ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2025 року Справа № 918/265/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Василишин А.Р,
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора - Котяй І.В.
позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях - не з'явилися
відповідача Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" - адв. Мороз О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 р. про залишення позовної заяви без розгляду
постановлену у м. Рівне
у справі № 918/265/25 (суддя Романюк Ю.Г.)
за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод"
про усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом скасування державної реєстрації права та повернення протирадіаційного укриття
Відповідно до ухвали від 18.06.2025 р. Господарський суд Рівненської області залишив без розгляду позовну заяву керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у справі № 918/265/25 на підставі ч. 13 ст. 176 ГПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, виконувач обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вважає, що ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 5 ст. 390 ЦК України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача») та з порушенням норм процесуального права (ст. 2, ч. З ст. З, ст. 7, ст. 11, ст. 14, ч. 6 ст. 164, ч. 2, 4 ст. 174 ГПК України), а також безпідставно не застосовано норми Конституції України як норми прямої дії (ст. 8, абз. 4 ст. 13, ст. 55, ст. 58, ст. 129 Конституції України), що призвело до незаконного рішення.
Доводить, що ч. 6 ст. 164 ГПК України не має зворотної дії в часі з огляду на відсутність у законодавстві такої вказівки, тому норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду 27.03.2025 р.
Доводить також, що з огляду на обмежену оборотоздатність спірного майна, на яке за жодних умов не може виникнути право приватної власності внаслідок приватизації, відповідач проявив недобросовісність шляхом проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт, тоді як нормою ч. 2 ст. 5 Закону 9 України «Про приватизацію державного майна» (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено чітку законодавчу заборону на приватизацію протирадіаційних укриттів.
Посилається на п. 9, 11, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» і доводить, що враховуючи функціональне призначення спірного протирадіаційного укриття, його цільове використання як об'єкта цивільного захисту населення, а також його значення для збереження життя та здоров'я громадян в умовах воєнного стану, вказана споруда за своїм змістом та фактичними характеристиками підпадає під ознаки об'єкта критичної інфраструктури у розумінні Закону України «Про критичну інфраструктуру». Зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 388 ЦК України, норми даної частини не поширюються на випадки коли майно на момент вибуття належало до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави чи належало до об'єктів критичної інфраструктури.
Вважає, що оскільки спірне нерухоме майно набуте відповідачем недобросовісним шляхом та є критичною інфраструктурою у зв'язку з чим прокурором поданий негаторний позов на підставі ст. 391 ЦК України, тому є незастосовними норми Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 р. у справі № 918/265/25 про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги виконувача обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури, вважає, що прокурором не спростовані висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Звертає увагу на наявність причинно-наслідкового зв'язку між необхідністю внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (ч. 6 ст. 164 ГПК України) та умов і порядку їх компенсації (ч. 13 ст. 238 ГПК України) з огляду на ухвалене рішення судом першої інстанції.
Вважає, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача.
Стверджує, що доводи прокурора про належність протирадіаційного укриття до об'єктів критичної інфраструктури є безпідставними, оскільки прокурором не надано суду доказів на підтвердження ідентифікації спірного приміщення (підвального приміщення їдальні), як об'єкта критичної інфраструктури. Витягу з реєстру об'єктів критичної інфраструктури, на підтвердження внесення відомостей про спірне приміщення, як об'єкта критичної інфраструктури в реєстр та паспорту безпеки на спірне приміщення, як об'єкта критичної інфраструктури.
Просить залишити апеляційну скаргу Сарненської окружної прокуратури без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 р. у справі № 918/265/25 - без змін.
Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях подав пояснення, зазначивши, що позов прокурора відповідає вимогам ст. 164 ГПК України у редакції, чинній на дату звернення прокурора до суду (27.03.2025 р.) та дату відкриття провадження у справі (01.04.2025 р.), тому вважає, що висновки Господарського суду Рівненської області є хибними стосовно недотримання прокурором вимог, встановлених у ч.6 ст. 164 ГПК України.
Стверджує, що вимога Господарського суду Рівненської області стосовно внесення на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі вартості протирадіаційного укриття № 67001 є необґрунтованою, зважаючи на те, що протирадіаційне укриття № 67001 належить державі як об'єкт цивільного захисту та слугує для забезпечення захисту населення.
Просить задовольнити апеляційну скаргу керівника Сарненської окружної прокуратури в повному обсязі.
Виконувач обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури подав відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод".
Звертає увагу на те, що норма ч. 6 ст. 164 ГПК України не може мати зворотної дії в часі в силу ст. 58 Конституції України, оскільки остання порівняно із діючою на момент пред'явлення (надіслання) позовної заяви нормою процесуального закону погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, чим створюються перешкоди до ефективного юридичного захисту інтересів держави та громад, обмежується право органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів на доступ до правосуддя.
Вважає, що за змістом внесених змін до ст. 390 ЦК України вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач та доводить про недобросовісність ПАТ «Рокитнівський скляний завод».
Просить задовольнити апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури та скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 р. у справі № 918/265/25 про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не забезпечив явку представників у судове засідання 09.09.2025 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 218 у т.2/.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, позиція позивача викладена у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача.
Прокурор в судовому засіданні 09.09.2025 р. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задоволити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
27.03.2025 р. керівник Сарненської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Приватного акціонерного товариства "Рокитнівський скляний завод" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження державним майном шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» на їдальню, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 593,4 кв.м, що знаходиться по вул. Патріотична (Пролетарська), 18 в селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття № 67001 державної форми власності;
- зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» повернути протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Господарський суд Рівненської області відповідно до ухвали від 01.04.2025 р. прийняв позовну заяву прокурора до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі № 918/265/25.
27.05.2025 р. відповідач Приватне акціонерне товариство "Рокитнівський скляний завод" подав до Господарського суду Рівненської області клопотання про залишення позовної заяви Сарненської окружної прокуратури без руху, в якому просив зобов'язати прокурора надати суду:
- докази вартісної оцінки нерухомого майна площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області;
- докази сплати судового збору у відповідності до вартості спірного майна, яке прокурор просить повернути, як за майнову вимогу;
- докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна /а.с. 67 - 70 у т.2/.
Обґрунтовуючи клопотання, відповідач посилається на Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який набрав чинності 09.04.2025 р. та яким статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою наступного змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Ухвалою від 28.05.2025 р. Господарський суд Рівненської області залишив без руху позовну заяву керівника Сарненської окружної прокуратури, надав прокуратурі строк на усунення недоліків - протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху та встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- зазначення ціни позову (позовної вимоги майнового характеру щодо зобов'язання ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області, державі в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях);
- доплати (у разі необхідності) судового збору за позовну вимогу майнового характеру (щодо зобов'язати ПрАТ "Рокитнівський скляний завод" повернути протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області, державі в особі РВ ФДМ України по Рівненській та Житомирській областях) у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір";
- надати суду оцінку спірного майна: протирадіаційного укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області;
- надати суду документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок Господарського суду Рівненської області грошових коштів у розмірі вартості протирадіаційного укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області.
05.06.2025 р. виконувач обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури подав до Господарського суду Рівненської області докази усунення недоліків позовної заяви, а саме - платіжну інструкцію про сплату 15036,51 грн. судового збору та довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 03.06.2025 р. /а.с. 89 - 99 у т.2/.
Щодо внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості протирадіаційного укриття № 67001 прокурор заперечив з огляду на те, що спір є негаторним - про усунення перешкод власнику у користуванні спірним майном. Також пояснює, що недобросовісність дій товариства щодо приватизації спірного протирадіаційного укриття підтверджується тим, що відповідач знав про наявність такого майна у складі приватизованого майнового комплексу, натомість норми абз. 3 ч. 3 ст. 388 ЦК України передбачають неможливість застосування норм ч. 1 цієї статті до об'єктів критичної інфраструктури, до якої, за твердженнями прокуратури, належить протирадіаційне укриття.
Суд першої інстанції залишив позов прокурора без розгляду, зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», у випадку пред'явлення негаторного позову, тобто позову про усунення перешкод у користуванні майном, суду необхідно встановити, чи не було таке майно передано у приватну власність за рішенням органу державної влади. В свою чергу, встановлення обставин, які можуть свідчити про відчуження майна на підставі рішення органу державної влади, має наслідком необхідність застосування до відповідного позову норм ст. ст. 387, 388 ЦК України. Суд першої інстанції встановив, що спірне майно передано у приватну власність за рішенням органу державної влади, що, відповідно, унеможливлює застосування норм ст. 391 ЦК України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, та виснував про необхідність застосування до даного позову норм матеріального та процесуального права, якими врегульовано порядок витребування майна у добросовісного/недобросовісного набувача та якими передбачено попереднє внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості спірного майна.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з урахуванням такого.
09.04.2025 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
Абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону внесені зміни до ст.ст. 164, 174 ГПК України.
Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною 6 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 2 статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також викладено в новій редакції ст. 388 ЦК України «Право власника на витребування майна вiд добросовісного набувача».
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України в редакції, що набрала чинності 09.04.2025 р., якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень, або воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Згідно з аб. 3 ч. 3 ст. 388 ЦК України дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: до об'єктів критичної інфраструктури; до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; до об'єктів та земель оборони; до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння; до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння; до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.
Також Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Отже, наведеними нормами визначено, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
При цьому за змістом норм Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовуються у разі пред'явлення позову про витребування майна від добросовісного набувача.
Колегія суддів відзначає, що позовом є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову є предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Право визначення предмету і підстав позову належить виключно позивачу, що передбачено нормами ст. 13, п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння. Правовою підставою подання віндикаційного позову є статті 387, 388 ЦК України, а негаторного стаття 391 цього Кодексу.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод.
У даній справі предметом позову прокурора є вимога до відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження державним майном шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» на їдальню, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 593,4 кв.м, що знаходиться по вул. Патріотична (Пролетарська), 18 в селищі Рокитне Сарненського району Рівненської області, складовою частиною якого є протирадіаційне укриття № 67001 державної форми власності;
- зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» повернути протирадіаційне укриття № 67001, площею 284,7 кв.м., що знаходиться в підвалі їдальні та розташоване за адресою: вул. Патріотична (Пролетарська), 18, селище Рокитне Сарненського району Рівненської області, державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях.
Звертаючись до суду з цим позовом прокурор посилався на норми на статті 391 ЦК України та наполягає, що спірне нерухоме майно є протирадіаційним укриттям, а тому не може перебувати в приватній власності в силу закону, а саме ч. 2 ст. 5 Закону 9 України «Про приватизацію державного майна» (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), тоді як відповідач є недобросовісним набувачем.
Натомість передбачена у ч. 6 ст. 164 ГПК України вимога про надання суду до позову документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, стосується віндикаційного позову, поданого на підставі статті 388 ЦК України.
Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до норм ст. 237 ГПК України на стадіі ухвалення рішення по суті спору суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Зокрема, питання добросовісного набуття прав на спірний об'єкт набувачем має бути оцінене судом першої інстанції під час судового розгляду справи. Та означена обставина (добросовісності/недобросовісності набуття) залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору.
В даному випадку прокурор, який діє в інтересах держави в особі відповідного органу, наполягає на продовженні розгляду саме негаторного позову, посилаючись при цьому на неможливість застосування норм ст. 388 ЦК України, оскільки спірне майно відноситься до критичної інфраструктури, і дослідждення/встановлення таких обставин, належність обгрунтування (в т.ч. правового) суд має виконати в процедурі розгляду справи по суті.
Тому суд неправомірно вийшов за межі позовних вимог, самостійно визначивши предмет позову у зв'язку зі зміною законодавства та, відповідно, безпідставно вимагав приведення позовної заяви, поданої 27.03.2025 р., до вимог процесуального закону, які набрали чинності 09.04.2025 р.
Оскільки позов прокурора у даній справі не є віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна, тому застосування судом першої інстанції до таких вимог норм ч.6 ст. 164 ГПК України, а саме зобов'язання надання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, є помилковим.
Отже, відмова прокурора від зміни предмету позову у зв'язку зі зміною законодавчого регулювання відповідних правовідносин, що призвело до неефективності раніше обраного способу захисту, може бути підставою для відмови у позові за результатом розгляду справи по суті, але - не залишення позовної заяви без руху і в подальшому - без розгляду на стадії підготовчого провадження.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на остаточний висновок.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 918/265/25 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, питання розподілу витрат по сплаті судового збору не вирішувалося колегією суддів і має бути вирішене за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Сарненської окружної прокуратури задоволити.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.06.2025 р. у справі № 918/265/25 скасувати.
Справу № 918/265/25 направити до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складений 19.09.2025 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.