18 вересня 2025 року м. Житомир справа № 640/1823/19
категорія 111030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попова О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ" до Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2018,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати прийняті 05 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкові повідомлення-рішення №5872615147 та №5882615147.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем проведена позапланова документальна перевірка ТОВ "Київ-Фарм" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами позивача за період з 01.01.2024 по 29.07.2016. За результатами зазначеної документальної перевірки ТОВ "Київ-Фарм" контролюючим органом складено акт №264/26-15-14-07-01-10/30681928 від 17.10.2018 в якому зазначено про порушення: п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 400 грн., у тому числі за 2016 рік суму 5400 грн. та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 000 грн., в тому числі в червні 2016 року на суму 6 000 грн. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення №5872615147 та №5882615147 від 05.11.2018. Не погоджуючись із прийняти податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Через відділ документального забезпечення Окружного адміністративного суду міста Києва представником Головного управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що перевіркою достовірності відображених показників у деклараціях з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, відповідно до наданих підприємством до перевірки, аналізу ІС "Податковий блок" та єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "Київ-Фарм" мало взаємовідносини з ТОВ "Форест-Таун 2015" у червні 2015 року. Перевіркою встановлено, що під час аналізу наданих до перевірки документів, оборотно-сальдових відомостей і карток бухгалтерського обліку по рахунку 631 за період з 01.01.2015 по 29.07.2016, встановлено, що ТОВ "Київ-Фарм" здійснювало документальне оформлення операцій з придбання транспортно-експедиційних послгу, комплекса послуг, що пов'язаний з доставкою та супроводжуванням товарів ТОВ "Форест-Таун 2015". При проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації по контрагенту ТОВ "Форест-Таун 2015" встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару/послуг. Зауважує, оскільки реальність здійснення господарських операцій підприємством-постачальником належним чином документально не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ "Київ-Фарм" відсутні підстави для декларування витрат по операціях з придбання послгу товару та послуг у червні 2016 року у ТОВ "Форест-Таун 2015", а тому вважає, що за результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представником позивача подано відповідь на відзив.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону №2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справу №640/7660/21 передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2025, головуючою у справі визначено суддю Попову О.Г.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2025 дану справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що у період з 03 по 09 жовтня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проводилась позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Київ-Фарм» з питань дотримання нашим підприємством вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами позивача за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.
Підставами перевірки зазначено п. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України з посиланням на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження №1205000000000630 від 08.12.2015.
За результатами перевірки 17 жовтня 2018 року складено акт №264/26-15-14-07-01-10/30681928, в якому контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Київ-Фарм» мало господарські відносини з ТОВ «Форест-Таун 2015» у червні 2016 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5 400 грн. та податок на додану вартість на суму 6 000 грн.
Актом перевірки встановлені наступні порушення ТОВ «Форест-Таун 2015»:
- п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 400 грн., у тому числі за 2016 рік суму 5400 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 000 грн., в тому числі в червні 2016 року на суму 6 000 грн.
Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, встановленими в акті перевірки, позивачем подано заперечення на акт перевірки.
Розглянувши подані заперечення, ГУ ДФС у м. Києві листом від 31.10.2018 за №92028/10/26-15-14-07-01-15 висновки за результатами перевірки (акт №264/26-15-14-07-01-10/30681928 від 17.10.2018) по ТОВ "Київ-Фарм" залишено без змін.
В подальшому, на підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення
- №5872615147 від 05.11.2018 на суму 6 750,00 грн.;
- №5882615147 від 05.11.2018 на суму 9 000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем, в порядку адміністративного оскарження, подано скаргу до ДПС України.
За результатами розгляду скарги прийнято рішення №42237/6/99-99-11-04-02-14 від 28.12.2018, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення№5872615147 та №5882615147 від 05.11.2018, а скаргу без задоволення.
Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним та таким, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).
В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Судом встановлено, що у період з 03 по 09 жовтня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проводилась позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Київ-Фарм» з питань дотримання нашим підприємством вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами позивача за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к, винесеної в рамках кримінального провадження №1205000000000630 від 08.12.2015.
За результатами перевірки 17 жовтня 2018 року складено Акт №264/26-15-14-07-01-10/30681928, в якому контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Київ-Фарм» мало господарські відносини з ТОВ «Форест-Таун 2015» у червні 2016 року, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5 400 грн. та податок на додану вартість на суму 6 000 грн.
По взаємовідносинах з «Форест-Таун 2015» до перевірки надано договір про надання послуг №ФТ-01-010416 від 01.04.2014 укладений між ТОВ "Форест-Таун 2015" та ТОВ "Київ-Фарм". Відповідно даного договору виконавець зобов'язується надати замовнику транспортно-експедиційні послуги, комплекс послуг, що пов'язаний з доставкою та супроводжуванням товарів, що відпускає замовник покупцям.
Крім того, підприємством було надано маршрутний лист за період з 01.04.2016 по 30.06.2016, відповідно якого ТОВ "Форест-Таун 2015" були надані транспортно-експедиційні послуги по доставці товару ТОВ "Київ-Фарм" по місту Київ та до міста Мелітополь Запорізької області на загальну суму 549 484,17 грн.
В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображені наступним чином:
Дт 64 Кт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - на загальну суму 6 000 грн. (відображено формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Форест-Таун 2015").
Дт 94 "Інші витрати операційної діяльності" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" відображено отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "Форест-Таун 2015" у сумі 30 000 грн.
Дт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" Кт 311 "Рахунки в банках" - на загальну суму 36 000 грн. (відображено оплату на ТОВ "Форест-Таун 2015", платіжне доручення від 06.07.2016 №228).
Станом на 29.07.2016 по рахунку бухгалтерського обліку №631 по розрахункам із ТОВ "Форест-Таун 2015" відсутня дебіторська/кредиторська заборгованість.
ТОВ «Форест-Таун 2015» (код 39882090) - зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією. Станом на дату складання акта перевірки перебувало на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
За результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності ТОВ «Форест-Таун 2015» та інформації з зовнішніх джерел встановлено: - остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2016 року, починаючи з жовтня 2016 до органів ДФС звітність не подавалась. Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2016 рік до ДПІ за місцем обліку не подано.
Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) (від 21.07.2016 №9126483204), поданого ТОВ «Форест-Таун 2015» до органів ДФС, кількість працівників за 11 квартал 2015 року становило 5 осіб. Інших податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) 101 «Форест-Таун 2015» до контролюючих органів не подавало.
Крім того, ГУ ДФС у м. Києві отримано листами СУ ФР ДФС України від 20.10.2016 №34036/7/99-99-23-01-17, №34038/7/99-99-23-01-17 (вхідний від 25.10.2016 №1/284/8). від 13.01.2017 №693/7/99-99-23-01-19 (вхідний від 17.01.2017 №442/8), №9926/7/99-99-23-01-19 від 20.04.2017 (вхідний від 25.04.2017 №3723/8) та №36548/7/99-99-23-01-19 від 28./2.2017 (вхідний від 04.01.2018 №147/8) компакт-диски, на яких міститься зібрана в рамках кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015 доказова база.
В судовому порядку (ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016) було встановлено наступне: «Слідчою групою, яка складається зі слідчих управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР Державної фіскальної служби України та слідчих слідчого управлінния фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, здійснюється досудове розслідувания по кримінальному провадженню №12015000000000630 від 08.12.2015, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209. ч. 3 ст. 28. 4. 3 ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи... в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: .... ТОВ «Форест-Таун 2015» (код 39882090) .... з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків".
Зауважено, оскільки реальність здійснення господарських операцій підприємством-постачальником належним чином документально не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ "Київ-Фарм" відсутні підстави для декларування витрат по операціях з придбання послуг/товару та послуг у червні 2016 року у ТОВ "Форест-Таун 2015".
При оцінці реальності взаємовідносин ТОВ "Київ-Фарм" з контрагентом "Форест-Таун 2015" в акті перевірки зазначається про те, що при проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації по контрагенту "Форест-Таун 2015" встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару/послуг.
Суд зазначає, що така інформація не ґрунтується на фактичних обставинах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних засобів та ін., які економічно необхідні для виконання господарських операцій.
Більше того, інформація з ІР ДФС України "Податковий блок" не є належним доказом, а сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17).
Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 (№ К/9901/1349/17) справа №816/809/16 вказує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відсутність вироків за фактом скоєння злочинів, передбачених статтями 205, 209, 212 Кримінального кодексу України, що мало б безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було. В той же час необхідно врахувати, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально поставити їм товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Крім того, як вказав Верховний Суд в постанові від 21 березня 2018 року у справі №822/1815/17 (адміністративне провадження №К/9901/221/17), матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Слід зазначити, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.
Допущені постачальником порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 78 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 6 якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідачем на момент складання акту перевірки та на час судового розгляду не отримано інформації від органів досудового розслідування щодо стану провадження та наявність вироків у відповідних кримінальних справах.
Разом з тим, наявність кримінального провадження не є тим доказом фіктивної підприємницької діяльності зазначених вище контрагентів, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин, оскільки, як зазначено в ч.6 ст.78 КАС України, саме вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду.
Однак, таких вироків суду стосовно (їх засновників, посадових осіб), які би набрали законної сили і встановлювали відповідні обставини, які є предметом даної справи, суду відповідачем не надано.
Суд вважає, що належним доказом, у даному випадку, повинен бути вирок суду щодо притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 205 КК України. Між тим, суд повторно зазначає, що такого вироку суду відповідачем не надано.
Про обов'язкову наявність вироку відносно контрагента позивача, що набрав законної сили, як підстави для визнання господарської операції безтоварною, йдеться, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №2а-15124/11/2670.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано суду жодних доказів проведення зустрічної звірки вказаних вище контрагентів позивача або інших доказів, які б свідчили про відсутність у таких можливості здійснювати господарську діяльність.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 по справі № 813/7081/14, від 03.10.2019 по справі № 813/4079/15, від 10.09.2019 по справі №814/2412/17.
Одночасно, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій по вказаних контрагентах (копії рахунків-фактур, видаткових накладних).
Зокрема, на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Форест-Таун 2015» позивачем під час перевірки було надано договір про надання транспортно-експедиторських послуг №ФТ-01-010416 від 01.04.2016 укладений з ТОВ «Форест-Таун 2015», акт виконаних робіт №583 від 30.06.2016 та маршрутний лист до договору про надання транспортно-експедиторських послуг, платіжні документи щодо оплати вартості транспортно-експедиторських послуг, податкова накладна №156 від 30.06.2016 видана ТОВ «Форест-Таун 2015», податкова декларація позивача з ПДВ за червень 2016 року, договори постачання фармацевтичних товарів, накладні-специфікації на отримання товарів.
Щодо трудових ресурсів ТОВ "Форест-Таун 2015" то суд зауважує, що контролюючим органом самостійно зазначено, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) (від 21.07.2016 №9126483204), поданого ТОВ «Форест-Таун 2015» до органів ДФС, кількість працівників за 11 квартал 2015 року становило 5 осіб та остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2016 року.
Судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або ж про обізнаність позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Не надано таких доказів суду і відповідачем.
Крім того, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним, але такі документи відповідачем до суду не надані.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій суб'єкта у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Судом також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавались, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
В свою чергу, представлені позивачем первинні документи в своїй сукупності підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій позивача з "Форест-Таун 2015" меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №5872615147 та №5882615147 від 05.11.2018 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, то судом враховується, що відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Судом встановлено, що на момент вирішення питання про розподіл судових витрат в матеріалах справи відсутній договір про надання правової (правничої) допомоги, відсутній акт прийому-передачі послуг до договору про надання професійної правничої допомоги, а також представником позивача не надано суду доказів сплати судових витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн (квитанція, платіжне доручення тощо).
У наданих представником позивача до матеріалів справи документах не відображено кількості витраченого адвокатом на виконання робіт (надання послуг) часу (годин), вартості години за певний вид послуги, детального опису робіт проведених адвокатом (наданих послуг), позивачем не конкретизовано та необґрунтовано витрачений час на правничу допомогу, не деталізовано, які роботи проведені адвокатом в рамках надання послуг.
Також в питанні надання доказів суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
За таких обставин, оскільки позивачем не надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також не надано доказів їх реальної сплати, зокрема не надано банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи приходного касового ордера), тобто не додержані приписи ч. 4 ст. 134 КАС України, підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Суд зазначає, що вимога подання детального опису є обов'язковою і пов'язана з тим, що розмір гонорару та розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, не є тотожними. Особа може сплатити адвокату в якості гонорару будь-яку суму, але відшкодуванню за нормами КАС України підлягають лише ті витрати на професійну правничу допомогу, які доведені належними доказами, зокрема детальним описом робіт (наданих послуг).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
З огляду на задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 177, 241-245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд -
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2018 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №5872615147 та №5882615147 від 05.11.2018.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ-ФАРМ" судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
18 вересня 2025 р. 18.09.25