17 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/744/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA101020/2024/000120 від 15.02.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів №101020/2024/000035/1 від 14.02.2024,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Іноземне підприємство "Євроголд Індестріз ЛТД" (далі - позивач, Підприємство) із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2024/000124 від 15.02.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000029/1 від 15.02.2024.
Судовій справі було присвоєно єдиний унікальний номер 240/9422/24.
Суддя своєю ухвалою від 20.05.2024 у справі №240/9422/24 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Через підсистему Електронний суд ЄСІТС 21.06.2024 позивачем у справі №240/9422/24 подано позовну заяву (нова редакція) (вх. №35629/24 від 24.06.2024) у прохальній частині якої позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати картки відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000124 від 15.02.2024 та №UA101020/2024/000120 від 15.02.2024;
- визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000029/1 від 15.02.2024 та №101020/2024/000035/1 від 14.02.2024.
Ухвалою суду від 28 червня 2024 року у справі №240/9422/24 постановлено повернути позовну заяву (нова редакція, вх. №35629/24 від 24.06.2024) Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД".
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №240/9422/24 вирішено: "Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості скасувати."
Ухвалою суду від 03.01.2025 у справі №240/9422/24 постановлено:
роз'єднати позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження вимогу Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про:
- визнати протиправною та скасувати картки відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/000120 від 15.02.2024;
- визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №101020/2024/000035/1 від 14.02.2024 .
Після реєстрації роз'єднаних позовних вимог, справі було присвоєно єдиний унікальний номер 240/744/25 та передано справу раніше визначеному складу суду, що підтверджується протоколом від 13.01.2025.
Суддя своєю ухвалою від 17.01.2025 постановила прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування картки відмови №UA101020/2024/000120 від 15.02.2024 та рішення №101020/2024/000035/1 від 14.02.2024.
Відзив на позовну заяву надійшов до суду 06.02.2025 (вх. №8448/25 від 07.02.2025). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив.
Представник відповідача надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив.
У період із 30.06.20.25 по 18.07.2025 та, із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що між Іноземним підприємством "Євроголд Індестріз ЛТД" (покупець) та DUZCE ORMAN URUNLERI ANONIM SIRKETI (продавець) укладений контракт №3/148/23 від 27.11.2023 (а.с. 67-71).
За умовами Контракту №3/148/23 від 27.11.2023, продавець продає, а покупець купує товари для дому відповідно до Специфікацій, що є невід'ємними частинами Контракту (п. 1.1 Контракту); сторони визначили, що загальна сума контракту становить 500 000 доларів США (п. 3.3 Контракту).
У п. 2.1 контракту вказано, що умови поставки кожної окремої партії товару визначається у відповідній Специфікації.
Терміни поставки кожної окремої партії товару зазначаються у відповідній Специфікації (п. 2.2 Контракту).
Оплата здійснюється на умовах, визначених у відповідній Специфікації (п. 4.1 Контракту).
Позивачем подано декларацію типу ІМ-40 №24UA101020005569U2, у якій заявлено до митного оформлення наступні товари:
1. Інші меблі дерев'яні для різних кімнат: - арт. S-49W дерев'яний багатоцільовий модуль 4 полиці 86*49/28см; арт.S-51W дерев'яна багатоцільова модульна полиця для взуття 8 пар 64*50*18 см.
1 Деревина і вироби з деревини, інші вироби з дерева, вішалки для одягу, арт. АSК-4303 вішак дерев'яний, набір 3 шт, 20*43*1,5 см. Виробник DUZCE ORMAN URUNLERI A.S.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:
- 4104 - контракт № 3/148/23 від 27.11.2023;
- 4103 - специфікація № 1 від 07.12.2023 до Контракту № 3/148/23 від 27.11.2023;
- 0380 - комерційний інвойс № DOE2024000000077 від 06.02.2024;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті № 119 від 11.12.2023;
- 3001 - платіжна інструкція в іноземній валюті № 132 від 24.01.2024;
- 0861 - сертифікат про походження товару № A1225242 від 06.02.2024;
- 0271 - пакувальний лист від 06.02.2024;
- 0730 - автотранспортна накладна (CMR) № 260578 від 07.02.2024;
- 3000 - довідка № 55 від 12.02.2024;
- 3004 - рахунок-фактура № Р-00000088 від 05.02.2024.
Митним органом за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів прийнято рішення №UA101000/2024/000035/1 про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за резервним методом. У п. 33 рішення вказано наступне:
- щодо специфікації: задекларований товар № 1 надійшов на територію України у складі партії товарів вагою 13653,8 кг за інвойсом № DOE2024000000077 від 06.02.2024, за CMR № 260578 від 07.02.2024. Відповідно до п. 2.2 Контракту № 3/148/23 від 27.11.2023 умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються у відповідній специфікації. Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що термін поставки кожної окремої парт» товару зазначаються в специфікації. Згідно із п. 4.1 Контракту оплата здійснюється на умовах зазначених в специфікації. Ціна товару вказується у відповідній специфікації (п. 3.1 Контракту). У зв'язку із тим, що митниці не надано специфікацію на партію товару, що заявлений до митного оформлення, специфікація № 1 від 07.12.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ узгодженої сторонами ціни задекларованої партії товарів та умов його поставки та оплати. Партія товару відомості про які зазначено у вищевказаній специфікації, за обсягом та переліком товарів не відповідає заявленій до митного оформлення партії товарів. У п. 1 пояснень імпортера від 14.02.2024 на електронне повідомлення митного органу про виявлені вище розбіжності зазначено, товар по специфікації № 1 від 07.12.2023 дійсно поставлявся двома партіями, що лише підтверджує висновки митного органу про те, що у імпортером не надано митному органу специфікацію саме на оцінювану партію товару, як це передбачено умовами зовнішньоекономічного контракту. Додатково наданий прайс-лист від 20.09.2023 не може бути використаний для підтвердженні ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки: 1) прайс діє до 30.09.2024, при цьому сторони досягли згоди щодо придбання товару у грудні 2023 року; 2) товар пропонується до продажу на умовах 100% передоплати, однак оцінювана партія товару на умовах часткової оплати.
Враховуючи вимоги ст. 254 Митного кодексу України відомості про ціну продажу товару, викладені у додатково наданих електронній фактурі країни відправлення та копії митної декларації країни відправлення не використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у зв'язку із не наданням митному органу перекладу на українську мову даних документів. Спроба переходу до електронної бази даних за QR-кодом, що розміщений на митній декларації країни відправлення не призвела до переходу на відповідну інтернет сторінку.
- Щодо транспортування товару: згідно із CMR № 260578 від 07.02.2024 транспортування товару здійснював ФОП ОСОБА_1 , що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа. Одночасно з митною декларацією до митного оформлення не було надано документи, які вказували б на юридичний зв'язок між імпортером та особою, що надала відомості про витрати на транспортування від 12.02.2024 №55 та склала рахунок-фактуру № Р-00000088 від 05.02.2024 з приводу перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаним у відомостях від 12.02.2024 № 55 та рахунку-фактурі № № Р-00000088 від 05.02.2024 транспортним засобом за наведеним маршрутом могло бути здійснено перевезення інших партій товару на замовлення імпортера. З огляду на вищевикладене, відомості про витрати на транспортування від 12.02.2024 № 55 та рахунок-фактура № Р-00000088 від 05.02.2024 не можуть бути використані в якості належних та допустимих доказів фактично понесених продавцем витрат на транспортування товару та його навантаження. Для підтвердження юридичного зв'язку між імпортером на особою, що надала відомості про вартість перевезення та навантаження додатково надано заявку №4/06/2024 від 06.02.2024 до Договору № 1/1/23 від 04.01.2023, яка не може бути використана митним органом як належний та допустимий доказ наявності правовідносин між сторонами з приводу перевезення саме оцінюваної партії товарів у зв'язку із наступним. У заявці № 4/06/2024 від 06.02.2024 відсутні відомості про уповноважену особу перевізника, що уклала правочин від юридичної особи. Дата завантаження товару 06.02.2024 не відповідає фактичній даті завантаження товару на автомобільний транспорт згідно із CMR № 260578 від 07.02.2024. Відсутні також відомості про тип автомобіля, його номер. Відповідно до п. 4 заявки № 4/06/2024 від 06.02.2024 всі інші умови надання послуг перевізником обумовлюються договором, який на розгляд митниці не наданий, однак може містити умови, що мають вплив на правильність визначення митної вартості оцінюваного товару. Крім того, даний документ містить ознаки підробки: підпис уповноваженої особи замовника розмитий, має чіткі межі прямокутної форми, що може свідчити про штучне накладання його на текст; печатка перевізника за допомогою стрілки комп'ютерної техніки вільно переміщується по документу. Пояснення декларанта про те, що заявка укладена в електронній формі не взято митним органом до уваги, адже відповідно до п. 1 додаткових умов заявки силу оригіналу має копія заявки, отримана за допомогою електронної пошти, а не заявка, що укладена в електронній формі. Додатково наданий акт № Р-00000088 здачі-приймання робіт (надання послуг) також не містить відомостей про товар, що транспортувався, період часу надання таких послуг, посилання на автотранспортну накладну, тобто дані, які могли б свідчити про те, що даний документ стосується витрат на транспортування саме оцінюваної партії товарів. Додатково наданий Договір - заявка на перевезення вантажу від 01.02.2024 не може бути використана для підтвердження фактично понесених покупцем товару витрат на транспортування, оскільки в преамбулі не містить відомостей про особу перевізника, яку через неналежну якість останньої сторінки документа і неможливо встановити у розділі про реквізити сторін. Документ містить відомості про дату завантаження партії товару (05.02.2024) та про сам вантаж (ТИП в коробках до 10 т.), що відрізняються від фактичної дати завантаження товару на транспортний засіб, що підтверджується CMR, та задекларованої ваги брутто та Нетто товарів. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за МД №23UA500080011924U0 від 07.12.2024.
Митним органом було також сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/000120 у якій повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 50).
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає вказані рішення протиправними та просить їх скасувати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 52 МК України встановлено, що декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларація митної вартості подається у разі:
1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;
2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;
3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 2-3 ст. 58 МК України).
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач зазначає: "У зв'язку із тим, що митниці не надано специфікацію на партію товару, що заявлений до митного оформлення, специфікація № 1 від 07.12.2023 не може бути використана як належний та допустимий доказ узгодженої сторонами ціни задекларованої партії товарів та умов його поставки та оплати. Партія товару відомості про які зазначено у вищевказаній специфікації, за обсягом та переліком товарів не відповідає заявленій до митного оформлення партії товарів. У п. 1 пояснень імпортера від 14.02.2024 на електронне повідомлення митного органу про виявлені вище розбіжності зазначено, товар по специфікації № 1 від 07.12.2023 дійсно поставлявся двома партіями, що лише підтверджує висновки митного органу про те, що у імпортером не надано митному органу специфікацію саме на оцінювану партію товару, як це передбачено умовами зовнішньоекономічного контракту."
Судом досліджено подані до митного оформлення товарів документи та встановлено наступне.
Так у МД № 24UA101020005569U2 (а.а. 131-132) вказано товар:
Арт. S-49W дерев'яний багатоцільовий модуль 4 полиці 86*49*28 см - 700 шт.
Арт. S-51W дерев'яна багатофункціональна модульна полиця з 2-ма лотками 92*49*28 см -700 шт.
Арт. SW-5004S дерев'яна багатоцільова модульна полиця для взуття 8 пар, 64*50*18 см - 2004 шт.
Apт. ASK-4303 вішак дерев'яний, набір 3 шт., 20*43*1.5 см - 3840 наборів.
Арт. ВТ-5103 модульна багатоцільова дерев'яна полиця для зберігання над унітазом 136*51*20 см -1000 шт.
Арт. ВТ-6803 модульна багатоцільова дерев'яна полиця для зберігання над пральною машиною 159*68*28 см-1000 шт.
Загальна сума за рахунком (п. 22 Декларації) 36494,44 дол США.
Ціна товару (п. 42 МД ) 33038,44 дол США.
Згідно інформації, що міститься у Специфікації №1 від 27.11.2023 до Контракту №3/148/23 від 27.11.2023, яку додано до МД № 24UA101020005569U2 (а.с. 137) товар:
Арт. S-49W; опис товару: дерев'яний багатоцільовий модуль 4 полиці 86*49*28см; кількість 700 шт, ціна - 7,31 дол США, всього 5117,00 дол США;
Арт. S-51W; опис товару: дерев'яна багатофункціональна модульна полиця з 2-ма лотками 92*49*28 см; кількість -700 шт.; ціна - 8,06 дол США; всього 5642,00 дол. США;
Арт. SW-5004S; опис товару: дерев'яна багатоцільова модульна полиця для взуття 8 пар, 64*50*18 см; кількість - 2004 шт; ціна 2,36 дол. США; всього - 4729,44 дол США;
Apт. ASK-4303; опис товару: вішак дерев'яний, набір 3 шт, 20*43*1.5 см; кількість товару-15600, ціна - 0,90 дол США; всього 14040,00 дол США.
Арт. ВТ-5103; опис товару: модульна багатоцільова дерев'яна полиця для зберігання над унітазом 136*51*20 см; кількість -1000 шт; ціна - 7,80 дол США, всього 7800,00 дол США;.
Арт. ВТ-6803: опис товару: модульна багатоцільова дерев'яна полиця для зберігання над пральною машиною 159*68*28 см; кількість 1000 шт; ціна 9,75 дол США; всього 9750,00 грн.
Окрім того, у специфікації міститься інформація про товар за арт ВТ-4802 у кількості 1200 шт на суму 5856,00 грн, який не вказано у МД № 24UA101020005569U2.
За умовами Контракту №3/148/23 від 27.11.2023, продавець продає, а покупець купує товари для дому відповідно до Специфікацій, що є невід'ємними частинами Контракту (п. 1.1 Контракту); сторони визначили, що загальна сума контракту становить 500 000 доларів США (п. 3.3 Контракту).
У п. 2.1 контракту №3/148/23 від 27.11.2023 вказано: "Умови поставки кожної окремої партії товару визначається у відповідній Специфікації".
Термін поставки кожної окремої партії товару зазначаються у відповідній Специфікації (п. 2.2 Контракту).
Ціна товару вказується в відповідній Специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту, та не підлягає зміні протягом терміну дії Контракту (п. 3.1 Контракту).
Оплата здійснюється на умовах зазначених у відповідній Специфікації (п. 4.1 Контракту).
Отже, у Специфікації до Контракту №3/148/23 від 27.11.2023, має бути відображено: назва товару, який продавець продає, а покупець купує; умови поставки товару; терміни поставки товару; ціну товару.
При цьому, за приписами ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на дату укладення Контракту від 27.11.2023), загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, Специфікація є додатком до основного договору, що розкриває його зміст для забезпечення практичної реалізації угоди шляхом деталізацій умов такого договору, включаючи опис, асортимент, кількість, ціну та строки поставки товарів.
Судом досліджено зміст Специфікації №1 від 07.12.2023 до Контракту №3/148/23 від 27.11.2023 та встановлено, що вона містить:
- Умови оплати: 30% попередня оплата при замовленні товару, остаточний розрахунок перед відвантаженням.
- Термін поставки: 50 днів від дати попередньої оплати.
- Умова поставки: EXV DUZCE
- Допустимі відхилення кількості та загальної вартості товарів по даній специфікації в межах +/-5%.
Судом під час розгляду справи встановлено, що на виконання умов Контракту від 27.11.2023 №3/148/23, Підприємством було:
- здійснено попередню оплату товару (Платіжна інструкція №119 від 11.12.2023 містить інформацію про оплату за товар Duzce Orman Urunleri Anonim Sirketi згідно контракту №3/148/23 від 27.11.2023 в сумі 20027,23 USD (а.с. 138) Платіжна інструкція №132 від 24.01.2024 підтверджено оплату позивачем повної оплати за товар Duzce Orman Urunleri Anonim Sirketi згідно контракту №3/148/23 від 27.11.2023 в сумі 46730,21 USD (а.с. 138 на звороті)), а митна декларація №24UA101020005569U2 датована 13.02.2024;
- дотримано встановлених у Специфікації №1 від 27.11.2023 термінів поставки, що обраховуються від дати попередньої оплати та відвантаження товару;
Поставку товару здійснено у лютому 2024 року згідно МД 24UA101020005569U2.
Загальна сума Специфікації №1 від 07.12.2023 становить 66757,44 дол США, що відповідає загальній сумі, сплаченій Підприємством згідно платіжних інструкцій: від 11.12.2023 №119 та від 24.01.2024 №132, що свідчить на користь висновку про повну оплату товару, вказаного у Специфікації №1 від 07.12.2023 до моменту його поставки згідно МД 24UA101020005569U2.
При цьому, суд зауважує, що визначення терміну "партія товару" надано Державним стандартом України (ДСТУ) 3993-2000 "Товарознавство. Термін та визначення", партія товару - це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо)".
Так у п. 2.6 Контракту №3/148/23 від 27.11.2023 вказано, що відвантажений товар супроводжують такі документи: інвойс, пакувальний лист, товаротранспортна накладна, сертифікат походження.
Отже, Специфікація не визначена умовами Контракту № №3/148/23 від 27.11.2023 як товаросупровідний документ, що свідчить на користь висновку, що вказаний у Специфікації №1 від 07.12.2023 перелік та кількість товару не повинна відповідати переліку та кількості товару, що вказаний у МД 24UA101020005569U2
На переконання суду, у Специфікації № 1 від 27.11.2023 міститься достатньо інформації для ідентифікації товару, що розмитнювався згідно МД №24UA101020005569U2, та ціни за одиницю такого товару.
Ідентична інформація щодо артиклів, опису товару, його кількості та ціни, міститься у комерційному інвойсі DOE2024000000077 від 06.02.2024 (а.с. 58 на звороті), який також було додано до МД № 24UA101020005569U2 та у пакувальному листі DOE2024000000077 від 06.02.2024, який містить інформацію про номер моделі, опис товару, його кількість, що відповідає інформації, зазначеній у МД №24UA101020005569U2.
Отже є помилковими та такими, що не відповідають умовам Контракту №3/148/23 від 27.11.2023, висновки відповідача, що Підприємство, відповідно до умов Контракту від 27.11.2023 повинне надати "специфікацію на партію товару, що заявлений до митного оформлення".
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність належних доказів, наданих до митного органу Підприємством, щодо ціни продажу товару.
Щодо документів на транспортування, суд зазначає наступне.
Окрім того, згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У розділі III Правил заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, визначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Варто наголосити, що наказ № 599 містить лише приблизний перелік документів, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування.
Вичерпного переліку документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та які можуть бути подані під час митного оформлення оцінюваних товарів, законодавством України з питань державної митної справи не встановлено.
У п. 33 Рішення про коригування митної вартості товарів вказано:
- згідно із CMR № 260578 від 07.02.2024 транспортування товару здійснював ФОП ОСОБА_1 , що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа. Одночасно з митною декларацією до митного оформлення не було надано документи, які вказували б на юридичний зв'язок між імпортером та особою, що надала відомості про витрати на транспортування від 12.02.2024 № 55 та склала рахунок-фактуру № Р-00000088 від 05.02.2024 з приводу перевезення саме оцінюваної партії товару.
Судом при наданні оцінці вказаним обставинам встановлено наступне.
Між Іноземним Підприємством "Євроголд Індестріс ЛТД" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рудотранс Експедиція" (експедитор) було укладено договір №1/1/23 від 04.01.2023 транспортного експедитування. За умовами договору: експедитор зобов'язується за рахунок клієнта перевезти/організувати перевезення вантажів в обсязі, в терміни, в пункт призначення та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити на користь експедитора встановлену цим договором плату (п. 2.1 Договору).
Відповідно до умов цього договору перевезення вантажів може здійснюватись, як безпосередньо експедитором, наявним у нього автомобільним транспортом, так й іншими перевізниками, що можуть залучатись експедитором до здійснення перевезень за рахунок останнього шляхом укладення з ними відповідних договорів (п. 2.2. Договору).
Отже, за умовами Договору транспортного експедитування, ТОВ "Рудотранс Експедиція" має право залучати для виконання умов договору №1/1/23 від 04.01.2023, інших перевізників. При цьому, перевезення вантажу може вчинятись іншим перевізником, що залучений експедитором перевізником, виключно за рахунок експедитора, а не клієнта, та на підставі укладеного договору між експедитором та таким перевізником.
З огляду на умови договору, у відомостях про витрати на транспортування від 12.02.2024 № 55 (а.с. 140 на звороті) та у рахунку-фактурі № Р-00000088 від 05.02.2024 (а.с. 141) правомірно вказано ТОВ "Рудо-Транс Експедиція".
Отже, висновок митного органу в цій частині є безпідставним.
- вказаним у відомостях від 12.02.2024 № 55 та рахунку-фактурі № Р-00000088 від 05.02.2024 транспортним засобом за наведеним маршрутом могло бути здійснено перевезення інших партій товару на замовлення імпортера. З огляду на вищевикладене, відомості про витрати на транспортування від 12.02.2024 № 55 та рахунок-фактура № Р-00000088 від 05.02.2024 не можуть бути використані в якості належних та допустимих доказів фактично понесених продавцем витрат на транспортування товару та його навантаження.
Зазначені твердження митного органу суд вважає припущення митного органу, які не підтверджені жодними доказами.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі №826/5959/17 наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Отже, висновки митного органу в цій частині є безпідставними.
Для підтвердження юридичного зв'язку між імпортером на особою, що надала відомості про вартість перевезення та навантаження додатково надано заявку №4/06/2024 від 06.02.2024 до Договору № 1/1/23 від 04.01.2023, яка не може бути використана митним органом як належний та допустимий доказ наявності правовідносин між сторонами з приводу перевезення саме оцінюваної партії товарів . У заявці №4/06/2024 від 06.02.2024 відсутні відомості про уповноважену особу перевізника, що уклала правочин від юридичної особи.
Дата завантаження товару 06.02.2024 не відповідає фактичній даті завантаження товару на автомобільний транспорт згідно із CMR № 260578 від 07.02.2024. Відсутні також відомості про тип автомобіля, його номер. Відповідно до п. 4 заявки № 4/06/2024 від 06.02.2024 всі інші умови надання послуг перевізником обумовлюються договором, який на розгляд митниці не наданий, однак може містити умови, що мають вплив на правильність визначення митної вартості оцінюваного товару. Крім того, даний документ містить ознаки підробки: підпис уповноваженої особи замовника розмитий, має чіткі межі прямокутної форми, що може свідчити про штучне накладання його на текст; печатка перевізника за допомогою стрілки комп'ютерної техніки вільно переміщується по документу.
Щодо вказаних обставин, суд зазначає, що заявка №4/06/2024 була сформована 06.02.2024 та містить інформацію про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також дату завантаження 06.02.2024.
При цьому, CMR заповнюється при завантаженні товару, а тому дата завантаження яка вказана у заявці та у CMR може відрізнятись, при цьому така відмінність не є доказом нікчемності вказаного документу та неврахування його при митному оформленні товару Підприємства.
Окрім того, CMR № 260578 від 07.02.2024 містить інформацію про ДНЗ транспортного засобу перевізника: НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , ОСОБА_1 (а.с.140)
Окрім того, відповідачем до суду надано копію договору - заявки від 01.02.2024 на перевезення вантажу (а.с. 151 на звороті-152) між ТОВ "Рудо-Транс Експедиція" (замовник) у якому вказано: водій-Власенко Дмитро, номер автомобіля НОМЕР_1 - НОМЕР_2 .
При цьому, суд зауважує, що твердження відповідача про наявність ознак підробки заявки № 4/06/2024 від 06.02.2024 є лише припущенням митного органу, яке не підтверджується жодними належними доказами.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише договір про перевезення або фінансові га/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, додані до митної декларації документи містять достатню та належну інформацію щодо транспортування товару від відправника до одержувача, вартість такого транспортування, тобто відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження базується на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а тому суд дійшов висновку про безпідставність рішення про коригування митної вартості товарів у цій частині.
Судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято інформацію щодо вартості товару з МД № 23UA500080011924U0 від 07.12.2024 - «Меблі дерев'яні: BEDSIDE CABINET CMD 7000 / Тумба приліжкова CMD 7000 арт, CMD-7000 -5шт,BEDSIDE CABINET CMD 7010 / Тум баприліжкова Столик тумба приліжкова арт. СМО-7020-5шт. Столи ктумба приліжкова CMD 8090 арт. CMD-8090-Ішт.Торговельна марка : СОММЕС Країна виробництва : TR Виробник: COMMED HEALTH CARE IHRACAT ITHALAT DiS TICARET SANAYl LIMITED SIRKETІ, вага товару-1150 кг, умови поставки - EXW GA2IANTEP - і складає 4.42 доларів США за кілограм за одиницю
Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Вказана митна декларація не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б відображали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.
Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Подібнаправова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16.
Окрім цього, визначення митної вартості за резервним методом, зазначеним у рішенні, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів, що товар позивача є подібним або аналогічним чи має схожі характеристики порівняно з товаром, що оцінювався за МД №23UA500080011924U0 від 07.12.2024 .
Як вже зазначалось, митна вартість товару визначена відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару МД №23UA500080011924U0 від 07.12.2024
Відповідачем не враховано, що виробником оцінюваного товару була компанія Duzce Orman Uruneli A.S. (торговельна марка Simplex), а не компанія Виробник: COMMED HEALTH CARE IHRACAT ITHALAT DiS TICARET SANAYl LIMITED SIRKETІ (Торговельна марка: СОММЕС).
Отже, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч.3 ст.53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.
Позивач на вимогу митного органу надав додаткові документи, які на думку суду, додатково та в повній мірі підтвердили заявлену митну вартість товару.
Суд не погоджується із висновком та діями митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом із тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17, від 22.04.2019 у справі №815/6242/17, від 07.08.2018 у справі №815/3400/17.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16, приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №101020/2024/000035/1 від 14.02.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2024 та №UA101020/2024/000120 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №101020/2024/000035/1 від 14.02.2024, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).
Суд враховує й те, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов Іноземного підприємства "Євроголд Індестріз ЛТД" (вул. Промислова, буд.1/154, м. Житомир, 10025, ЄДРПОУ: 32265502) до Житомирської митниці Державної митної служба (вул. Перемоги, 25,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправною та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 14.02.2024 №UA101020/2024/000035/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2024 №UA101020/2024/000120.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз Лтд» документально підтверджені судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
17.09.25