Справа № 545/1900/25
Провадження № 2/536/1043/25
12 вересня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
02 травня 2025 року позивач, Акціонерне товариство «Акцент-Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись, що 04 жовтня 2024 року відповідач, будучи клієнтом банку, уклав кредитний договір № ABH0CT155101728023773086 про надання кредиту у розмірі 100 000 грн строком на 24 місяці (до 03.10.2026) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно, також ним було погоджено та підписано Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка». АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 01.05.2025 має заборгованість в сумі 126 113 грн 41 коп, яка складається з 96 163 грн 67 коп - заборгованість за тілом кредиту, 28 315 грн 63 коп - заборгованість за процентами, 1 634 грн 11 коп - заборгованість за пенею, що і просили з нього стягнути та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.
Ухвалою судді від 03 червня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Суд, дослідивши надані матеріали справи і оцінюючи все в сукупності прийшов до таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Установлено, що 04.10.2024 сторони АТ «Акцент-Банк» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір про надання послуги «Швидка готівка» шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № ABH0CT155101728023773086 та паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка».
На підставі вказаної заяви позивач зобов'язувався надати відповідачу кредитні кошти в сумі 100 000 грн строком на 24 місяці (до 03.10.2026) зі сплатою процентів у розмірі 75.00 щорічно.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета - Заява про приєднання разом з Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», які викладені на банківському сайті https://а-bank/com.ua/terms, становлять договір про надання банківських послуг.
Крім того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що Заява про надання послуг «Швидка готівка» разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується електронним підписом відповідача у заяві.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером № TR.40368933.31047.65455 від 04.10.2024 про видачу ОСОБА_1 грошових коштів на суму 100 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , у порушення умов кредитного договору, а також ст.509, 526, 1054 ЦК України, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображається у розрахунку заборгованості за договором, а тому, свої зобов'язання не виконав.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № ABH0CT155101728023773086 від 04.10.2024 станом на 01.05.2025 утворилась заборгованість в сумі 126 113 грн 41 коп, яка складається з 96 163 грн 67 коп - заборгованість за тілом кредиту, 28 315 грн 63 коп - заборгованість за процентами, 1 634 грн 11 коп - заборгованість за пенею.
З боку відповідача не спростовано факт відсутності вказаної заборгованості.
Так, до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно доч.1,3,4,7ст.11Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIIIвід 03.09.2015(далі Закон№675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надавши оцінку аргументам позивача, суд вважає, що відповідач прийняв всі права та обов'язки, встановлені у договорі та зобов'язувався їх належним чином виконувати. Більше того, своїми діями, а саме: користуючись кредитними коштами, він фактично висловив свою згоду з формою договору та його умовами, однак належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує.
Доказів погашення заборгованості за кредитом відповідач не надав, а відтак позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за тілом кредиту в сумі 96 163 грн 67 коп та 28 315 грн 63 коп - заборгованості за процентами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені за кредитним договором суд вважає необхідним зазначити таке.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені у розмірі 0,07% (не менше ніж 1 грн) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
Водночас суд дійшов висновку про помилковість твердження позивача в частині правових підстав для стягнення із відповідача розміру пені, а саме, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498- IX (набрав чинності 24.12.2023 р., +30 днів = 23.01.2024 р.), вимога пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону не поширюється та нарахування пені не забороняється, з огляду на таке.
Станом на день укладення між сторонами кредитного договору № ABH0CT155101728023773086 від 04.10.2024, п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» був викладений у такій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
У п.75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (провадження №14-188цс20) зроблено правовий висновок, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а не п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1 634 грн 11 коп слід відмовити.
З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Так як позов задоволено частково, то в відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позову в сумі 2 391 грн 01 коп.
Керуючись статтями 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 525, 526 ЦК України, суд
Задовольнити частково позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» ( 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080) заборгованість по кредиту за договором № ABH0CT155101728023773086 від 04.10.2024 станом на 01 травня 2025 року в сумі 124 479 (сто двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн 30 коп, з яких: тіло кредиту в сумі 96 163 (дев'яносто шість тисяч сто шістдесят три) грн 67 коп, відсотки в сумі 28 315 (двадцять вісім тисяч триста п'ятнадцять) грн 63 коп та судовий збір в сумі 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одна) грн 01 коп.
Відмовити в іншій частині позовних вимог.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко