Справа № 536/1388/25
Провадження № 2/536/1118/25
15 вересня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилаються, що 01 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 002/12315804-SP про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», яка розміщена на вебсайті банку строком дії кредитного договору 365 днів з автоматичною пролонгацією.
На підставі договору факторингу № НІ/11/17-Ф укладеного 04.04.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 19 330 грн 40 коп, з яких: 8 931 грн 39 коп- заборгованість по тілу кредиту та 10 399 грн 01 коп - заборгованість по відсотках.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 002/12315804-SP від 01.11.2021 в сумі 19 330 грн 40 коп та судові витрати.
Ухвалою судді від 16 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Установлено, що в матеріалах справи наявна заява-анкета № 938569 щодо приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank від 30.10.2021, тоді як позивачем в позові вказується про укладення з відповідачем 01.11.2021 договору № 002/12315804-SP про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування публічної пропозиції АТ «Таскомбанк».
Докази видачі та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, а саме: первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», документи, якими підтверджуються активація кредитної картки, встановлення та/або зміну кредитного ліміту та строк дії кредитної картки, виписки банку про здійснені за відповідною карткою розрахунки відсутні.
Детальний розрахунок первісного кредитора АТ «Таскомбанк» (із складовими, а саме: тіло кредиту, відсоткова ставка, погашення та залишок кредиту) відсутній, а тому суд немає змоги перевірити отримання, користування та повернення кредитних коштів відповідачем.
04.04.2024 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу№ НІ/11/17-Ф, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.
Позивачем у якості придбання права вимоги до відповідача надано реєстр прав вимоги від 04.04.2024, згідно якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 002/12315804-SP від 01.11.2021 на суму 19 330 грн 40 коп, з яких: 8 931 грн 39 коп- заборгованість по тілу кредиту та 10 399 грн 01 коп - заборгованість по відсотках.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, що врегульовано положеннями ст. 77 ЦПК України.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості та документів вбачається наявність укладеного договору на банківське обслуговування між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» від 01.11.2021, а також відступлення прав вимоги від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за вказаним договором.
Однак, доказів укладення такого договору з відповідачем, наявності заборгованості відповідача перед АТ «Таскомбанк» на момент укладення договору факторингу не надано, зокрема не доведено ті обставини, що відповідачем взагалі було укладено такий кредитний договір на певних умовах, отримано кредитні кошти, а також, не доведено придбання прав вимоги саме за договором № 002/12315804-SP від 01.11.2021 на суму 19 330 грн 40 коп, згідно з Договором факторингу №НІ/11/15-Ф.
Також, в позові не міститься обґрунтованого розрахунку заборгованості за відсотками, які позивач просить стягнути, за який період та за якою ставкою було розраховано зазначені відсотки.
Суд зазначає, що договори факторингу за своєю суттю є договорами, які засвідчують відступлення права вимоги боргу з боржника у зобов'язанні. У відповідності до статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. В свою чергу, будь-який кредитор, первісний або новий, окрім доведення факту укладення договору та набуття прав на стягнення з боржника у зобов'язанні повинен довести факт виникнення зобов'язання у боржника, що, в даному випадку може бути підтверджено фінансовими документами про перерахування коштів на рахунок відповідача., які в матеріали справи надані не були.
Отже, з огляду на положення вказаних вище норм законодавства, докази надання кредиту, оплати чи неоплати за кредитом відповідачем, а також, докази відступлення права вимоги до відповідача на користь "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у певній сумі є необхідним для доведення вимог позивача про стягнення заборгованості. Позивач повинен був довести ці обставини за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Клопотань про витребування таких доказів на час розгляду справи не надходило.
З огляду на викладене в задоволенні позову суд відмовляє.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд відмовляє позивачу і в стягнені з відповідача понесених ним судових витрат.
Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265,279 ЦПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко