Справа № 159/893/21 Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П. Ю.
Провадження № 22-ц/802/4/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
17 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Русинчук М. М.,
з участю представника позивача Сидун О. С.,
представника відповідачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Насіннево-племінного товариства з обмеженою відповідальністю «Турія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , поданою від його імені представником ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року,
15 лютого 2021 року Насіннево-племінне товариство з обмеженою відповідальністю (далі - НП ТОВ) «Турія» звернулося до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 25.03.2020 приблизно о 03 год 20 хв на території складу сільськогосподарських машин, який належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відбулася пожежа з наступним її поширенням на територію НП ТОВ «Турія», унаслідок чого останньому було завдано матеріальні збитки.
Відповідно до акту про пожежу від 25.03.2020, пожежею було знищено кроквяна система та дерев'яна обрешітка на площі 864 кв. м, стара покрівля площею 864 кв. м, піднавіс дерев'яний, відводи деревини орієнтовно 1 м. куб, а також пошкоджено покрівлю на площі 1 100 кв. м.
За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР під № 12020030110000570 та по даному факту проводиться досудове розслідування, спрямоване на встановлення особи, винної у спричиненні пожежі.
На території, де відбулося займання, свою підприємницьку діяльність з обробки деревини здійснює ФОП ОСОБА_2 , у користуванні якого перебуває два приміщення: окремо розміщена лісосушильна камера і виробнича будівля.
Згідно висновку експерта ОСОБА_4 № 37 від 17.07.2020, ОСОБА_2 у 2016 році впритул до стіни будівлі гаражів НП ТОВ «Турія» побудував навіс відкритого типу розміром 10 на 4 метри з дерев'яних брусів, дерев'яних колон та під шиферним накриттям. Вказаний навіс використовувався для складання відходів деревини. Саме на обрізках деревини, що знаходились під даною конструкцією, був осередок досліджуваної пожежі, а її причиною було занесення на згадану деревину стороннього вогневого джерела запалювання з наступним горінням та розповсюдженням полум'я на конструкцію даху вказаного навісу та на дерев'яні конструкції даху будівлі гаражів НП ТОВ «Турія».
Висновком експерта встановлено, що у даному випадку мало місце порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, а саме: п. 15.2.5 Державних будівельних норм України Планування і забудова території ДБН Б.2.2-12:2018 і відповідно п. 1.4. Розділу 3 Правил пожежної безпеки в Україні, оскільки була недотримана (відсутня) протипожежна відстань між навісом, побудованим ОСОБА_2 , та будівлею НП ТОВ «Турія», і відповідно вищевказаний навіс, під яким зберігались обрізки деревини та використовувався циркулярний верстат, знаходились у межах протипожежної відстані, де їх розташування заборонено. Вказані порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки мають причино-наслідковий зв'язок із наслідками, що утворились в результаті досліджуваної пожежі.
Відповідно до висновку експерта № 14 судової будівельно-технічної експертизи від 21.05.2020 вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень гаража по АДРЕСА_1 унаслідок пожежі, в діючих цінах на дату виникнення пожежі складає 457 617,84 грн.
Позивач вважає, що мало місце порушення чинного законодавства як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 ..
Порушення ОСОБА_3 полягає у бездіяльності щодо забезпечення пожежної безпеки власної території та майна, яке на ній знаходиться. Тобто, ОСОБА_3 не вчинив жодних дій для запобігання зведення на своїй території конструкцій з порушенням правил пожежної безпеки, що призвело до заподіяння шкоди позивачу.
Стосовно відповідальності ОСОБА_2 , то останній безпосередньо порушив вимоги законодавства у сфері пожежної безпеки, коли звів піднавіс для зберігання деревини занадто близько до стін суміжних будівель, хоча, будучи суб'єктом господарювання, відповідно до ст. 55 КЦЗ України, був зобов'язаний їх дотримуватись. А тому вимоги законодавства у сфері пожежної безпеки не було дотримано.
Оскільки, порушення правил пожежної безпеки та наслідки, що були спричиненні пожежею, перебувають в причинно-наслідковому зв'язку, а порушення правил відбулося шляхом вчинення протиправних дій відповідачами, тому відповідачі солідарно повинні відшкодовувати завданні пожежею збитки.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь завдані пожежею збитки у сумі 457 617,84 грн, витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 8 172 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Насіннево-племінного товариства з обмеженою відповідальністю «Турія» 457 617 грн 84 коп збитків, завданих пожежею, 8 172 грн витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи та 6 986 грн 85 коп судових витрат.
У решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 від імені відповідача ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині задоволення позову і ухвалити у цій частині нове судове рішення - про відмову в позові.
Учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 11.03.2022 апеляційне провадження у справі було зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28.08.2025 поновлено апеляційне провадження у справі і призначено справу до апеляційного розгляду.
У судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, відповідачі у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без зміни з таких підстав.
Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_2 використовується будівля складу сільськогосподарських машин Б-1 площею 287,2 кв. м по АДРЕСА_1 . Відповідач здійснює там свою підприємницьку діяльність, пов'язану з обробкою деревини, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець.
Будівля складу належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 30.11.2011 та рішення Зеленської сільської ради № 11/5 від 28.11.2011.
Неподалік вказаної будівлі, ОСОБА_2 використовував побудований ним тимчасовий навіс, де зберігалися обрізки деревини.
Відповідно до змісту пункту 4 розділу «Дослідження» висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 37 від 17.07.2020, у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 від 31.03.2020 зафіксовано пояснення, згідно з якими «…приблизно у 2016 році..при стіні (впритул) сусіда - підприємця..прибудував відкритого типу навіс..10 м на 4 м, з дерев'яних брусів - колон та гумовий шиферний лист. У межах.. навісу здійснювалися роботи, пов'язані зі складанням відходів деревини..», «..Мій навіс не був оброблений жодними протипожежними засобами. На час пожежі у лівій частині навісу були складені відходи деревини (дрова),.. займали площу розміром 3 м на 4 м. Ці відходи пролежали там близько 5 днів..відходи використовую..вони довго там не зберігаються та не накопичуються».
25.03.2020 близько 03 год 20 хв на території вищезазначеного складу сільськогосподарських машин відбулася пожежа з наступним її поширенням на територію НП ТОВ «Турія», унаслідок чого останньому було завдано матеріальні збитки.
З висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 37 від 17.07.202 також встановлено, що на обрізках деревини, що знаходились під даною конструкцією, був осередок досліджуваної пожежі, а її причиною було занесення на згадану деревину стороннього вогневого джерела запалювання з наступним горінням та розповсюдженням полум'я на конструкцію даху згаданого навісу та на дерев'яні конструкції даху будівлі гаражів НП ТОВ «Турія».
Судовий експерт дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, а саме: п. 15.2.5 Державних будівельних норм України Планування і забудова території ДБН Б.2.2-12:2018 і відповідно п. 1.4. Розділу 3 Правил пожежної безпеки в Україні, оскільки була недотримана (відсутня) протипожежна відстань між навісом ОСОБА_2 та будівлею НП ТОВ «Турія», та відповідно, вищевказаний навіс, під яким зберігались обрізки деревини та використовувався циркулярний верстат, знаходились у межах протипожежної відстані, де їх розташування заборонено. Вказані порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки мають причинно-наслідковий зв'язок із наслідками, що утворились в результаті досліджуваної пожежі.
Таким чином, унаслідок конструювання навісу відкритого типу, як тимчасової споруди, відповідачем ОСОБА_2 всупереч вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, пожежа поширилася на будівлі, які належать позивачу.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із частинами першою, другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
У статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено низку термінів.
Пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.
Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров'я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.
Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
Факт користування відповідачем ОСОБА_2 комерційним приміщенням, що належить ОСОБА_3 , сторонами не заперечується та узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він не здійснював будівництво навісу не відповідає принципу добросовісності процесуальної поведінки та свідчить про непослідовність його позиції як на різних стадіях розгляду цієї цивільної справи, так і під час досудового розслідування. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи апеляційної скарги, оскільки вони суперечать попередньо заявленій позиції відповідача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до технічної документації, яка наявна у матеріалах справи, відсутні відомості про побудову власником складу ОСОБА_3 навісу, який був знищений у пожежі та став причиною загоряння майна позивача. Про будівництво такого у 2013 році відповідач ОСОБА_2 самостійно заявляв на досудовому розслідуванні і саме такі його пояснення лягли в основу висновків експертів щодо встановлення причини пожежі.
Згідно з п. 15.2.5 Державних будівельних норм України «Планування і забудова території» ДБН Б.2.2-12:2018 і відповідно п. 1.4. Розділу 3 Правил пожежної безпеки в Україні була недотримана (відсутня) протипожежна відстань між навісом ОСОБА_2 та будівлею НП ТОВ «Турія», та відповідно, вищевказаний навіс, під яким зберігались обрізки деревини та використовувався циркулярний верстат, знаходилися у межах протипожежної відстані, де їх розташування заборонено.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Відповідач ОСОБА_2 не надав доказів на спростування факту завдання ним шкоди позивачу НП ТОВ «Турія» внаслідок недотримання будівельних норм протипожежної відстані між навісом для зберігання належних йому залишків деревини та будівлею позивача.
З огляду на вищенаведене, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і надавши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення збитків із відповідача ОСОБА_2 ..
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами страви та не містять передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права.
Рішення суду в частині відмови у позові сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану від його імені представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді