Справа № 645/4461/25 Головуючий 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1977/25 Головуючий апеляційної інстанції - ОСОБА_2 Категорія: ч.4 ст.186, ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю захисника ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_8 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме інших потерпілих та самого обвинуваченого, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 15.07.2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаним вироком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із неповною середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, без реєстрації місця проживання, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», раніше не судимого,
- визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання:
- ч.4 ст. 186 КК України у виді 7 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 162 КК України у виді 1 року обмеження волі;
- ч.1 ст. 125 КК України у виді 6 місяців виправних робіт.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 визначено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 18 травня 2025 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили вирішено залишити незмінним запобіжний захід відносно ОСОБА_9 , у вигляді тримання під вартою.
Також вирішено питання щодо судових витрат, речових доказів і арешту майна, відповідно до вимог ст.ст.100, 126, 174 КПК України.
Згідно вказаного вироку, ОСОБА_9 звинувачується у тому, що він, 17.05.2025 приблизно о 22 год. 30 хв., йшов вздовж вулиці Марії Заньковецької у м. Харкові, де на трамвайній зупинці, яка розташована на перехресті Салтівського шосе та вулиці Марії Заньковецької побачив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі, ОСОБА_9 підійшов до вищевказаних жінок, де між ними виник словесний конфлікт, під час якого, на підґрунті особистих неприязних відносин, у ОСОБА_9 раптово виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 . Реалізуючи свій неправомірний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, ОСОБА_9 умисно наніс потерпілій два удари рукою в ділянку обличчя.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_11 згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/422- С/2025 від 22.05.2025 тілесне ушкодження у вигляді синця на голові, яке викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до н.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Крім цього, на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан.
Так, ОСОБА_9 , 17.05.2025, близько 23:00 год., в період дії в Україні воєнного стану, йшов вздовж вулиці Марії Заньковецької у місті Харкові, де на трамвайній зупинці, яка розташована на перехресті Салтівського шосе та вулиці Марії Заньковецької, побачив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Надалі ОСОБА_9 підійшов до вищевказаних жінок, з якими у нього виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_9 раптово виник злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна, що належить потерпілій ОСОБА_10 , вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення за рахунок інших осіб, діючи умисно, в умовах воєнного стану, та бажаючи діяти саме таким чином, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, виражених у порушенні суспільних відносин у сфері власності, бажаючи їх настання, оцінивши обстановку, що склалася сприятливою для вчинення правопорушення, ОСОБА_9 дочекався доки потерпіла попрощається з ОСОБА_11 , прослідував за ОСОБА_10 вздовж вул. Дунайської у місті Харкові, де поблизу будинку №54 наздогнав потерпілу та наніс рукою останній не менше десятьох ударів в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження згідно висновку судово-медичної експертизи № 09/423-С/2025 від 22.05.2025 у вигляді синців на голові, яке викликало незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженим наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 рокує відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умислу, ОСОБА_9 відкрито заволодів мобільним телефоном «Samsung Galaxy А25 5G 8/256 Blue-Black (SM-A256BZKHEU), вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/12788-ТВ від 28.05.2025 становить 6740,00 грн.; смарт-годинником марки «Хіаоmі Redmi Watch 3 Active Gray (BHR7272GL), вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-25/12789-ТВ від 27.05.2025 становить 677, 00 грн. та грошовими коштами ОСОБА_10 у розмірі 50 гривень.
Після цього, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення з вищевказаним викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 7 467 грн.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікував за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Крім цього, ОСОБА_9 , 18.05.2025, приблизно о 00 год. 30 хв., в період дії в Україні воєнного стану, перебував біля будинку АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, а саме, вищевказаного житлового будинку з метою зігрітися. Перебуваючи поблизу вищевказаного будинку, реалізуючи свій раптово виниклий протиправний намір, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, діючи умисно, незаконно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, будучі впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, без дозволу власника та користувача приміщення, порушуючи норми ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину недоторканість житла чи іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця, протиправно, таємно, шляхом розбиття скла вікна у кімнаті № 2 вказаного будинку невстановленим в ході проведення досудового розслідування предметом, проник до приміщення квартири, яка на праві свідоцтва про право на спадщину за законом належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим самим порушив її конституційне право недоторканість житла.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з прийнятим судом рішенням, в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок в частині призначеного покарання за ч.1 ст. 125 КК України, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - вимог ст.ст.56,57 КК України та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначитипокарання: за ч.4 ст.186 КК - у виді 7 років позбавлення волі; за ч.1 ст.162 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі; за ч.1 ст.125 КК України - у виді 100 (ста) годин громадських робіт. На підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 7 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на необґрунтоване застосування судом вимог ст.ст.56,57 КК України, оскільки судом не враховано, що обвинувачений не є особою, яка офіційно працевлаштована, у зв'язку з чим, виконання покарання у виді виправних робіт, яке має відбуватись за місцем роботи засудженого, фактично є неможливим та суперечить вимогам ст.57 КК України.
А тому, прокурор вважає, що вирок суду першої інстанції є незаконним і відповідно до вимог ст.413 КПК України, підлягає зміні, у зв'язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - застосуванню закону, який не підлягає застосуванню.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу частково, просив змінити вирок в частині призначення ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.125 КК України, оскільки правове становище обвинуваченого не погіршується. Вважав, що суд не повинен був призначати ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді виправних робіт, оскільки обвинувачений офіційно не працює, що унеможливлює виконання покарання у виді виправних робіт. Оскільки покарання у виді громадських робіт є менш суворим, ніж покарання у виді виправних робіт, та в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, просив вирок змінити в цій частині, застосувавши до обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК України покарання - у виді 100 годин громадських робіт.
Потерпіла ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу прокурора.
Захисник не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, погоджуючись з тим, що обвинуваченому за ч.1 ст.125 КК України невірно призначено покарання, оскільки він не працює та не заперечував проти призначення обвинуваченому покарання у виді 100 годин громадських робіт, оскільки воно є менш суворим ніж виправні роботи.
Обвинувачений в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлявшись належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги, будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи за його відсутністю, від нього не надходило.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч.4 ст.422-1 КПК України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи без участі обвинуваченого, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Крім того, такий розгляд відповідає вимогам ст.401 КПК України, так як апеляційна скарга прокурора не стосується погіршення становища обвинуваченого.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку потерпілої ОСОБА_8 , позицію захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 186, ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 125 КК України за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за вказаними статтями КК України, ґрунтуються на зібраних та оцінених судом доказах, є обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються прокурором в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Аналізуючи доводи прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції, під час призначення обвинуваченому покарання ч.1 ст. 125 КК України, закону України про кримінальну відповідальність, а саме - вимог ст. 57 КК України, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Санкцією статті 125 КК України передбачене покарання за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження, у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.
Вимогами ст.57 КК України встановлено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Виходячи з даних щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , він не працює, а тому, покарання, передбачене вимогами ст.57 КК України, до ОСОБА_9 застосуванню не підлягає, як до особи, яка не має офіційного працевлаштування.
Відповідно до вимог ст.56 КК України, громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Відповідно відомостей щодо особи обвинуваченого, ОСОБА_9 не є особою з інвалідністю та не досяг пенсійного віку, отже, в даному випадку відносно нього є можливим застосування покарання за ч.1 ст.125 КК України - у виді громадських робіт.
За таких обставин, апеляційні доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, апеляційний суд вважає за необхідне вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.125 КК України та призначити ОСОБА_9 покарання - у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
В іншій частині вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме - вимог ст.57 КК України під час призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.125 КК України, оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині, на підставі п.4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409, п.2 ч.1 ст.413 КПК України
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.
Вирок Немишлянського районного суду м. Харкова від 15.07.2025 року по справі щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч.4 ст.186, ч.1 ст.162, ч.1 ст.125 КК України, - в частині призначеного покарання, - змінити.
Вважати ОСОБА_9 засудженим:
- за ч.4 ст.186 КК України - до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.162 КК України - до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі;
Призначити ОСОБА_9 за ч.1 ст.125 КК України покарання - у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, із застосуванням положень ст.72 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання - у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_9 у строк відбуття призначеного покарання, строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 18 травня 2025 року до дня набрання вироком законної сили, включно, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4