Справа № 2 - 4015
2010 рік
Іменем України
02 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Сичука М.М.,
при секретарі Поливаній Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-
Встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини з наступних підстав.
03 березня 2000 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який було розірвано 25 серпня 2009 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року був народжений син ОСОБА_3.
Позивач військовослужбовець, проживає в трьохкімнатній квартирі і отримує заробітну плату, спиртними напоями не зловживає, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, добре відноситься до сина. Колишня дружина немає постійного місця проживання і завжди перебуває у довготривалих відрядженнях. Займатися дитиною відповідач доручила позивачу за добровільною згодою.
В зв'язку з вищевикладеним позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом, в якому просив суд визначити місце проживання дитини з ним, оскільки на його думку сину буде краще з ним.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні не заперечила щодо визначення місця проживання дитини з батьком.
Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримав в судовому засіданні позицію органу, висловлену листом від 22 листопада 2010 року.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 березня 2000 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який було розірвано 25 серпня 2009 року. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року був народжений син ОСОБА_3.
Відповідно до листа Вінницької міської ради служби у справах дітей за № 01-03-11-30676 від 22.11.2010 року про відмову в наданні висновку щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком зазначено, що спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини немає, а тому відсутні підстави для надання такого висновку. (а.с. 24).
Згідно із ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір може ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 19 Сімейного Кодексу при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Суд вважає, що позовні вимоги являються законними та обґрунтованими, оскільки в ході судового розгляду відповідач підтвердила, що її робота пов'язана з частими та тривалими відрядженнями, тобто належної уваги дитині у матері немає можливості надавати.
Судом враховується, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, а також визначенням місця проживання дитини з батьком будуть враховані інтереси дитини, оскільки в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3, відповідно до якої він виявив бажання проживати разом із батьком.
Судові витрати слід покласти на позивача в зв'язку з тим, що він не наполягав на їх стягненні.
Виниклі правовідносини регулюються ст. ст. 19, 160, 161 СК України, «Декларацією прав дитини», прийнятою Генеральної Асамблеєю ООН 20.11.1959 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 19, 160, 161 СК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, разом із батьком ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя