Справа № 2-2446\10р.
(заочне)
21 вересня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі: головуючого - судді Ковальської І.А.,
при секретарі Мантак О.Л.,
за участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А1459 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок невиплати грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
В березні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А-1459 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок невиплати грошової компенсації за продовольче забезпечення, мотивуючи свої вимоги тим, що позивач проходить дійсну військову службу у військовій частині А2833 на посаді черговий зі зв'язку, яка знаходиться на всіх видах забезпечення у військовій частині А1459.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію.
До 10.03.2003 року п озивач забезпечувався продовольчим пайком по нормі № 7, а з 11.03.2000 року Законом України « Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року було призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна чи, за їх бажанням, грошової компенсації , однак ст. 16 ЗУ “Про Збройні Сили України” гарантує отримання військовослужбовцями за рахунок держави різних видів забезпечення в тому числі і продовольчого, в зв'язку з чим позивач вважає, що має право на отримання компенсації за належне йому продовольче забезпечення, тому і звернувся з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просив суд винести рішення, яким визнати дії військової частини А 1459 незаконними, стягнути з військової частини А 1459 компенсацію за продовольче забезпечення в сумі 32336,62 грн. згідно його розрахунків.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду нічого не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. За таких обставин, відповідно до ст. ст. 169, 224 ЦПК України суд розглядає справу за його відсутності на підставі наявних в справі доказів (ухвалює заочне рішення), оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні позивач проходить дійсну військову службу на посаді чергового зі зв'язку у військовій частині А2833, яка знаходиться на всіх видах забезпечення у військовій частині А1459.
Відповідно до ст. 9 ч. 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач під час проходження служби як військовослужбовець мав право на одержання за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна і продовольчих пайків або, за бажанням, грошову компенсацію замість них, однак Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року вказане положення закону було призупинено.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв в часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, пріоритетними є положення Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
Виходячи із вищезазначеного, суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала можливість отримання грошової компенсації замість речового майна.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 № 4-зп , ст. 150 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_2 до військової частини А1459 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок невиплати грошової компенсації за продовольче забезпечення - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: