Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9218/22 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т.А.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
18 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №295/9218/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою через адвоката Захарченко Світлану Вікторівну,
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 28 грудня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м.Житомирі,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив стягувати з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на його користь на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.
Позовна заява обґрунтована тим, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22 червня 2016 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірваний. Від спільного подружнього життя у них є троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 24 листопада 2020 року визначено місце проживання їхніх трьох неповнолітніх дітей з батьком. Після розірвання шлюбу в 2016 році відповідач припинила матеріально утримувати дітей та не бере участі у їх вихованні. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Мати дітей відмовляється у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, хоча є працездатною та інших дітей чи непрацездатних членів сім'ї на утриманні не має.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 28 грудня 2022 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2022 року та до повноліття дітей. Вирішено питання судового збору. У частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що позивач умисно не повідомив суд про перебування на її утриманні сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Крім того, позивач був обізнаний, що на час подання позовної заяви вона ( ОСОБА_2 ) із березня 2022 року перебуває у Німеччині, де отримала тимчасовий прихисток у зв'язку зі збройною агресією проти України. Вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, копії ухвали про відкриття провадження разом із матеріалами справи не отримувала і не могла отримати. Тим самим її було позбавлено права на справедливий суд. Також на день подання позовної заяви до суду позивачу було достеменно відомо, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з березня 2022 року і по цей час проживає з матір'ю, тобто з нею, в Німеччині. Фактично позивач ввів суд в оману, в результаті чого отримав рішення про стягнення на його користь аліментів на утримання ОСОБА_3 , яка увесь період з часу задоволення позову перебуває на повному утриманні своєї матері за межами України. Вона фактично безпідставно сплатила аліменти на утримання ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 47 798,45 грн та штраф на користь держави відповідно постанови про накладення штрафу від 28 квітня 2025 року в розмірі 9 232,27 грн. При розгляді справи суд першої інстанції не встановив факт реального проживання разом із батьком дітей сторін: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин першої та другої ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною другою ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з вимог частин першої та другої ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8-10).
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 24 листопада 2020 року визначено місцем проживання неповнолітніх: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , місце проживання їх батька - ОСОБА_1 (а.с.4-7).
Стаття 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Витрати на утримання дітей мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
За положеннями частин другої та третьої ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із якими проживає дитина.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частки від доходу матері дітей.
Окрім того, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 06 червня 2018 року серії НОМЕР_1 (а.с.59).
Із інформації Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08 травня 2025 року №19/37427-25-Вих ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кодон України в пункті пропуску Шегині 06 березня 2022 року в сторону виїзду. Інша інформація відсутня (а.с.61).
Отже, у відповідача на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_13 та неповнолітня дочка ОСОБА_6 , яка з 06 березня 2022 року проживає з нею, чого суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів на утримання дітей не врахував, оскільки позивач указані обставини суду першої інстанції не повідомив.
На час перетину кордону донька ОСОБА_6 досягла віку більшого як чотирнадцять років та за положеннями частини третьої ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Сторони проживають окремо та матеріалами справи доведено, що донька ОСОБА_6 з березня 2022 року проживає із матір'ю, а тому аліменти на її утримання не можуть бути присуджені батькові, починаючи з 20 вересня 2022 року.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції та додані до апеляційної скарги, приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки встановлений виключний випадок, коли ОСОБА_2 надала докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї, що унормовано положеннями частини третьої ст.367 ЦПК України (не отримувала копії позовної заяви та додатних до неї документів, а також копії ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі). Отже, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі.
За положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги, які стосуються неповідомлення відповідача про дату, час і місце засідання суду є безпідставними, оскільки суд першої інстанції провів розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що не суперечить положення чинного цивільно-процесуального законодавства.
Підсумовуючи викладене вище, на користь позивача з відповідача слід стягнути аліменти на утримання синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі 1/3 частки від її доходу, оскільки вони проживають із батьком. У стягненні аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 на користь батька слід відмовити, приймаючи до увагу ту обставину, що донька з березня 2022 року проживає із матір'ю.
Отже, у відповідності до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позову, яким стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) матері дітей, а у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 на користь батька відмовляє.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через адвоката Захарченко Світлану Вікторівну, задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 28 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 20 вересня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У задоволенні решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 271 грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: