Справа № 640/4650/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
18 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати подання від 16.04.2021 про скасування оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 17.05.2021 №95 про заборону позивачу в'їзду в Україну;
- зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України від 29.10.2021.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що безпосереднє звернення ОСОБА_2 не може бути підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, як і лист ГУ НП у м.Києві від 23.04.2021 №738/125/20/01-2021 не міг бути підставою для заборони позивачу в'їзду в Україну.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що громадянство України набуто позивачем шляхом обману, внаслідок надання свідомо неправдивих відомостей і приховування факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, а спірні рішення прийняті відповідачем правомірно.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Ісламської Республіки Іран.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/3300/19 від 03.12.2019 за позовом ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.11.2018 про оформлення набуття громадянства України понад встановлений законодавством строк; зобов'язано відповідача прийняти рішення по заяві разом із поданими документами позивача з підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України", та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.
16.07.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №320/3300/19 апеляційна скарга Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року у справі № 320/3300/19 була задоволена частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №320/3300/19, скасовано в частині зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти рішення по заяві разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч. 1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" та оформити довідку про реєстрацію громадянином України із прийняттям у даній частині нового рішення. Зобов'язано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області розглянути заяву разом із поданими документами громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав, визначених ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" та прийняти передбачене чинним законодавством рішення.
В рамках виконання судового рішення у справі №320/3300/19 ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області прийнято рішення від 28 квітня 2020 року, яким позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви від 22.11.2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням через не підтвердження поданими ним документами наявності фактів, з якими Закон пов'язує набуття особою громадянства України, а саме, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження кровної спорідненості між ОСОБА_2 та заявником.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №320/6353/20 позов ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області від 28 квітня 2020 року задоволено. Зобов'язано ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по поданій 22.11.2018 до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві заяві, разом із доданими документами, громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України на підставі ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" та оформити довідку про реєстрацію громадянином України (а.с.90-94).
За результатами апеляційного перегляду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №320/6353/20 апеляційну скаргу ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області - залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі № 320/6353/20 було залишено без змін.
08 квітня 2021 року листом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області №8010.4-15002/80.3-21 представника ОСОБА_1 було повідомлено, що 02.04.2021 на виконання рішення суду позивачеві оформлено набуття громадянства України та для отримання довідки останньому необхідно звернутися до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області в робочі години (а.с.9).
29 квітня 2021 року листом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області № 8010.4.2-18121/80.3-21 представнику позивача було повідомлено, що за поданням від 16.04.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області скасовано рішення від 02.04.2021 про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство", а тому, надання довідки №1259/2021 від 15.04.2021 про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України не представляється за можливе (а.с.10).
Підставою для прийняття вказаного подання та рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.04.2021 стала заява від 14.04.2021, подана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої, без її відома було внесено відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, як наслідок видане повторне свідоцтво про її народження, до якого внесені відомості про батька громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Вказану особу ОСОБА_3 не знає, та ніяких контактів з ним не підтримує (а.с.108).
17 травня 2021 року ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київської області прийняло рішення № 95 про заборону позивачу в'їзд в Україну строком на 3-роки (а.с.22-23).
Окремою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року справі №320/6353/20 визнано протиправними бездіяльність та дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, що полягають у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року по справі №320/6353/20 із зобов'язанням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області оформити ОСОБА_1 довідку про набуття громадянства України (а.с.24-25).
18 грудня 2021 року листом №6.4-11588/3.1-21 Державна міграційна служба України повідомила представника позивача про оформлення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області 29.10.2021 довідки на ім'я ОСОБА_1 про реєстрацію особи громадянином України, однак видати її позивачу не видається за можливе через скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем (а.с.26).
Вважаючи протиправним скасування оформлення набуття позивачем громадянства України, необґрунтованим рішення про заборону в'їзду в Україну та безпідставну невидачу довідки про реєстрацію особи громадянином України від 29.10.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 затверджено Положення про Державну міграційну службу України, відповідно до норм якої ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Відповідно до п. 7 вказаного Положення, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
ДМС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III "Про громадянство України" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III).
Відповідно до ст. 1, 4, 6, 9 Закону №2235-III громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Громадянство України набувається, зокрема, внаслідок прийняття до громадянства.
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. ст. 24 Закону №2235-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону.
В силу ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України" № 2235-III, громадянство України набувається, зокрема, за територіальним походженням.
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
22 листопада 2018 року позивач звернувся до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві із заявою про набуття громадянства України згідно з ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України", оскільки його неповнорідна сестра ОСОБА_2 народилася на території України до 24.08.1991. Разом із заявою, позивачем були подані визначені законодавством документи.
Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок подання заяв та інших документів для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України (далі - Порядок №215), згідно з п. 93 якого міграційної служби в районі, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.
Відповідно до положень п.94 Порядку №215, управління міграційної служби в області перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з яким Закон пов'язує набуття особою громадянства України.
Як встановлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 по справі №320/3300/19 було встановлено, що відповідачу були надані документи, за якими батьком позивача та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є одна й та особа - ОСОБА_1. Тобто, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнорідною сестрою позивача, яка народилась до 24.08.1991 на території, яка стала територією України.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження від 14.11.2017 ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.11.2020 у справі №320/6353/20 зобов'язано Центральне міжрегіональне управління ДМС в м. Києві та Київській області прийняти рішення по поданій 22.11.2018 року до Деснянського РВ ГУДМС України в м. Києві заяві, разом із доданими документами, громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про оформлення набуття громадянства України на підставі ч.1 ст.8 Закону України "Про громадянство України", та оформити довідку про реєстрацію громадянином України.
На виконання вказаного рішення суду, 02.04.2021 позивач на підставі рішення ЦМУ ДМС набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ з підстав того, що його неповнорідна сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", про що відповідачем 15.04.2021 було оформлено позивачеві довідку №1259/2021 про реєстрацію особи громадянином України (а.с.15).
Між тим, судом встановлено, що 14.04.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась до начальника ЦМУ ДМС (вх. №19146/1/8010-21 від 14.04.2021) із заявою, у якій зазначила про те, що без її відома внесено відомості до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, що стало наслідком видачі повторного свідоцтва про її народження, відповідно до якого внесені відомості про батька громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 . Також, зазначає, що вказану особу не знає, та ніяких контактів з ним не підтримує (а.с.108).
Наведена обставина була покладена в основу подання від 15.04.2021 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, оскільки громадянство України позивачем набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, приховування суттєвого факту, за наявності якого не може набути громадянства України. Зазначено, що позивач намагався підмінити поняття, адже зазначені родинні відносини не мають юридичного наслідку для набуття громадянства за територіальним походженням і заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження кровної спорідненості між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а отже, відсутня основна та обов'язкова ознака, за якою можливе набуття заявником громадянства України у зв'язку із народженням чи постійним проживанням на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», іншої особи, кровоспоріднені зв'язки з батьком якої документально доведені (а.с.65-66).
Вказане подання було наслідком прийняття рішення від 16.04.2021 про скасування рішення ЦМУ ДМС в м.Києві від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянства України» позивачем (а.с.66-67).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону №2235-ІІІ рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
З наявної в матеріалах справи заяви №2928/2018 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням не вбачається, що позивачем були надані неправдиві відомості або фальшиві документи чи ним було приховано будь-які суттєві факти, за наявності якого особа не може набути громадянство України (а.с.69-71).
При цьому, законність видачі повторного свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.80 зворот) було предметом перевірки міграційними органами, за результатами якої було отримано відповідь Солом'янського районного у м.Києві відділу ДРАЦС ГТУЮ у м.Києві від 24.11.2018 №12991/16.11-09 про наявність відповідного актового запису про народження відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за №108, на підставі якого і було 14.11.2017 видано повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.87 зворот).
З наявної в матеріалах справи копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 14.11.2017 №00019035208 вбачається, що зміна по-батькові ОСОБА_3 з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та зміна відомостей про батька з ОСОБА_7 на ОСОБА_1 було здійснено на підставі судового рішення про визнання батьківства №694/1173/17 від 18.10.2017 (а.с.81-83).
Судом встановлено, що рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.10.2017 у справі №694/1173/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання батьківства задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженця Ларестан, громадянина Ісламської Республіки Іран, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженки міста Києва. Виключено запис про ОСОБА_7 як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження № 108 від 19.01.1988 року, вчиненого відділом РАЦС Залізничного району м. Києва. Внесено зміни до актового запису № 108 від 19.01.1988 року, вчиненого відділом РАЦС Залізничного району м. Києва, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , громадянина Ісламської Республіки Іран; змінити по батькові в актовому записі про народження з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Прізвище ОСОБА_9 в актовому записі про народження - залишено без змін.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вказане судове рішення набрало законної сили 30.10.2017.
При цьому, жодних доказів щодо оскарження вказаного рішення в апеляційному порядку, вжиття дій з метою внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 стосовно відомостей про її батька, звернення до правоохоронних органів щодо незаконності проведених реєстраційних дій або ухвалення судового рішення у справі №694/1173/17 на підставі підроблених документів матеріали справи не містять.
Таким чином, саме лише звернення ОСОБА_3 про те, що їй невідомий позивач та те, що внесення змін до актового запису про її народження відбулось без її відома, не може бути самостійною підставою для твердження, що позивач набув громадянство України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, приховування суттєвого факту, за наявності якого не може набути громадянства України, оскільки всі надані позивачем відомості підтверджені документально та відповідають чинним судовим рішенням і наявним актовим записам цивільного стану.
Крім того, за наявності сумнівів щодо дійсності відповідних актових записів чи процедури підтвердження батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 , відповідачем не надано жодних доказів вжиття ним дій з метою достеменного встановлення факту надання позивачем недостовірних відомостей, підроблених документів чи приховання суттєвих фактів.
Отже, до моменту скасування відповідного актового запису у відповідача відсутні підстави стверджувати про наявність з боку ОСОБА_1 дій, з якими Закон №2235-ІІІ пов'язує скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Саме по собі звернення ОСОБА_3 від 14.04.2021 без подальшої перевірки викладених у ньому фактів та вчинення відповідних дій для встановлення наявності з боку невідомих осіб дій щодо спотворення відомостей в актових записах, не може бути самостійною підставою для неврахування обставин, встановлених судовими рішеннями у справах №694/1173/17, 320/3300/19, №320/6353/20, які набрали законної сили, а також відхилення відомостей, зазначених у офіційних документах, які визнаються Державою та інформації, наявної в Державних реєстрах.
В силу ч.2 ст.9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів враховує, що в позовній заяві оскаржується подання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області, в той час, як на права позивача впливає саме прийняте на підставі вказаного подання рішення ЦМУ ДМС у м.Києві від 16.04.2021, яким скасовано рішення ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області від 02.04.2021 про оформлення набуття громадянства України позивачем.
При цьому, саме по собі подання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області від 15.04.2021 не створює правових наслідків для позивача, оскільки воно є лише передумовою прийняття рішення ЦМУ ДМС у м.Києві від 16.04.2021 про скасування оформлення набуття позивачем громадянства України.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача, колегія суддів вважає наявними підстави для виходу за межі позовних вимог та скасування рішення ЦМУ ДМС у м.Києві від 16.04.2021 про скасування оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення ЦМУ ДМС України у м.Києві та Київській області від 17.05.2021 №95 про заборону ОСОБА_1 в'їзду в Україну, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
в інтересах забезпечення національної безпеки України та запобігання іншим протиправним діям, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, або боротьби з організованою злочинністю;
якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду;
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Спірне рішення про заборону в'їзду в Україні позивачу прийняте відповідачем на підставі листа Відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ВБЗТЛ ГУНП) від 23.04.2021 № 738/125/20/01-2021 про розгляд питання щодо заборони в'їзду на 3 (три) роки (а.с.61-62).
Зі змісту листа Відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 23.04.2021 № 738/125/20/01-2021 вбачається, що за наявною оперативною інформацією ОСОБА_1 причетний до сприяння нелегальній міграції на територію України. За період перебування на території України ОСОБА_1 систематично порушує правила перебування в України, а саме: не має постійного місця проживання та з метою конспірації постійно його змінює, чим порушує встановлений порядок пересування та зміну місця проживання. Не будучі працевлаштованим має постійні не встановлені джерела доходів, займається налагодженням корумпованих зв'язків з метою легалізації свого перебування на території України. На даний час є підстави вважати, що його перебування на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів Держави, громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
В той же час, вказаний лист не містить жодних відомостей, яка саме оперативна інформація свідчить про причетність позивача до сприяння нелегальній міграції, яким чином така інформація була здобута та де зафіксована і в чому полягає відповідне сприяння нелегальній міграції.
У своїй заяві від 22.11.2018 №2928/2018 позивачем було зазначено місце свого постійного проживання - АДРЕСА_1 (а.с.70) та у листі Відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 23.04.2021 № 738/125/20/01-2021 не повідомлено яким чином позивач здійснював зміну місця свого проживання та які адреси він для цього використовував.
Наведені у вказаному листі відомості щодо зайняття позивачем налагодженням корумпованих зв'язків з метою легалізації свого перебування на території України взагалі жодним чином не обґрунтовані, зокрема яким чином такі дії вчиняються, враховуючи, що відповідна легалізація свого перебування на території України здійснюється позивачем із застосуванням передбачених законодавством механізмів шляхом подання заяви про оформлення набуття громадянства.
Також з матеріалів справи не вбачається, яким саме чином перебування позивача на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, або чим таке перебування перешкоджає охороні здоров'я, захисту прав і законних інтересів Держави, громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Отже, незважаючи на те, що у листі Відділу боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 23.04.2021 № 738/125/20/01-2021 наведено виключно загальні твердження, без будь якої конкретизації чи підтвердження вказаних обставин, відповідач, без будь-якої перевірки викладених фактів, врахував такі відомості та прийняв рішення про заборону в'їзду в Україну позивачу.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що у відповідача були відсутні передбачені ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстави для прийняття рішення від 17.05.2021 №95 про заборону позивачу в'їзду в Україну, внаслідок чого таке рішення не є належним чином обґрунтованим і мотивованим, є протиправним та підлягає скасуванню.
В той же час, вчинення відповідачем дій з метою оформлення довідки від 29.10.2021 про реєстрацію особи громадянином України були здійснені на виконання судового рішення у іншій справі, а саме рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.11.2020 (залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 та окремої ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.09.2021 у справі №320/6353/20.
В силу п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Статтею 382 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст.383 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наведене свідчить, що вчинені на виконання судового рішення дії (допущена бездіяльність) можуть бути досліджені судом на предмет їх відповідності вимогам законодавства та дотримання прав позивача в рамках процедури судового контролю, ініційованої у відповідності до ст.383 КАС України.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, або встановлення протиправності дій, рішень або бездіяльності позивача, вчинених (допущених) на виконання такого рішення, в окремому судовому провадженні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його належного виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
При цьому, визначення в судовому рішенні обов'язку органу державної влади оформити відповідну довідку перебуває в нерозривному зв'язку з необхідністю вручити таку довідку особі щодо якої таку довідку було оформлено.
Таким чином, даний позов в частині вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України від 29.10.2021 фактично спрямований на виконання судових рішень в іншій справі.
Винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст.129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідні вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України від 29.10.2021, яка була видана на виконання судового рішення у справі №320/6353/20, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 27.04.2021 у справі №460/418/20. від 26.05.2022 у справі №640/14941/21 та від 20.07.2022 у справі №420/16529/21, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин, провадження у даній справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про реєстрацію особи громадянином України від 29.10.2021 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають основним принципам, які положення ч.2 ст.2 КАС України висувають до рішень суб'єкта владних повноважень, зокрема в частині обґрунтованості, добросовісності та пропорційності, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, внаслідок чого відповідні рішення підлягають скасуванню.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог із закриттям провадження в частині позовних вимог.
Керуючись ст.243, 288, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково із виходом за межі позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 42552598) від 16 квітня 2021 року прийняте за результатами розгляду подання від 15 квітня 2021 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 02 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 42552598) від 17 травня 2021 року №95 про заборону в'їзду в Україну громадянину Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання в Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київської області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 довідку про реєстрацію особи громадянином України від 29 жовтня 2021 року - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 18 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма