1Справа № 335/8755/25 3/335/2299/2025
Іменем України
17 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії ЕПР1 № 437069, що надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
28.08.2025 року о 22-34 годині, в м. Запоріжжя, вул. Михайла Гончаренка, 27, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6820 під час відеозапису, результат 0,31 проміле, водій з результатами згодний, про повторність попереджений, транспортний засіб припаркований без порушень ПДР.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.
До судового засідання 01.09.2025 року та 04.09.2025 від захисника ОСОБА_1 адвоката Торопчина О.Д. надійшли клопотання про зупинення провадження. В обґрунтування клопотання захисник ОСОБА_1 адвокат Торопчин О.Д. зазначив, що військовослужбовець ОСОБА_1 з 23.03.2022 є мобілізований на військову службу на особливий період, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , (посада оператор БПЛА), має військове звання "молодший сержант", має статус Учасника бойових дій, що підтверджується записами у його військовому квитку, Довідці ф.5, посвідченням УБД. Військовослужбовець ОСОБА_1 перебуває на лінії розмежування на Запорізькому напрямку, де Запорізька область віднесена до районів, зон ведення бойових дій, виконання бойових та спеціальних завдань. На підставі викладеного просить провадження у справі про притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до за ч. 1 ст. 130 КУпАП зупинити до закінчення обставин, що були підставою для зупинення судового провадження.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Торопчин О.Д. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, однак до суду для надання пояснень не з'явилися, від представника останнього надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Суд вивчиши матеріаліи справи, поданні клопотання, приходить до наступного висновку.
Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
У клопотанні захисник ОСОБА_1 адвокат Торопчин О.Д. просить застосувати за аналогією закону положення ч. 1 ст. 335 КПК України, згідно із якою у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
Вирішуючи вказане клопотання суд приходить до наступного висновку.
Вищевказана норма закону була прийнята 14.04.2022, набрала чинності 01.05.2022.
Проте, у КУпАП такі зміни не були внесені, що свідчить про те, що законодавець мав на меті врегулювати виключно питання щодо зупинення в умовах воєнного стану у зв'язку із призовом на військову службу за мобілізацією обвинувачених саме кримінальних проваджень. Слід зазначити, що статус обвинуваченого відрізняється від статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, відповідно до вимог КПК України участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов'язковою. Натомість, в силу приписів ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення явка особи при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, що виключає можливість застосування норм КПК України до правовідносин у даній справі за аналогією закону.
Слід також зауважити, що строки притягнення до кримінальної відповідальності є більш тривалими ніж строки накладення адміністративного стягнення та порядок їх обчислення є різним. Так, у КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до положень п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв'язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП.
Частиною 4 ст. 277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд даної справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та суспільства.
Недотримання строків розгляду цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.
Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За приписами ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, що мало місце 28.08.2025, коли останній вже перебував на військовій службі.
Водночас ч. 1 ст. 335 КПК України передбачає зупинення провадження у разі коли обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період після вчинення правопорушення.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Окрім цього, у клопотанні не вказано, у чому саме полягає неможливість розгляду судом зазначеної справи у період знаходження ОСОБА_1 на військовій службі, враховуючи, що він не позбавлений можливості здійснювати реалізацію наданих йому чинним законодавством прав засобами поштового зв'язку, або шляхом залучення захисника для здійснення захисту.
Відтак об'єктивної неможливості розгляду справи суд не вбачає.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Таким чином особа, що притягається до адміністративної відповідальності та його представник, будучи належним чином повідомленими відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України про день, час та місце розгляду справи не з'явилася, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, тому суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, положення ст. 268 КУпАП, яка не вимагає обов'язковою участі особи при розгляді справ за ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 та його представника.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, для осіб.
Згідно зі ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Порядок проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена наказом МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, пункт 12 Розділу ІІ «Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів» якої передбачає, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
Відповідно до ч. 12 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 1271- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до п. 1.10 Правил, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-ІХ від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Таким чином, електросамокат відноситься до транспортних засобів, керування якими заборонено у стані алкогольного сп'яніння.
Доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України підтверджена матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 28.08.2025 року серії ЕПР1 № 437069, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- даними акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд проведений у зв'язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координація рухів, за допомогою Alcotest Drager 6820, тест 3704, результат 0,31 % проміле, з результатами якого ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис;
- рапортом інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 УПП в Запорізькій області Висоцької Г.;
- відеозаписом події, що сталася 28.08.2025 року.
Докази, що містяться в матеріалах справи є належними, допустимими і достатніми, узгоджуються між собою та у своїй сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні «Хан проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що, хоча один із доказів і містить ознаки процесуального порушення, проте, сам судовий розгляд був справедливим і інші докази у своїй сукупності свідчать про винуватість особи, а сам факт вчинення діяння розумних сумнівів не викликає, суд не зобов'язаний визнавати цей доказ недопустимим.
Під час перевірки судом матеріалів справи, відповідно до вимог ст. 278 КУпАП, суттєвих порушень допущених при їх складанні не встановлено.
Згідно із п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно бази даних підсистеми «Адмінпрактика», а саме: інформаційно - телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до п. 28 ч. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, згідно до якого позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Тому суд не вправі застосовувати до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній таке право не має.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан порушника, обставини, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, суд дійшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. у дохід держави без позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_2 , необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 27, 33-36, 130, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. у дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя: Ю.В. Геєць