Справа № 554/12792/24 Номер провадження 22-ц/814/2570/25Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
09 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Панченка О.О., Пилипчук Л.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Павлюченко Олександр Олександрович, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення-
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування позову зазначено, що в період з 1979 року до 30 липня 2015 року ОСОБА_1 працювала в Полтавському професійно-технічному училищі, після перейменування - у Полтавському кооперативному технікумі, після перейменування - Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, зараз - Полтавський фаховий кооперативний коледж (далі - відповідач) на посаді викладача-методиста.
30 липня 2015 року розірвано позивачем трудові відносини з відповідачем, звільнившись за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України. Впродовж роботи та надання позивачу щорічної відпустки за 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу відповідачем не проводилось, що порушує вимоги статті 57 Закону України «Про освіту».
Відповідно до розрахунково-платіжних відомостей (типова форма П-6, затверджена Наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року № 489) працівника ОСОБА_2 за період з січня 2009 до липня 2015 року вказані нарахування відсутні.
Отже, загальна сума заборгованості по сплаті матеріальної допомоги на оздоровлення, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 16412,00 грн.
Також зазначено, що на підставі статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та порядку обчислення, що закріплений в статті 3, позивач надає розрахунок, в якому зазначає калькуляцію компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, що дорівнює 26823,95 грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 16412,00 грн, з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб, а також стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 26823,95 грн з вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачем зазначено правовою підставою позову норму статті 57 Закону України «Про освіту», яка під час роботи у навчальному закладі була відсутня, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд оскаржуване рішення скасувати повністю і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по справі у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване рішення місцевого суду є таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Під час ухвалення рішення місцевий суд помилково не застосував норму закону, яка діяла в Україні ще з 1991 року, а саме статтю 57 Закону України «Про освіту» № 1060-XII від 23 травня 1991 року, та яка мала бути застосована до спірних правовідносин.
Зауважено, що позивачем до суду першої інстанції було подано розрахунково-платіжні відомості працівника за типовою формою П-6, з яких вбачається відсутність нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 протягом 2008-2015 років.
Вказано, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Також позивач наголошує про необхідність стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, що нею заявлялися до суду першої інстанції.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач прохав суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року.
Вказано, що керівники навчальних закладів, установ освіти та наукових установ мали право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі й на оздоровлення, а тому виплата матеріальної допомоги на оздоровлення не є обов'язком відповідача.
Зауважено, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, що передбачений статтею 233 КЗпП України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 16412,00 грн, а також компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 26823,95 грн (загальний розмір становить 43235,95 грн) і беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 в період з 1979 року по 30 липня 2015 року працювала в Полтавському професійно-технічному училищі, після перейменування - у Полтавському кооперативному технікумі, після перейменування - Полтавський кооперативний коледж Полтавської облспоживспілки, в подальшому - Полтавський фаховий кооперативний коледж на посаді викладача-методиста.
Згідно витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №36 від 18 червня 2008 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року згідно поданих заяв наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2007-2008 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 2008 року; бухгалтерії провести нарахування і виплатити допомогу на оздоровлення вищевказаним педагогічним працівникам у розмірі 100 % місячного посадового окладу на підставі статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 41).
Відповідно до витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №41 від 19 червня 2009 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року згідно поданих заяв наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2008-2009 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 2009 року; бухгалтерії провести нарахування і виплатити допомогу на оздоровлення вищевказаним педагогічним працівникам у розмірі 100 % місячного посадового окладу на підставі статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 42).
Згідно витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №28 від 15 червня 2010 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2009-2010 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 2010 року (т.1, а.с. 43).
Відповідно до витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №31 від 15 червня 2011 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2010-2011 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 2011 року; бухгалтерії провести нарахування і виплатити допомогу на оздоровлення вищевказаним педагогічним працівникам у розмірі 100 % місячного посадового окладу на підставі статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 44).
Згідно витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №51 від 12 червня 2012 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року згідно поданих заяв наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2011-2012 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 56 календарних днів з 01 липня по 26 серпня 2012 року (т.1, а.с. 45).
Відповідно до витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №44 від 14 червня 2013 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року згідно поданих заяв наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2012-2013 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 53 календарних днів з 01 липня по 22 серпня 2013 року (т.1, а.с. 46).
Згідно витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №108 від 16 грудня 2013 року «Про надання частини щорічної відпустки» наказано надати частину щорічної відпустки викладачу технікуму ОСОБА_1 тривалістю 8 календарних днів з 02 січня 2014 року до 10 січня 2014 року в рахунок щорічної відпустки за 2013-2014 навчальний рік (т.1, а.с. 47).
Відповідно до витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №61 від 16 червня 2014 року «Про надання щорічної відпустки викладачам» у зв'язку з закінченням навчального року згідно поданих заяв наказано надати щорічну відпустку викладачам технікуму за 2013-2014 навчальний рік тривалістю, зокрема, ОСОБА_1 - 48 календарних днів з 01 липня по 17 серпня 2014 року (т.1, а.с. 48).
Згідно витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №136 від 18 грудня 2014 року «Про надання частини щорічної відпустки» наказано надати частину щорічної відпустки викладачу технікуму ОСОБА_1 тривалістю 12 календарних днів з 12 січня 2015 року до 23 січня 2015 року в рахунок щорічної відпустки за 2014-2015 навчальний рік (т.1, а.с. 49).
Відповідно до витягу з наказу Полтавського кооперативного технікуму №63 від 16 червня 2015 року «Про надання щорічної відпустки» наказано надати частину щорічної відпустки викладачу технікуму ОСОБА_1 тривалістю 30 календарних днів з 01 липня 2015 року до 30 липня 2015 року в рахунок щорічної відпустки за 2014-2015 навчальний рік (т.1, а.с. 50).
З аналізу розрахунково-платіжних відомостей працівника ОСОБА_1 з січня 2008 року до серпня 2015 року вбачається, що інформація про нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення відсутня:
за січень 2008 року нараховано посадовий оклад у розмірі 1414,78 грн та інші надбавки та доплати у розмірі 992,53 грн (т.1, а.с. 51-52), за лютий 2008 року: посадовий оклад - 1414,78 грн та інші надбавки та доплати - 992,53 грн (т.1, а.с. 53-54), за березень 2008 року: посадовий оклад - 1414,78 грн, премія - 40,00 грн та інші надбавки та доплати - 992,53 грн (т.1, а.с. 55-56), за квітень 2008 року: посадовий оклад - 1414,78 грн, індексація заробітної плати - 17,47 грн та інші надбавки та доплати - 992,53 грн (т.1, а.с. 57-58), за травень 2008 року: посадовий оклад - 1414,78 грн, індексація заробітної плати - 42,70 грн та інші надбавки та доплати - 1014,37 грн (т.1, а.с. 59-60), за червень 2008 року: посадовий оклад - 1414,78 грн, індексація заробітної плати - 64,05 грн, відпустка за наступний період - 2324,38 грн, інші надбавки та доплати - 1366,42 грн, витрати на відрядження - 390,96 грн (т.1, а.с. 61-62), за липень 2008 року: премія - 75,00 грн, індексація заробітної плати - 73,34 грн, відпустка за поточний місяць - 1874,50 грн (т.1, а.с. 63-64), за серпень 2008 року: посадовий оклад - 212,22 грн, інші надбавки та доплати - 86,04 грн, матеріальна допомога, що має систематичний характер - 1137,00 грн (т.1, а.с. 65-66), за вересень 2008 року: посадовий оклад - 1368,50 грн та інші надбавки та доплати - 1580,54 грн (т.1, а.с. 67-68), за жовтень 2008 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, премія - 1676,00 грн, та інші надбавки та доплати - 1381,64 грн (т.1, а.с. 69-70), за листопад 2008 року: посадовий оклад - 1567,40 грн та інші надбавки та доплати - 1398,54 грн (т.1, а.с. 71-72), за грудень 2008 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, премія - 1328,00 грн та інші надбавки та доплати - 1390,09 грн (т.1, а.с. 73-74);
за січень 2009 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, індексація заробітної плати - 10,04 грн та інші надбавки та доплати - 1390,09 грн (т.1, а.с. 75-76), за лютий 2009 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, індексація заробітної плати - 24,08 грн та інші надбавки та доплати - 1390,09 грн (т.1, а.с. 77-78), за березень 2009 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, премія - 50,00 грн, індексація заробітної плати - 44,15 грн та інші надбавки та доплати - 1390,09 грн (т.1, а.с. 79-80), за квітень 2009 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, індексація заробітної плати - 54,86 грн та інші надбавки та доплати - 1257,37 грн (т.1, а.с. 81-82), за травень 2009 року: посадовий оклад - 1567,40 грн, індексація заробітної плати - 65,56 грн та інші надбавки та доплати - 1257,37 грн (т.1, а.с. 83-84), за червень 2009 року: посадовий оклад - 1705,70 грн, індексація заробітної плати - 65,56 грн та інші надбавки та доплати - 1298,86 грн (т.1, а.с. 85-86), за липень 2009 року: відпустка за поточний місяць - 2964,84 грн (т.1, а.с. 87-88), за серпень 2009 року: посадовий оклад - 235,11 грн, індексація заробітної плати - 52,97 грн, відпустка за поточний місяць - 2434,50 грн, інші надбавки та доплати - 188,61 грн, матеріальна допомога, що має систематичний характер - 1328,00 грн (т.1, а.с. 89-90), за вересень 2009 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, індексація заробітної плати - 83,63 грн та інші надбавки та доплати - 1063,40 грн (т.1, а.с. 91-92), за жовтень 2009 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, премія - 664,00 грн, індексація заробітної плати - 83,63 грн та інші надбавки та доплати - 1594,60 грн (т.1, а.с. 93-94), за листопад 2009 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, індексація заробітної плати - 93,00 грн та інші надбавки та доплати - 1329,00 грн (т.1, а.с. 95-96), за грудень 2009 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, індексація заробітної плати - 104,90 грн та інші надбавки та доплати - 1329,00 грн (т.1, а.с. 97-98);
за січень 2010 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, індексація заробітної плати - 113,83 грн та інші надбавки та доплати - 1329,00 грн (т.1, а.с. 99-100), за лютий 2010 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, індексація заробітної плати - 113,83 грн та інші надбавки та доплати - 546,75 грн (т.1, а.с. 101-102), за березень 2010 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, премія - 448,00 грн, індексація заробітної плати - 199,03 грн та інші надбавки та доплати - 1373,93 грн (т.1, а.с. 103-104), за квітень 2010 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, індексація заробітної плати - 182,99 грн та інші надбавки та доплати - 1373,93 грн (т.1, а.с. 105-106), за травень 2010 року: посадовий оклад - 1552,65 грн, інші надбавки та доплати - 1131,47 грн, допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування - 751,75 грн, оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства - 601,40 грн (т.1, а.с. 107-108), за червень 2010 року: посадовий оклад - 2137,86 грн, індексація заробітної плати - 365,98 грн та інші надбавки та доплати - 1759,95 грн (т.1, а.с. 109-110), за липень 2010 року: відпустка за поточний місяць - 3352,03 грн, відпустка за наступний період - 2703,25 грн (т.1, а.с. 111-112), за серпень 2010 року: посадовий оклад - 231,48 грн, інші надбавки та доплати - 163,17 грн (т.1, а.с. 113-114), за вересень 2010 року: посадовий оклад - 1647,37 грн, інші надбавки та доплати - 1309,83 грн (т.1, а.с. 115-116), за жовтень 2010 року: посадовий оклад - 1693,48 грн, інші надбавки та доплати - 1332,89 грн (т.1, а.с. 117-118), за листопад 2010 року: посадовий оклад - 1693,48 грн, інші надбавки та доплати - 1332,89 грн (т.1, а.с. 119-120), за грудень 2010 року: посадовий оклад - 1735,33 грн, інші надбавки та доплати - 1294,90 грн, відрядження - 414,75 (т.1, а.с. 121-122);
за січень 2011 року: посадовий оклад - 1772,90 грн, інші надбавки та доплати - 1372,60 грн (т.1, а.с. 123-124), за лютий 2011 року: посадовий оклад - 1772,90 грн, інші надбавки та доплати - 1372,60 грн (т.1, а.с. 125-126), за березень 2011 року: посадовий оклад - 1691,94 грн, премія - 50,00 грн, інші надбавки та доплати - 971,51 грн, витрати на відрядження - 161,31 грн (т.1, а.с. 127-128), за квітень 2011 року: посадовий оклад - 1807,92 грн, інші надбавки та доплати - 1028,53 грн (т.1, а.с. 129-130), за травень 2011 року: посадовий оклад - 1807,92 грн, інші надбавки та доплати - 1028,53 грн (т.1, а.с. 131-132), за червень 2011 року: посадовий оклад - 2737,28 грн, інші надбавки та доплати - 1307,33 грн, матеріальна допомога, що має систематичний характер - 417,00 грн (т.1, а.с. 133-134), за липень 2011 року: відпустка за поточний місяць - 3358,85 грн (т.1, а.с. 135-136), за серпень 2011 року: посадовий оклад - 249,40 грн, відпустка за поточний місяць - 2708,75 грн, інші надбавки та доплати - 141,49 грн, матеріальна допомога, що має систематичний характер - 774,00 грн (т.1, а.с. 137-138), за вересень 2011 року: посадовий оклад - 1563,12 грн, інші надбавки та доплати - 1094,16 грн (т.1, а.с. 139-140), за жовтень 2011 року: посадовий оклад - 1542,15 грн, інші надбавки та доплати - 1068,79 грн, витрати на відрядження - 193,69 грн (т.1, а.с. 141-142), за листопад 2011 року: посадовий оклад - 1609,20 грн, інші надбавки та доплати - 1117,20 грн, витрати на відрядження - -70,54 грн (т.1, а.с. 143-144), за грудень 2011 року: посадовий оклад - 1715,76 грн, інші надбавки та доплати - 1170,48 грн (т.1, а.с. 145-146);
за січень 2012 року: посадовий оклад - 1884,96 грн, інші надбавки та доплати - 1255,08 грн (т.1, а.с. 147-148), за лютий 2012 року: посадовий оклад - 1884,96 грн, інші надбавки та доплати - 1333,62 грн (т.1, а.с. 149-150), за квітень 2012 року: посадовий оклад - 1935,36 грн, інші надбавки та доплати - 1280,28 грн (т.1, а.с. 153-154), за травень 2012 року: посадовий оклад - 1935,36 грн, інші надбавки та доплати - 1280,28 грн (т.1, а.с. 155-156), за червень 2012 року: посадовий оклад - 1507,97 грн, інші надбавки та доплати - 770,54 грн, витрати на відрядження - 535,95 (т.1, а.с. 157-158), за липень 2012 року: відпустка за поточний місяць - 3268,02 грн (т.1, а.с. 159-160), за серпень 2012 року: відпустка за поточний місяць - 2635,50 грн (т.1, а.с. 161-162), за вересень 2012 року: посадовий оклад - 2265,66 грн, інші надбавки та доплати - 1132,83 грн (т.1, а.с. 163-164), за жовтень 2012 року: посадовий оклад - 2311,25 грн, інші надбавки та доплати - 1155,63 грн (т.1, а.с. 165-166), за листопад 2012 року: посадовий оклад - 2210,88 грн, інші надбавки та доплати - 1265,89 грн (т.1, а.с. 167-168), за грудень 2012 року: посадовий оклад - 2356,02 грн, інші надбавки та доплати - 1178,01 грн (т.1, а.с. 169-170);
за січень 2013 року: посадовий оклад - 1970,46 грн, інші надбавки та доплати - 1330,44 грн (т.1, а.с. 177-178), за лютий 2013 року: посадовий оклад - 2248,02 грн, інші надбавки та доплати - 1259,01 грн (т.1, а.с. 179-180), за березень 2013 року: посадовий оклад - 2356,02 грн, інші надбавки та доплати - 1178,01 грн, матеріальна допомога, що має систематичний характер - 300,00 грн (т.1, а.с. 181-182), за квітень 2013 року: посадовий оклад - 2357,48 грн, інші надбавки та доплати - 1178,73 грн, витрати на відрядження - 159,33 грн (т.1, а.с. 183-184), за травень 2013 року: посадовий оклад - 4152,04 грн, інші надбавки та доплати - 2077,23 грн (т.1, а.с. 185-186), за червень 2013 року: посадовий оклад - 3822,63 грн, інші надбавки та доплати - 1911,32 грн, інші види нарахувань - -1592,00 (т.1, а.с. 187-188), за липень 2013 року: відпустка за поточний місяць - 3941,96 грн, відпустка за наступний період - 2797,52 (т.1, а.с. 189-190), за серпень 2013 року: 0 (т.1, а.с. 191-192), за вересень 2013 року: посадовий оклад - 2452,25 грн, інші надбавки та доплати - 1226,13 грн (т.1, а.с. 193-194), за жовтень 2013 року: посадовий оклад - 2452,25 грн, премія - 1038,50 грн, інші надбавки та доплати - 1226,13 грн (т.1, а.с. 195-196), за листопад 2013 року: посадовий оклад - 2336,85 грн, інші надбавки та доплати - 1168,43 грн, витрати на відрядження - 175,16 грн (т.1, а.с. 197-198), за грудень 2013 року: посадовий оклад - 2670,70 грн, інші надбавки та доплати - 1335,35 грн (т.1, а.с. 199-200);
за січень 2014 року: посадовий оклад - 1878,95 грн, відпустка за поточний місяць - 1061,84 грн, інші надбавки та доплати - 939,48 грн (т.1, а.с. 201-202), за лютий 2014 року: посадовий оклад - 2452,25 грн, інші надбавки та доплати - 1226,13 грн (т.1, а.с. 203-204), за березень 2014 року: посадовий оклад - 2452,25 грн, інші надбавки та доплати - 1226,13 грн (т.1, а.с. 205-206), за квітень 2014 року: посадовий оклад - 2452,25 грн, інші надбавки та доплати - 1226,13 грн (т.1, а.с. 207-208), за травень 2014 року: посадовий оклад - 2452,25 грн, індексація заробітної плати - 31,67 грн, інші надбавки та доплати - 1226,13 грн (т.1, а.с. 209-210), за червень 2014 року: посадовий оклад - 3759,16 грн, індексація заробітної плати - 73,08 грн, інші надбавки та доплати - 1127,75 грн (т.1, а.с. 211-212), за липень 2014 року: премія - 200,00 грн, відпустка за поточний місяць - 4041,47 грн, відпустка за наступний період - 2216,29 (т.1, а.с. 213-214), за серпень 2014 року: 0 (т.1, а.с. 215-216), за вересень 2014 року: посадовий оклад - 577,00 грн, індексація заробітної плати - 32,11 грн, інші надбавки та доплати - 201,95 грн, допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування - 1646,56 грн, оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства - 823,28 грн (т.1, а.с. 217-218), за жовтень 2014 року: посадовий оклад - 1116,50 грн, індексація заробітної плати - 61,43 грн, інші надбавки та доплати - 390,78 грн, допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування - 3704,76 грн (т.1, а.с. 219-220), за листопад 2014 року: посадовий оклад - 2564,77 грн, індексація заробітної плати - 191,23 грн, інші надбавки та доплати - 897,67 грн (т.1, а.с. 221-222), за грудень 2014 року: посадовий оклад - 2564,77 грн, індексація заробітної плати - 225,33 грн, інші надбавки та доплати - 897,67 грн (т.1, а.с. 223-224);
за січень 2015 року: посадовий оклад - 952,05 грн, індексація заробітної плати - 93,31 грн, відпустка за поточний місяць - 1606,92 грн, інші надбавки та доплати - 333,22 грн (т.1, а.с. 225-226), за лютий 2015 року: посадовий оклад - 2737,87 грн, індексація заробітної плати - 295,97 грн, інші надбавки та доплати - 958,25 грн (т.1, а.с. 227-229), за березень 2015 року: посадовий оклад - 2564,77 грн, індексація заробітної плати - 343,48 грн, інші надбавки та доплати - 897,67 грн (т.1, а.с. 230-231), за квітень 2015 року: посадовий оклад - 2564,77 грн, інші надбавки та доплати - 897,67 грн (т.1, а.с. 232-233), за травень 2015 року: посадовий оклад - 2564,77 грн, інші надбавки та доплати - 897,67 грн (т.1, а.с. 234-235), за червень 2015 року: посадовий оклад - 7267,32 грн, інші надбавки та доплати - 2543,57 грн (т.1, а.с. 233-234), за липень 2015 року: відпустка за поточний місяць - 4332,00 грн, компенсація за невик. відпустку - 2033,36 грн (т.1, а.с. 235-236), за серпень 2015 року: 0 (т.1, а.с. 238-239).
Колективним договором Полтавського кооперативного технікуму на 2010-2012 роки, затвердженого 18 березня 2010 року профспілковими зборами колективу Полтавського кооперативного технікуму, пунктом 2.15 передбачено здійснювати виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам в розмірі 100 % місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 20).
Колективним договором Полтавського кооперативного технікуму на 2013-2015 роки, затвердженого 27 березня 2013 року профспілковими зборами колективу Полтавського кооперативного технікуму, пунктом 2.15 передбачено здійснювати виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам в розмірі 100 % місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 25).
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо строків звернення до суду з позовом
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Аналізуючи матеріали справи, зокрема позовні вимоги ОСОБА_1 , вбачається, що остання прохала суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічних відпусток за 2007-2008, 2008-2009, 2009-2010, 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015 навчальні роки, тобто за період до внесення змін до статті 233 КЗпП України (19 липня 2022 року).
Слід зауважити, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати (згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці» та правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 760/14696/16-ц та від 10 лютого 2021 року у справі № 143/179/19.)
Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
У Рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Єдиний виняток з цього правила, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).
Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23.
Зокрема, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи правову природу спору в розглядуваній справі, виходила з того, що вимоги, зокрема: про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка полягає в невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року по 04 листопада 2021 року на підставі частини другої статті 235 КЗпП України; про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка полягає в невиплаті середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень за період з 05 листопада 2021 року по 13 травня 2023 року на підставі статті 236 КЗпП України; про стягнення відповідних сум, є спором щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати, тобто спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці особи, яка перебувала на публічній службі, а тому при вирішені питання про строки звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору застосуванню підлягають норми статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року по 04 листопада 2021 року та середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 05 листопада 2021 року по 19 липня 2022 року застосовується частина друга статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, унесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; до вимог щодо стягнення середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 19 липня 2022 року по 13 травня 2023 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Оскільки спірні правовідносини щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення стосуються періоду 2007-2008, 2008-2009, 2009-2010, 2010-2011, 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015 навчальних років, тобто виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, то позивач не обмежена будь-якими строками звернення до суду з позовною заявою з вимогами про стягнення належної їй заробітної плати, до структури якої, у тому числі, входить й матеріальна допомога.
Щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 3, статтею 4 КЗпП України встановлено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб, а також гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні - добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Отже, право громадян на працю забезпечується державою.
Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, зокрема, надання допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Відповідно до матеріалів справи між Полтавським кооперативним коледжем та трудовим колективом укладено колективний договір.
Згідно статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
У колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановленню форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо). Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги (стаття 13 КЗпП України).
Згідно статті 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Колективним договором Полтавського кооперативного технікуму на 2010-2012 роки, затвердженого 18 березня 2010 року профспілковими зборами колективу Полтавського кооперативного технікуму, пунктом 2.15 передбачено здійснювати виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам в розмірі 100 % місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 20).
Колективним договором Полтавського кооперативного технікуму на 2013-2015 роки, затвердженого 27 березня 2013 року профспілковими зборами колективу Полтавського кооперативного технікуму, пунктом 2.15 передбачено здійснювати виплату допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам в розмірі 100 % місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки, згідно статті 57 Закону України «Про освіту» (т.1, а.с. 25).
Як визначено в статті 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада «викладач» віднесена до категорії посад педагогічних працівників.
Посада, на якій працювала ОСОБА_1 у Полтавському фаховому кооперативному коледжі, віднесена до категорії посад педагогічних працівників.
Статтею 57 Закону України «Про освіту» визначені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам.
За змістом абзацу 9 частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» однією з таких державних гарантій є виплата державною педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.
Оскільки допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки зазначеним працівникам гарантована державою, подання працівником заяви на її виплату не є обов'язковою.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що у наказах про надання щорічної відпустки ОСОБА_1 за періоди, які охоплені 2009-2010, 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015 навчальними роками, відсутнє посилання на нарахування та виплату матеріальної допомоги, що також вказує на факт її невиплати позивачці.
Згідно витягів з наказів Полтавського кооперативного технікуму №36 від 18 червня 2008 року, № 41 від 19 червня 2009 року, №31 від 15 червня 2011 року, останні містять вказівки бухгалтерії про проведення нарахування і здійснення виплати допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам, зокрема й позивачу, у розмірі 100 % місячного посадового окладу на підставі статті 57 Закону України «Про освіту», однак аналізуючи розрахунково-платіжні відомості працівника ОСОБА_1 з січня 2008 року до серпня 2015 року вбачається, що інформація про нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення останній відсутня.
Окрім того, відповідачем не було надано до суду розрахунково-платіжних відомостей, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки.
Розрахунок заборгованості зі сплати матеріальної допомоги на оздоровлення, наданий позивачем, відповідачем не був спростований.
За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81, частинами першою та другою статті 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.
Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати»).
Згідно із статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок) відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) тощо.
Таким чином, компенсації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру.
Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Верховний Суд у справі № 380/1607/24 виснував, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Крім того, Верховним Судом в постанові по справі № 2а-14139/12/2670 від 20 лютого 2025 року передбачено: «компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення».
Оскільки під час перегляду справи колегія суддів встановила, що вимога про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 16412,00 грн за 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки підлягає задоволенню, то саме на цю суму позивачем нараховано компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати, що відповідає нормам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати», та становить 26823,95 грн.
Слід зауважити, що відповідач власного розрахунку компенсації ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав та будь-яких заперечень щодо його здійснення не висловив.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У позовній заяві ОСОБА_1 прохала суд, зокрема, стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до місцевого суду розрахунок компенсації витрат на правову допомогу, копію квитанції про сплату витрат на професійну правничу допомогу, копію договору про надання правової допомоги від 31 січня 2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правової (правничої) допомоги.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи зміст договору про надання правової допомоги від 31 січня 2024 року, укладеного між ПП «Адвокатське бюро Олександра Павлюченка» в особі адвоката Павлюченка О.О. та ОСОБА_1 вбачається, що сторонами правочину передбачено, що оплата вартості послуг виконавця по даному договору проводиться по домовленості за реальний обсяг виконаних робіт по наданим виконавцем актах виконаних робіт (пункт 4.1 договору); розмір вартості послуг та порядок розрахунку зазначається в додатковій угоді до даного договору та є його невід'ємною частиною (пункт 4.4 договору).
Взявши в сукупності надані позивачем докази на підтвердження факту понесених витрат на професійну правничу допомогу, неможливо встановити розмір вартості наданих адвокатом послуг, оскільки питання гонорару нормами укладеного договору не унормовано, натомість договір містить посилання про додаткове врегулювання цього питання за допомогою додаткових угод, яких матеріали справи не містять.
Крім того, акти виконаних робіт за надання адвокатських послуг ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем та її представником не подавалися.
Оскільки узгоджений розмір гонорару адвокатських послуг та порядок його розрахунку неможливо встановити та за відсутності актів виконаних адвокатом робіт, колегія суддів позбавлена можливості встановити дійсний та обґрунтований розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, тому відсутні підстави для їх стягнення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Павлюченко О.О., підлягає частковому задоволенню, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року у частині відмови у стягненні матеріальної допомоги та компенсації - скасуванню з подальшим ухваленням нового судового рішення, яким позовом ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу, про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення слід задовольнити частково, а саме: стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки, у розмірі 16412,00 грн; стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 26823,95 грн.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у зв'язку з їх недоведеністю слід відмовити.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 по суті заявлених позовних вимог підлягає задоволенню та вона звільнена від сплати судового збору, то з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь держави слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Павлюченко Олександр Олександрович - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовом ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
Стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги на оздоровлення, яка мала бути виплачена при наданні щорічної відпустки за 2008/2009, 2009/2010, 2010/2011, 2011/2012, 2012/2013, 2013/2014, 2014/2015 навчальні роки, у розмірі 16412,00 грн.
Стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 26823,95 грн.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.О. Панченко
Л.І. Пилипчук