Справа № 1-647/10
20 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Ковальської І.А.,
при секретарі Семенюк І.А.,
за участю прокурора Соловйова О.В.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в с. Ходаки Барського району Вінницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, приватного підприємця, працюючої головним бухгалтер у ВАТ «Вінницяплодоовощснаб», раніше не судимої, проживаючої по АДРЕСА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, -
Підсудна ОСОБА_2, являючись, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 16.03.2004 року серія НОМЕР_1, підприємцем, внаслідок чого наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, тобто будучи особою, яка має право прийому на роботу чи звільнення з роботи та несе відповідальність за додержання вимог трудового законодавства, протягом грудня 2009 року - травня 2010 року в м.Вінниці, в порушення вимог ст. ст. 24, 24-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких додержання письмової форми трудового договору є обов'язковою при укладенні трудового договору з фізичною особою, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України, в період часу з грудня 2009 року по травень 2010 року, прийнявши на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та з лютого по квітень 2010 року, прийнявши на роботу ОСОБА_6, умисно не уклала з вказаними працівниками трудовий договір у письмовій формі та відповідно не зареєструвала письмовий трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.
Крім того, ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 48 Кодексу законів про працю України та п. 1.1 Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 110 від 17.08.1993 року, відповідно до яких трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють у фізичної особи понад п'ять днів, прийнявши на роботу працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, трудові книжки на вказаних працівників не вела, відомості про їхню роботу у такі трудові книжки не внесла.
Також, ОСОБА_2 в порушення вимог ст. 110 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомляти працівника про загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, розміри та підстави відрахувань та утримань із заробітної плати, суму заробітної плати, що належить до виплати, не повідомляла вказані дані ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при виплаті заробітної.
Крім того, ОСОБА_2, прийнявши на роботу працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не вживала заходів для забезпечення загальнообов'язкового державного соціального страхування вищевказаних найманих працівників, які згідно ст. 253 Кодексу законів про працю України підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Зокрема, відповідно до ст. 1 п. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», будучи роботодавцем - фізичною особою, яка використовує найману працю, прийнявши на роботу працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відповідно до ст. 4 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» підлягали страхуванню на випадок безробіття, порушуючи вимоги ст. 35 ч. 2 п. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно яких роботодавець зобов'язаний надавати виконавчій дирекції Фонду відомості про прийняття на роботу працівників, заробітну плату працівників, використання робочого часу, сплату страхових внесків, ОСОБА_2 вказані відомості виконавчій дирекції Фонду не надала, відповідні страхові внески не сплачувала. Крім того, відповідно до ст. 14 п. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої страхувальниками є роботодавці - фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах передбачених законодавством, ОСОБА_2, будучи роботодавцем та відповідно страхувальником, прийнявши на роботу працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відповідно до ст. 11 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як громадяни України, які працюють у фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, порушуючи положення ст. 17 ч. 2 п.п. 4, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», відповідно до яких страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, вказану звітність не подала та не сплачувала відповідні страхові внески. Також, відповідно до ст. ст. 6 ч. 3, 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно яких страхувальниками є роботодавці, роботодавцем вважається фізична особа, яка використовує найману працю, ОСОБА_2, будучи роботодавцем та відповідно страхувальником, порушуючи вимоги ст. ст. 8 п. 1, 45 ч. 2 п. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яких обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), роботодавець, як страхувальник, зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків , прийнявши на роботу працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не зареєструвала вищевказаних працівників від нещасного випадку на виробництві і не зареєструвалась у фонді соціального страхування від нещасних випадків як страхувальник і, як наслідок, не сплачувала відповідні страхові внески.
Вказані дії ОСОБА_2 в подальшому унеможливили ведення обліку робочого часу працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, режиму праці та відпочинку, дотримання встановленого законодавством розміру заробітної плати, тривалості щорічної відпустки, нарахування робочого стажу, що явилось порушенням ст. ст. 43, 45 Конституції України та ст. ст. 50, 70, 74, 83, 94 КЗпП України, відповідно до яких кожен громадянин має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на відпочинок, оплачувану щорічну відпустку, а також інші умови здійснення права на працю.
Недотримання ОСОБА_2 законодавства про працю мало систематичний і тривалий характер та свідчить про грубе порушення вимог вказаного законодавства відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Дії підсудної підлягають кваліфікації за ст. 172 ч. 1 КК України за ознаками грубого порушення законодавства про працю.
В судовому засіданні до початку судового слідства підсудна в зв'язку з визнанням нею своєї вини та щирим каяттям, просила суд задовольнити клопотання трудового колективу ВАТ «Вінницяплодоовощснаб», в якому вона працює головним бухгалтером, про передачу її на поруки.
Вислухавши клопотання підсудної щодо передачі її на поруки трудового колективу, думку адвоката та прокурора, який не заперечив проти заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підсудну слід звільнити від кримінальної відповідальності з передачею на її поруки трудовому колективу ВАТ «Вінницяплодоовощснаб», оскільки вона вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, у вчиненому щиро розкаялася, за місцем роботи та проживання характеризується виключно позитивно, трудовий колектив, де вона працює, просить передати її на поруки.
Цивільний позов ОСОБА_6 підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє її права звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 47 КК України, ст. ст. 7-1, 10 КПК України, суд -
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, закрити.
Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та передати її на поруки трудовому колективу ВАТ «Вінницяплодовощснаб» при умові, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Речовий доказ - зошит з написом «Проценти 2010 рік», який зберігається при справі, повернути власниці ОСОБА_2.
На постанову суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 7 діб з дня її винесення.
Головуючий: