Справа № 161/4108/25 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М.
Провадження № 22-ц/802/802/25 Доповідач: Бовчалюк З. А.
09 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
представник третьої особи ТОВ «Газорозподільні мережі України» Козлюк З.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про зобов'язання виключити з особового рахунку нараховану заборгованість за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року,
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зобов'язання виключити з особового рахунку нараховану заборгованість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 серпня 2024 року позивач придбала у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га та розташований на ній житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .
Після фактичного заселення позивача у будинок, нею були передані покази спожитого газу відповідачу шляхом надіслання фотографії лічильника з показами «57098». Також 19 вересня 2024 року позивачем була подана заява-приєднання до умов договору постачання природного газу.
В жовтні 2024 року позивач отримала рахунок за спожитий газ за вересень 2024 року, в якому було зазначено, що існує переплата у розмірі 1 769,26 грн. Окрім іншого в даному рахунку була зазначені показники лічильника станом на 01 вересня 2024 року - 47 815 та станом на 30 вересня 2024 року - 47 819.
09 грудня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення звірки взаєморозрахунків за спожитий газ, на що отримала акт №3738798, з якого слідує, що станом на 09 грудня 2024 року заборгованість за спожитий газ складає 77 661,20 грн.
Позивач не погоджується з нарахованою заборгованістю та вважає, що її зобов'язаний сплачувати попередній власник майна ОСОБА_4 , яка неналежним чином передавала покази лічильника газу.
З наведених підстав позивач просить суд зобов'язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ОСОБА_3 за житловим будинком, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників, яка виникла станом на 02 вересня 2024 року в сумі 72 059,55 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, позивач, через свого предстанвика, подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ «Газорозподільні мережі України».
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем його прав, як споживача послуг з газопостачання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 29 серпня 2024 року між ОСОБА_4 (продавець), від імені якої діяв її представника ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,25 га та розташованого на ній житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 . Договір був нотаріально посвідчений.
У пункті 3.2. договору сторони обумовили, що комунальні та інші платежі (в тому числі за використану електроенергію) по день звільнення житла включно будуть сплачені продавцем повністю, що він зобов'язується підтвердити відповідними квитанціями та довідками, які будуть передані набувачу житлового будинку; у разі встановлення заборгованості за такими платежами, що виникла до моменту переходу права власності на житло, продавець зобов'язується оплатити її.
У пункті 5.1 договору сторони передбачили, що передача земельної ділянки та житлового будинку покупцю здійснюється у день посвідчення цього договору (а.с.6-8).
29 серпня 2024 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Гловацькою А.В. було зареєстровано право власності на будинок та земельну ділянку за позивачем (а.с.9).
На домогосподарство за адресою АДРЕСА_1 відповідачем відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 (ЕІС-код 56ХМ05А441492817) на послуги з постачання природного газу. Послуги обліковуються відповідним лічильником.
Згідно з наданим позивачем рахунком за серпень 2024 року станом на 07 вересня 2024 року за домогосподарством обліковувалася переплата у розмірі 1 801,08 грн (а.с.12).
З рахунку за вересень 2024 року слідує, що станом на 06 жовтня 2024 року за домогосподарством рахується переплата у розмірі 1 769,25 грн. Також за цей місяць наявний рахунок ТОВ «Газмережі України» (оператор ГРМ), з якого слідує, що станом на 01 вересня 2024 року покази лічильника становлять 47 815,40 куб.м., станом на 30 вересня 2024 року покази становлять 47 819,40 куб.м. (а.с.13).
Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01 травня 2025 року по 01 грудня 2024 року, станом на серпень 2024 року покази лічильника становили 47 815 куб.м., вересня 2024 року - 47 819 куб.м., жовтень 2024 року - покази не зазначені, листопад 2024 року - 57 802 куб.м. В результаті за листопад 2024 року визначений об'єм спожитого газу у розмірі 9 982,60 куб.м., вартістю 79 430,45 грн. (а.с.14).
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 стверджувала, що нею після набуття права власності на будинок в АДРЕСА_1 , у вересні 2024 року на вайберу номеру телефону контролера було надіслано фото лічильника у якому зафіксовано показник лічильника 57098. Натомість у рахунку за спожитий природний газ , що отриманий нею у вересні, зазначено переплату за спожитий природний газ у сумі 1769 грн.
Заперечуючи щодо таких тверджень позивача, представник залученої судом третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» вказував, що покази лічильника у 57 802 куб.м. були зафіксовані у листопаді 2024 року, що підтверджується роздруківкою з білінгової системи відповідача, яка додана до відзиву.
Відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю постановою від 19 червня 2017 року № 813 видала Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (код ЄДРПОУ 03339459) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Волинської області.
Товариство надає послуги з розподілу природного газу до оселі споживача..
Відносини, які виникають між оператором газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ), яким являється відповідач, та споживачами послуг розподілу природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та безпосередньо Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, зі змінами (далі - Кодекс ГРМ).
Розділом VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до газорозподільної системи (далі - ГРМ) для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498.
Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 4 частини 2 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ визначено, що укладення договору розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Фактом приєднання споживача комунальних послуг до умов договору розподілу природного газу (акцептуванням договору) є сплата за послуги оператора ГРМ та документальне підтвердження споживання природного газу.
Позивачем не заперечувалось, що послуги газопостачання йому надаються належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до обов'язків споживача належить оплата за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. В свою чергу абзац 2 даної норми встановлює, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до пункту 2.1. типового договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
За положеннями пунктів 6.1, 6.2 розділу VI договору розподілу природного газу оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, що є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ (абзац 2 та 3 пункту 6.6. розділу VI договору).
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Пунктом 6.3 розділу VI договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
У свою чергу за приписами пункту 2 та глави 6 розділу VI Кодексу з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код.
Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними EIC-кодами.
Судом встановлено, що з травня 2022 року споживач за ЕІС-кодом 56XM05A441492817, особовий рахунок № НОМЕР_1 , знаходиться в реєстрі постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Відповідно до підпункту 1 пункту 4.4. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора газорозподільної мережі за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ (Волинською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»), відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Крім того, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.
Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ:
- побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
- у разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу ГРМ. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Таким чином, коригування об'ємів (обсягів) спожитого газу у минулих періодах не передбачено Кодексом ГРМ. Згідно з Кодексом ГРМ, Оператор ГРМ має право формувати об'єм розподілу і споживання природного газу по об'єкту споживача тільки поточним місяцем, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу або в якому були своєчасно надані показники лічильника газу споживачем.
В суді апеляційної інстанції представник оператора ГРМ суду вказав, що свою діяльність товариство розпочало у грудні 2023 року та прийняло на обслуговував об'єкт за адресою АДРЕСА_1 . Жодного разу абонентом не надавались показники лічильника та контролер не мав змоги попасти на вказаний об'єкт для зняття відповідних показників, з причин його не допуску споживачем. Вперше показник лічильника було зафіксовано 21 листопада 2024 року при огляді контролером ТОВ «Газорозподільні мережі» та встановлено показник 57 641, 162 м. куб., відповідно нараховано суму для оплати. При цьому у категоричні формі представник відповідача заперечив передання показників лічильника позивачем у вересні 2024 року , шляхом надсилання відповідного фото лічильника , на номер телефону контролера. З покликанням на наявні в матеріалах справи письмові докази , вказував, що вперше зафіксовано реальні покази лічильника у білінговій системі в листопаді 2024 року, до листопада 2024 року споживачу за спірною адресою здійснювались нарахування за спожитий газ за розрахунковим методом.
Такі пояснення представника третьої особи підтверджуються дослідженими судом письмовими доказами та не спростовані представником позивача.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, як доказ, фото передачі показників лічильника на вайбер, що надані позивачем, вказавши про те, що не підтверджено особи якій належить номер телефону на який надсилалось фото лічильника. Окрім того, необхідно зауважити, що номер телефону відмічено лише на одному фото, що надане позивачем на а.с 16 на якому зазначена дата 20.11.2024. Інші фото не містять даних щодо номеру телефону на який надсилалась відповідна інформація ( а.с 15, 17, 18)
За змістом ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 13, 14 ЦК України цивільні права та обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства .
Враховуючи наведені норми Законів та беручи до уваги положення договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 29.08.2024 року, ОСОБА_3 мала право та була зобов'язана вчинити певні дії з метою виконання вимог закону та положень укладеного нею договору. Зокрема: пересвідчитись та зажадати від продавця нерухомого майна надання інформації та квитанцій (довідок) щодо сплати отриманих комунальних послуг, а саме: послуг з газопостачання, перевірити покази лічильника та дані, що зафіксовані газообслуговуючими товариствами, з моменту реєстрації права власності на будинок надати покази лічильників до оператора ГРМ. Однак, вказані дії позивачем не було здійснено.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про те, що борг виник у попереднього власника, або ж про те, що ОСОБА_3 не була обізнана , або ж не мала можливості пересвідчитись у відсутності такого боргу на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому в суді першої інстанції у письмовому пояснені продавець житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 у категоричній формі заперечила наявність будь якого боргу з газопостачання станом на день відчуження позивачу майна.
Саме на позивача покладено обов'язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів установлених під час розгляду справи, оцінити подані сторонами докази в підтвердження своїх вимог та заперечень, і вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Обов'язок доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 21 вересня 2022 року; у справі № 645/5557/16-ц; від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено правових підстав для виключення з особового рахунку за житловим будинком по АДРЕСА_1 заборгованості за спожитий природний газ. ОСОБА_3 , як новий власник майна, повинна була цікавитись чи існує на момент купівлі майна будь-яка заборгованість у попереднього власника та вирішувати це питання у передбаченому законом порядку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 ..
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не слугують підставою для скасування чи зміни рішення, тому що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її представник ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: