Справа № 744/412/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гнип О.І.
18 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Ольшевської Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року (м. Семенівка, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 197 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 22 квітня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою на позивача накладено штраф в розмірі 17000 гривень, а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не було вчинено правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, тому притягнення його до адміністративної відповідальної є необґрунтованим.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову та вказав, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося у відповідності до приписів чинного законодавства.
Постановою Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 виконав вимоги чинного законодавства щодо вручення повісток, як і дотримав процедуру направлення повістки, а позивач був належним чином повідомленим про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1. Натомість станом на дату виклику (на 9 год. 00 хв. 13.03.2025) до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не з'явився, про поважність причин своєї неявки жодним чином не повідомив, підтверджуючих обставин поважності причини неприбуття не надав, як того вимагає пункт 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було отримано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 197 від 22 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17000 гривень.
Позивача визнано винним у тому, що він порушив, зокрема, абз. 1-2 ч. 1, абз. 1, 8, 15 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме позивач не з'явився по повістці про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 13 березня 2025 року, у вказаний у повістці час він не з'явився та не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 або в будь-який інший спосіб та у подальшому не прибув у строк, що не перевищує 7 календарних днів.
Позивач, не погодившись з притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням адміністративного стягнення, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права (недоліки як протоколу та постанови, так і викладені у протоколі обставин у частині доставлення позивача) та без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, зокрема, щодо правомірності самого виклику та наявності у позивача поважних причин неявки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 1-2 частини 1, абзацу 1,8,15 частини 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк; у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Судом першої інстанції встановлено, що текст щодо ПІБ особи, яка склала протокол, був вірогідно дописаний до протоколу вже після вручення його копії позивачу, адже в копії протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 6) відомостей про ОСОБА_3 немає.
При цьому, таке «дописування» суттєвих відомостей до протоколу після його складання та вручення копії особі, яка притягається до відповідальності, є грубим порушенням процедури, встановленої ч. 1 ст. 256 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є ключовим доказом у справі, і на момент його складання та ознайомлення з ним особи, він має містити всі передбачені законом реквізити.
Внесення змін до оригіналу протоколу без відома та участі особи, щодо якої він складений, ставить під сумнів допустимість такого протоколу як доказу.
Таким чином, протокол, на підставі якого розглядалася справа, на момент його пред'явлення позивачу не відповідав вимогам статті 256 КУпАП, а відтак не може вважатися доказом в розумінні ч. 1 ст. 251 КУпАП.
Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів саме доставлення позивача працівниками поліції (наприклад, рапорту працівників поліції, акту доставлення тощо). Твердження про «електронне звернення» саме по собі не підтверджує факту примусового доставлення. Це ставить під сумнів об'єктивність викладених у постанові обставин.
Позивача притягнуто до відповідальності за неявку за повісткою на 09:00 13 березня 2025 року «для уточнення даних».
Разом із тим, позивач стверджує, що 24.11.2024 уточнив свої персональні дані через застосунок «Резерв+», про що свідчить роздруківка витягу з відміткою «дані уточнено вчасно» з відміткою дати уточнення даних - 24.11.2024 (а.с. 19).
За змістом примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами.
Отже, за відсутності протилежних належних і допустимих даних з боку сторони відповідача, суд бере до уваги доводи сторони позивача. Якщо дані дійсно були оновлені та доступні відповідачеві через електронні системи, необхідність особистого виклику саме «для уточнення даних» була вкрай сумнівною.
Відповідач не спростував твердження сторони позивача про оновлення даних та не надав доказів, що саме ті дані, для уточнення яких викликався позивач, неможливо було отримати шляхом електронної взаємодії або що вони не були оновлені позивачем.
Твердження сторони відповідача, що обов'язок з'являтися за викликом, встановлений ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», є загальним, однак кожен виклик має бути обґрунтованим та законним.
Абзац 11 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає поважні причини неприбуття, серед яких є хвороба громадянина або інші обставини, що позбавили його можливості особисто прибути, підтверджені документально.
Позивач надав докази (довідки), що з 04 по 13 березня 2025 року він перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом, що супроводжувався гострим больовим синдромом. Тобто, безпосередньо в день виклику, 13.03.2025, позивач хворів.
Крім того, позивач вказав, що 13.03.2025 був змушений супроводжувати свою матір, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, до медичного закладу через погіршення її стану здоров'я, що підтверджується даними позову, а також довідками (а.с. 11, 12, 15). Мати позивача, згідно з висновком ЛКК, потребує постійного стороннього догляду (копії висновку та довідки на а.с. 16 - 17).
Відповідач заперечує поважність причин, посилаючись на те, що заява позивача від 10.03.2025 про хворобу та намір реалізувати право на відстрочку, надійшла до РТЦК лише 19.03.2025, тобто після дати виклику та з порушенням триденного строку, встановленого п. 24 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Разом із тим, формальне недотримання строку повідомлення про причини неявки, встановленого підзаконним актом, не може нівелювати об'єктивну наявність поважних причин, передбачених законом. Хвороба позивача та необхідність супроводу матері, яка потребує постійного догляду, в день виклику є обставинами, які об'єктивно перешкоджали його явці.
При цьому, 22.03.2025 позивач подав документи для оформлення відстрочки у зв'язку з доглядом за матір'ю, і така відстрочка, як стверджує сторона позивача, і це не спростовано належним чином стороною відповідача, йому була згодом надана (08.04.2025, копія довідки відповідача на а.с. 18), що опосередковано підтверджує обставини, на які посилається позивач.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в ході розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення не було належним чином перевірено інформацію про оновлення даних позивачем, не взято до уваги повідомлення позивача про хворобу та обставини його догляду за матір'ю, особливо з урахуванням подальшого надання йому відстрочки саме на цій підставі.
Крім того, суд першої інстанції вірно встановив наявність поважних причин неявки позивача 13.03.2025:
- медичні документи підтверджують, що позивач з 04.03.2025 по, щонайменше, 13.03.2025 перебував на амбулаторному лікуванні з серйозним діагнозом, пов'язаним з больовим синдромом;
- письмові дані медичних закладів в сукупності з даними позовної заяви підтверджують, що 13.03.2025 мати позивача, яка згідно з висновком ЛКК потребує постійного стороннього догляду, зверталася за медичною допомогою у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, і позивач супроводжував її, що не спростовано відповідачем шляхом надання суду протилежних доказів;
- позивач 10.03.2025 направив до відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву з повідомленням про хворобу та про обставини щодо вчасного оновлення даних.
Відповідач стверджує, як зауважувалося вище, що заява позивача від 10.03.2025 була отримана органом ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 19.03.2025. Однак, відповідно до п. 24 Порядку № 560 громадянин зобов'язаний повідомити про причини неявки протягом трьох днів, що позивач і зробив, відправивши заяву 10.03.2025 (в межах триденного строку з 13.03.2025).
Тривалість поштового пересилання не може бути поставлена у вину позивачу. Він виконав свій обов'язок щодо повідомлення у встановлений строк, про що свідчить поштова квитанція з датою відправлення 10.03.2025 (а.с. 10).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та без повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, зокрема, щодо правомірності самого виклику та наявності у позивача поважних причин неявки, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому постанова № 197 від 22 квітня 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача - закриттю.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 18.09.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова