18 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/7895/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" звернулося з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 27.12.2024 № UA101020/2024/000214/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2024 № UA101020/2024/007908.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення товару було подано до Житомирської митниці митну декларацію (далі - МД) . У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для підтвердження митної вартості позивачем разом із митною декларацією були подані необхідні документи. Незважаючи на надані документи для проведення митного оформлення, Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації в.
Із вказаними рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, оскільки підставою їх винесення слугувало виключно неправильне визначення митним органом базової вартості імпортованого товару, та позивачем було надано належний та достатній пакет документів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно із частиною четвертою статті 58 МК України, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості було з'ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості товару. Митна вартість товару, який ввозився, не була визнана у зв'язку з недостатністю документів та розбіжностями. Митним органом витребувано в позивача додаткові документи на підтвердження вартості, які були надані і в яких, однак, не міститься достатніх підтверджень складових митної вартості, тому остання не могла бути визначена за основним методом.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши наявні у справі докази , суд встановив наступні обставини.
15.08.2023 між ТОВ "Він-Вуд" та компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було укладено контракт № 15/08, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар (фанеру клеєну) на умовах зазначених у проформі інвойс до цього контракту.
Відповідно до п. 1.2. цього контракту, кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі інвойс до цього контракту. Товар поставляється протягом терміну дії цього договору окремими партіями відповідно до проформи інвойсу до цього контракту. Найменування та партії товару, умови поставки поставляється протягом терміну дії цього контракту, якісні, технічні та інші характеристики товару зазначаються у проформі інвойс до цього контракту.
Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п. 2.2 контракту).
Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту (п.3.1 контракту).
25.12.2024 з метою імпорту товару на територію України представником позивача до Житомирської митниці було подано митну декларацію № 24UA101020044965U9. Також, разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, декларантом були надані:
пакувальну квитанцію EPW-007264 від 18.12.2024; інвойс (рахунок-фактура) №EPW-008166 від 18.12.2024; міжнародну товарно-транспортну накладну від 18.12.2024; рахунок на оплату №96 від 18.12.2024 (транспортні послуги); довідку про транспортні витрати від 18.12.2024; контракт № 15/08 від 15.08.2023 (на купівлю товару); разовий договір-заявка на транспортні послуги і перевезення вантажу автомобільним транспортом від 16.12.2024; лист Estonian Plywood AS від 18.12.2024 (щодо математичного округлення кількості і товару).
У декларації митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) - у сумі 27 032,45 євро, що за курсом НБУ 43,6334 грн за 1 євро становить 1 179 517,81 грн.
В подальшому, при перевірці правильності визначення митної вартості, Житомирська митниця дійшла висновку, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності не містила всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Внаслідок вищезазначеного, декларанту надіслано повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження витрат на транспортування); 2) прайс-лист виробника товару; 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення.
27 грудня 2024 року декларант надав пояснення та додаткові документи: балансову довідку № 18-12 від 18.12.2024; прибуткову накладну № 544 від 29.11.2024; прайс-лист виробника на листопад 2024 від 18.11.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Експертний висновок) №В-4041 від 26.12.2024; копію митної декларації країни відправлення № 24ЕЕ4100Е0154113ВЗ від 18.12.2024; проформу-інвойс № EPW-009248 від 26.11.2024; банківський платіжний документ (платіжна інструкція в іноземній валюті) № 24 від 04.12.2024; комерційну пропозицію від 18.11.2024; калькуляцію транспортних витрат від 18.12.2024.
Разом з тим, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2024 № UA101020/2024/000214/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2024 № UA101020/2024/007908.
Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Рішення про коригування митної вартості товару мотивоване наступним.
Так, митний орган у спірному рішенні зазначив, що відповідно до п.1.1 контракту № 15/08 від 15.08.2023 продавець зобов'язується передати у власність покупця фанеру клеєну на умовах, зазначених у проформі-інвойс до цього контракту. Кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі-інвойс (п.1.2 контракту). Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи-інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п.2.2 контракту). Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс (п.3.1 контракту). Отже, документом, який згідно із умовами контракту, визначає перелік товару, його кількість та ціну є проформа-інвойс.
Однак, такий не долучено до декларації, що позбавляє митний орган можливість перевірити ціну товару.
Проформа-інвойс № EPW-009248 від 26.11.2024 містить відомості про те, що оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати 26.11.2024. Згідно із відомостями, що містяться у платіжній інструкції в іноземній валюті № 24 від 04.12.2024, оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог Проформи-інвойсу, а саме - 04.12.2024. У зв'язку з тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця. Враховуючи виявлені розбіжності, платіжна інструкція № 24 від 04.12.2024 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар.
Балансова довідка №18-12 від 18.12.2024 та прибуткова накладна №544 від 29.11.2024 не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки у них зазначений не весь асортимент оцінюваного товару.
Експертний висновок №В-4041 від 26.12.2024 не може бути використано для підтвердження ціни товару, у зв'язку з тим, що долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними.
Прайс-лист від 18.11.2024 та комерційна пропозиція від 18.11.2024 не можуть бути використаними для підтвердження заявленої митної вартості, тому що опис товару, запропонованого до продажу відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації № 24UA101020044965U9.
Додатково надана копія митної декларації країни відправлення №24ЕЕ4100Е0154113ВЗ від 18.12.2024 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки подана на мові, яка не є мовою митних союзів, членом яких є Україна та мовою міжнародного спілкування. У зв'язку із зазначеним митний орган позбавлений можливості перевірити відомості, що зазначені у даному документі.
У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку, що митну вартість товару неможливо визначити за основним методом (за ціною договору), тому підлягає застосуванню другорядний метод. При цьому Відповідач керувався тим, що другорядний метод 2а (ч. 1 ст. 57 МК України) не міг бути застосований через відсутність цінової інформації на ідентичні товари.
Таким чином, митну вартість було визначено за методом 26 (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів). Цей метод базувався на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості подібних товарів. Як основу було використано дані митної декларації № 24UA100380339638U7 від 01.10.2024, згідно з якою вартість подібного товару становила 1 054,61 євро/мЕ.
Суд не погоджується з таким, рішенням, з огляду на наступне.
По перше, доводи відповідача з приводу не надання позивачем проформи-інвойса є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам, оскільки такий документ було подано, що у спірному рішенні відповідачем підтверджено.
Окрім того, копію такого документу додано митним органом до відзиву на позовну заяву, що свідчить про надання такого документу до митного оформлення товару позивача та про помилковість висновків митного органу в цій частині.
Щодо висновків митного органу, що згідно із відомостями, що містяться у додатково наданий платіжній інструкції в іноземній валюті оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме - 04.12.2024).
За умовами контракту №15/08 від 15.08.2023, усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту. Порядок проведення розрахунків за цим договором визначається у проформі Інвойс і може здійснюватись одним із способів: 100% передоплата шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно з Проформою Інвойсом до цього контракту чи 50% передоплата (п.3.1 контракту).
Так, у матеріалах справи наявна проформа-інвойс (попередній рахунок-фактура) від 26.11.2024 № EPW-009248 вартість товару у відповідному асортименті становить 25025,83 Євро.
Аналогічна форма вартості товару у відповідному асортименті зазначена також в рахунку-фактурі від 18.12.2024 № EPW-008166.
Так, 04.12.2024 на виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару, позивач здійснив платіж на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) у розмірі 25025,83 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 24.
У призначенні платежу за цією платіжною інструкцією зазначено, що оплата була здійснена за контрактом №15/08 від 15.08.2023 та проформою-інвойсом № EPW-009248 від 26.11.2024 .
Враховуючи вище викладене, суд не вбачає подання декларантом недостовірних відомостей з урахуванням того, що повна оплата передбачена договором, а зазначення митним органом про "у зв'язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця" є його припущенням, яке не ґрунтується на жодних доказах.
З огляду на наведене суд вважає за можливе пов'язати платіжне доручення в іноземній валюті №24 на суму 25025,83 Євро із партією товару за МД від 25.12.2024 № 24UA101020044965U9.
Одночасно суд враховує, що Товар, який зазначено в електронній митній декларації №24UA101020044965U9, за маркуванням, артикулом, описом та кількістю повністю тотожний Товару, що зазначено в попередньому рахунку-фактурі (інвойсі) EPW-008166 від 18.12.2024 року, в рахунку-фактурі (інвойсі) , проформі-інвойс від 26.11.2024 EPW-009248, пакувальній квитанції від 18.12.2024 року за номером EPW-007264.
Крім того, митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Отже, зазначені доводи відповідача не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Також відповідач зазначив, що додатково наданий експертний висновок В-4041 від 26.12.2024 не може бути використаний для підтвердження ціни товару, оскільки долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що забороняє митному органу можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінювальними.
Разом із тим, згаданим висновком експерта за результатами проведення товарознавчого дослідження повністю підтверджена ринкова вартість товарів, що ввозилися позивачем.
При цьому, згідно зі ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість, а експертні документи, видані торгово-промисловими палатами є обов'язковими для застосування на всій території України.
Суд зазначає, що відповідач не наділений повноваженнями здійснювати оцінку висновку, що наданий Житомирською торгово-промисловою палатою, а сам висновок не скасований та не відкликаний.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача, зазначені у спірному рішенні, що додатково наданий прайс-лист та комерційна пропозиція на продукцію містить опис товару, який відрізняється від опису товару, що наведений у інших товарно-супровідних документах та графі 31 митної декларації №24UA101020044965U9., оскільки наданий прайс-лист є документом, який відповідно до частини четвертої статті 53 МК України є додатковим, його подання для підтвердження митної вартості товарів не є обов'язковим.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитися, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред'явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Отже, прайс-лист та комерційна пропозиція є комерційними документами, та не є розрахунковими, а тому не є доказом взаєморозрахунків між сторонами контракту.
Вказане також стосується і балансової довідки та прибуткової накладної, які не взято до уваги відповідачем.
Окрім наведеного вище, на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари, методи 2в і 2г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Водночас, митна вартість визначена за резервним методом, на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів: за МД № 24UA100380339638U7 від 01.10.2024.
У свою чергу, саме лише посилання на митну декларацію, на підставі якої коригується митна вартість товару, не є достатнім для того, щоби вважати прийняте рішення обґрунтованим. Товари можуть мати суттєві відмінності різних показників та характеристик, що прямо пропорційно впливає на ціноутворення даного товару.
По-перше, суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 826/16046/16.
Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не видно умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 у справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 у справі № 809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням частини другої статті 55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.
За приписами частини другої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Судом було досліджено митну декларацію № 24UA100380339638U7 від 01.10.2024 та встановлено наступні відмінності відносно поставленого позивачу товару, а саме якісно-технічні характеристики товару, кількість товару.
Таким чином, суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що митна декларація № 24UA100380339638U7 від 01.10.2024 не містить параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем.
Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, наявність установлених частинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним.
Правова позиція щодо необхідності доведення відповідачем обставин неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 826/23118/15.
За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Відтак, оскільки коригування митної вартості товару здійснено за митною вартістю товару, який не є еквівалентним (ідентичним) товару, що поданий ТОВ "Він-Вуд" до митного оформлення, то, відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Підставою для прийняття карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.12.2024 № UA101020/2024/007786 є рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2024 UA101000/2024/000459/1, яке, як встановлено судом, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому й прийнята на його підставі картка відмови також підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Щодо судових витрат.
У п. 3 прохальної частини позову позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: 6056 грн сплаченого судового збору та 12000 грн витрат на правничу допомогу.
До позову додано: платіжну інструкцію про сплату судового збору в розмірі 6056 грн; копію договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023; рахунок від 03.02.2025, що містить опис послуг та їх вартість (а.с. 82); платіжна інструкція 2130 від 03.02.2025 на оплату послуг на правничу допомогу у розмірі 12000 грн..
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, у силу пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2025 року у справі №380/22356/23 виснував, що зважаючи на усталену та послідовну позицію Верховного Суду щодо застосування статей 134, 139 КАС України у контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів не може оцінювати відповідність їхнього розміру критеріям, що передбачені у частині п'ятій статті 134 КАС України.
У відзиві відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки вони є завищеними та з наданих документів неможливо встановити які саме витрати поніс позивач.
Перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом вартості наданих послуг (12 000,00 грн), суд виходить з наступного.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, як зазначалося вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням обставин даної справи, а саме: виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); розгляду даної справи у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін; а також враховуючи те, що згідно даних КП "ДСС" в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувало декілька позовних заяв Товариства до Митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих за обставин, що є аналогічними даній справі, а тому для складання такої позовної заяви адвокатом не витрачено значних зусиль та часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, вимоги про відшкодування 12000,00 грн, як витрат на правничу допомогу - необґрунтованими.
З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України у розмірі 5000,00 грн. та судовий збір у розмірі 6056 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" (вул. Сергія Параджанова, 84, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10001, ЄДРПОУ 43786487) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити .
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27.12.2024 № UA101020/2024/000214/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці від 27.12.2024 № UA101020/2024/007908.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
18.09.25