, що свідчить про схильність до вчинення кримінальних правопорушень, відтак існує відповідний ризик продовження вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 просила суд змінити їй раніше обраний запобіжний захід з домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання, щоб мати можливість працювати та відвідувати рідних.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_4 клопотання підзахисної підтримала та зазначивши, що ризики вказані прокурором у клопотанні є неактуальними, просила суд змінити запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Вислухавши клопотання прокурора, заперечення обвинуваченої та її захисника, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно до положень ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з'ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону суду під час вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінальних правопорушень; 3) наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав вважати, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 6) обов'язків, передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинувачену.
Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, та у випадку визнання винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинуваченій загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачена може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення нею дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи наявність ризику переховування обвинуваченої від суду, слід зазначити, що з огляду на практику ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_6 від суду, суд враховує: 1) тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що позбавляє можливості застосування норм, передбачених статтями 69 та 75 КК України; 2) її сімейний стан та відсутність утриманців; 3) можливість в обвинуваченої залишити територію області, у якій мешкає на даний час та виїзд в іншу область.
Отже, співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченої у вигляді її можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є існуючим. Водночас, слід зазначити, що такий ризик має високого рівня інтенсивності з огляду на відсутність відомостей про наміри чи спроби вчинення обвинуваченою дій спрямованих на переховування від суду, а також з врахуванням того, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання. Також, при оцінці вказаного ризику слід зазначити, що після зміни обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, остання випадків неявки у судові засідання не допускала.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.
Згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороні захисту відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_6 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
Оцінивши наведене, суд переконується в існуванні ризику впливу на учасників кримінального провадження враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації нею таких дій. Отже, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати та своєї актуальності не втратив.
Також, суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 нового кримінального правопорушення.
При оцінці можливості застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу суд зазначає таке.
Оцінюючи твердження сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, то вказані посилання свого підтвердження не знайшли, існування ризиків у кримінальному провадженні встановлено судом з наведенням відповідних мотивів у даній ухвалі, однак беручи до уваги що, з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби з її боку не було допущено порушень умов такого запобіжно заходу та покладених на неї процесуальних обов'язків, за час розгляду кримінального провадження не надходило відомостей про порушення обов'язку обвинуваченою утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, що у судовому засіданні прокурором не спростовано, та за висновком суду свідчить про мінімізацію ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та можливість зміни раніше застосованого запобіжного заходу.
Окрім цього, суд бере до уваги особисті характеристики обвинуваченої, її поведінку під час дії застосованого до неї запобіжного заходу та той факт, що з плином часу інтенсивність ризиків зменшується.
Вказані обставини, на переконання суду свідчать про наявність підстав для зміни застосованого до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання, оскільки встановлені обставини, характер справи, а також те, що зміна раніше обраного запобіжного заходу на особисте зобов'язання, з покладенням судом обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде співмірною з існуючими ризиками, та відповідатиме особі обвинуваченої буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії її належної процесуальної поведінки.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, хоча їх інтенсивність з плином часу зменшилась, наявні підстави покладення на обвинувачену обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання; негайно прибувати до суду за першим викликом; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для обвинуваченої і здатні запобігти реалізації встановлених ризиків.
На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобіганню, передбачених статтею 177 КПК України ризикам, на даному етапі розгляду кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_6 належить змінити запобіжний захід з домашнього арешту у певний період доби на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 179, 181, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який - задовольнити.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби на особисте зобов'язання строком до 18 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_6 , строком до 18 листопада 2025 року, наступні обов'язки:
- повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання;
- негайно прибувати до суду за першим викликом;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Попередити обвинувачену ОСОБА_6 що у разі невиконання покладених обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 22.09.2025.
Суддя ОСОБА_1