Справа №: 642/6597/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/1998/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження запобіжного
заходу обвинуваченому
16 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю обвинуваченого ОСОБА_6 , з участю захисника - ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - захисника ОСОБА_8 на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 27.08.2025, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою суду першої інстанції задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12022221220001332 від 27.12.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України (у редакції до внесення змін на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» №3233-ІХ від 13.07.2023), ч.1 ст. 358 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 25.10.2025, включно, із залишенням застави, визначеної ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.07.2025, а саме в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень та покладенням обов'язків:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками, понятими, експертами, потерпілими.
Строк дії ухвали встановлено до 25.10.2025 включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині продовження строку тримання під вартою, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу.
Вважає, щодо обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, передбаченим ст.177-178 КПК України. На переконання захисника, жоден з ризиків у клопотанні не доведений прокурором, а нових ризиків не встановлено. Всі свідки та потерпілі допитані, скарги відсутні. Як зазначає захисник, з пояснень учасників судового розгляду було встановлено, що між обвинуваченим та потерпілими склалися цивільно-правові відносини, які регламентуються виключно положенням цивільного законодавства. Захисник наголошує, що в даній справі «розумність» строку тримання під вартою вже давно порушена, відсутній суспільний інтерес, а обвинувачений тримається під вартою понад два роки.
Вважає, що посилання на тяжкість покарання не може бути підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, оскільки вказані інкриміновані кримінальні правопорушення є такими, які не тягнуть суворого покарання.
Тому вважає, що відсутні підстави для продовження запобіжного заходу, у зв'язку з чим, просить рішення суду скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Під час апеляційного розгляду, захисник підтримала апеляційні вимоги та просила їх задовольнити.
Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за його відсутністю, не надходило.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю прокурора, оскільки це відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга захисника обвинуваченого не стосується погіршення його становища.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисника та обвинуваченого, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді кримінальне провадження № 12022221220001332 від 27.12.2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 190 КК України (у редакції до внесення змін на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» №3233-ІХ від 13.07.2023), ч.1 ст. 358 КК України
Обраний раніше відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання спливає 30.08.2025, у зв'язку з чим, прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор послалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого, відомості, що його характеризують, а також тяжкість вчинених ним злочинів та покарання, яке може йому загрожувати, у разі визнання його винним.
З урахуванням обставин скоєного ними злочину, враховуючи, передбачену міру покарання в разі визнання винним, вважав, що для запобігання цим ризикам застосування більш м'яких запобіжних заходів не передбачається можливим.
Задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував тяжкість покарання кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_6 , а також наявність встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики, на думку суду, тривають наразі, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який. Крім того, судом не було встановлено виключних обставин, за яких би суд дійшов висновку про необхідність зміни запобіжного заходу,
При цьому, суд врахував, що ОСОБА_6 були в минулому порушені умови запобіжних заходів, застосованих до нього раніше, у зв'язку з чим він перебував у розшуку.
Вказані обставини у сукупності та дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому уразі визнання винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, на думку суду першої інстанції, свідчать про наявність на даний час ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, а також наявна можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення,
Суд вважав, що прокурором доведено недостатність застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним вище, оскільки вони є дійсними та тривають і виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
На думку колегії суддів, не виключена можливість з боку обвинуваченого переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки характер обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні систематичних злочинів проти власності, щодо заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайством), а також у погрозі вбивством, свідчить про підвищену суспільну небезпечність інкримінованих злочинів та наявність у цьому кримінальному провадженні суспільного інтересу, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду. При цьому, слід врахувати, що очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. Зазначена обставина, на думку колегії суддів, на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що існував на час застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратив свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, не виключений ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченим здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків, з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань, враховуючи, що йому відомі анкетні дані, місце мешкання потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою примушування до зміни показань чи відмови від показань.
Оскільки обвинувачений не має законних джерел отримання заробітку, не працевлаштований, а обставини кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється, свідчать про його схильність до вчинення корисливих злочинів, свідчать про можливість обвинуваченим продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
На час розгляду даного провадження, відсутні дані, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, наведених у клопотанні прокурора та встановлених у попередніх ухвалах суду про запобіжний захід обвинуваченого, що стало б підставою для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Порядок розгляду судом клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
З висновками суду щодо доведеності наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, погоджується і колегія суддів.
Твердження захисника з приводу необґрунтованості підозри і вказаних у клопотанні ризиків спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними щодо порушення ОСОБА_6 умов запобіжних заходів, застосованих до нього раніше, у зв'язку з чим він перебував у розшуку.
Разом з тим, в даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами захисника обвинуваченого щодо надто тривалого розгляду вказаного кримінального провадження, внаслідок чого, вважає за необхідне, звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий термін розгляду даної справи в суді, що може призвести до безпідставного затягування судового процесу та, як наслідок, суттєвого порушення процесуальних прав учасників на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки і може свідчити про низький рівень організації судочинства суддею.
При цьому, слід врахувати, що сам по собі факт тривалого перебування обвинуваченого під вартою не може бути єдиною підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки воно викликане саме наявністю відповідних ризиків.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, які прокурор обґрунтовував в суді першої інстанції та мотивує при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання даної особи під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 331,392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 422-1, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 27.08.2025 про продовження щодо обвинуваченого за ч.ч.2,3 ст.190 КК України (у редакції до внесення змін на підставі ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» №3233-ІХ від 13.07.2023), ч.1 ст. 358 КК України, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 25.10.2025 року включно, із залишенням раніше визначеної застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Звернути увагу суду першої інстанції на надто тривалий розгляд даної справи в суді, що може свідчити про порушення вимог ст.28 КПК України.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4