10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 607/2073/24
провадження № 61-7166св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Гірського Б. О.,
Храпак Н. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
у якому просив:
1. Визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, викладену в листі відповідачів, а саме: «головний експерт, головний лікар Тернопільського центру МСЕК ОСОБА_4 давно приватизував МСЕКи і медичну документацію осіб, які проходили огляди і переогляди на комісіях МСЕКів, працює по своїх особистих законах і положеннях, а не законах України. Президент каже, що йдемо в Європу, а ОСОБА_4 в ... В військовий час протиставив себе державі Україна і законам України. Без рішення суду скасував акт огляду мене на МСЕКу в 2015 році і замість рішення МСЕКу прийняв своє приватне рішення і переконав прокурора і суддю в тому, що все законно. Він ганьбить не тільки галузь медицини, а сина який працює лікарем. Втратив людську подобу, про етику поведінки не приходиться говорити, тим більше про лікарську. Останнім часом особисто спеціалізується на виявлені психічних проявів в осіб, написав трагічну комедію про свої дії, як приватник вступив в злочинну змову
з незалежною прокуратурою і незалежним судом, який десятки разів порушив Європейську Конвенцію З Прав Людини. Рік тому розпочав підготовку «терористично-диверсійної» дії по призначенню мені «сусіду» амбулаторної судово-психіатричної експертизи, почавши розпускати по місту слухи, що вона мені буде призначена. Таке вчинити могла тільки особа з обмеженнями по життю
і пониженим розумовим розвитком. Дуже низько він впав у своїй поведінці, ставши консультантом, спеціалістом із спеціальними знаннями по психіатрії згідно ст.360 КПК України правда, судовим експертом судом не був призначений - рівень розумового розвитку не дозволяє. 22.09.2023 року ОСОБА_4 по дружньому повідомив мені, що так як в нього все схвачено, полковник дзвонив йому, доповів. Це помста ОСОБА_4 мені і жителям будинку за те, що ми не дозволяємо йому до кінця розікрасти ОСББ в будинку, як сказали мені в обласній поліції. ОСББ він також приватизував. Життєва проблема ОСОБА_4 полягає в тому, що він вважає, що всі оточуючі його особи мають значно нижчий рівень розумового розвитку, ніж в нього. А він всезнаючий у всіх питаннях. В даному випадку проявлено хвора цілеспрямованість ОСОБА_4, вип'ячування документу. Обмежений ОСОБА_4 не розуміє, що загострення і ураження вимірюється якимось показниками
і порівнюється з різними датами. ОСОБА_4 встановив свої інструкції по заповненню актів огляду МСЕК і нові форми актів, не ті, що затверджені
МОЗ України. Це дозволяє йому маніпулювати документами, виразами і робити особисті припущення з метою торгівлі групами. Голова ОВА ще вивчає, як прізвище голови РДА, який розпоряджався землею і чому помилково судять мене, як можливо десяту дійову особу, і хто ж одержав ті землі за які мене судять. Мовчить, а ОСОБА_4 каже, що і буде мовчати, там в нього все схвачено. А чому мовчить керівник прокуратури області - ОСОБА_4 каже схвачено. Мета прокурора встановити стан мого здоров'я в суді. Не хоче підтверджуючих документів коли
я одержав групу і на підставі яких одержав (там повний провал затії ОСОБА_4 ),
а тих з якими я «звертався» в МСЕК - це під диктовку обмеженого ОСОБА_4. Сталінські часи запроваджує ОСОБА_4. Не дивно він походить від НКВД, школа КГБ і сьогодні має посвідчення СБУ дітей ним лякає. В його очах написано КГБ. Таке могла зробити тільки приватна особа, яка використовує службове становище, умисно на користь прокурора і суду фальсифікує документи, а не керівник державної установи від імені України. Він надає прокурору копію направлення на МСЕК 2015 року де на першій і другій сторінці зроблено запис «З оригіналом вірно» - підпис ОСОБА_7, без печатки, без дати і без продовження третьої сторінки. Її спеціально не надають - напевно не можливо підробити. Це первісно общинний лад. Вже з цього можна судити про рівень їх розумового розвитку. В направлені
в п.11 вказано, що я вже є інвалід третьої групи, а ОСОБА_4 вказує, що вперше група мені присвоєна в 2015 році. Обоє обмежені і не розуміють, що дають документ чужої установи. Для ОСОБА_4 не існує постанова Кабінету Міністра від 08.12.2006 року No1686 згідно якої вказується діагноз МСЕКами. Як назвати дії ОСОБА_4 Обмежений і понижений розумовий розвиток. Два місяці прокурор разом з ОСОБА_4 з змісту даних направлення на МСЕК встановлюють стан мого здоров'я. На даному етапі дії ОСОБА_4 я не буду називати психічними розладами,
а як культурно вихований чоловік, юрист на відміну від ОСОБА_4, назву по Міжнародній кваліфікації: не адекватні дії, обмеження життєдіяльності і помітна втрата розумових якостей. Для ОСОБА_4 не існує положення про МСЕК, затверджене Постановою Кабінетів Міністрів, де третім пунктом вказано, що крім направлення, на МСЕК надається виписки з історії хвороб, амбулаторної картки, висновки галузевих обласних спеціалістів і інше. Існують інструкції по заповненню всіх цих документів, які затверджені наказами МОЗ України. ОСОБА_4 встановив свої «приватні» правила, а державні скасував. Підлегла ОСОБА_4 - голова МСЕК, де я шість разів проходив переогляди, ОСОБА_5 - прямо бойкотує, протестує проти дій ОСОБА_4. Це фактично з її сторони бойкот, протест проти незаконних дій ОСОБА_1 і інших дійових осіб в суді, їхніх тверджень, про те, що група інвалідності встановлюється по супутньому діагнозу неврологічної хвороби з копії направлення без третьої сторінки на МСЕК. На цьому можна було б завершувати. Ще раз нагадую вона спиралась на життєвий лозунг ОСОБА_1 (несуть на носилках - І група інвалідності, на костилях - ІІ група). Але не жоден супутній діагноз в копії направлення на МСЕК. Підлеглі вказують ОСОБА_4 на його життєві обмеження і понижений рівень розумового розвитку. Чомусь для неї, ОСОБА_4
і інших не існує ЗК України «Про психіатричну допомогу». В зал суду зайшов з кабінету судді, вибачте «як клоун на арену цирку». Почав з того, який він заслужений, має спеціальні знання, в Україні більше такого немає як він, на таких посадах в інших областях поміняно 2-3 рази керівників, а він вічний, найстарший керівник медичної служби області. Державний службовець категорії якої ніхто немає в області. Його запрошують в суди по всій Україні, він дуже страшно зайнятий. Працює у всіх органах, має посвідчення СБУ, є членом всіх існуючих
і неіснуючих комісій, ще й експерт департаменту охорони здоров'я області викладає в медичному університеті і таке інше. Інформацію він надав прокурору законно, згідно яких законів він обмежений не знає, але закони воєнного стану йому дозволили. Суддя йому підказує, що згідно ЗК України «Про психіатричну допомогу» він нібито мав право. Але про такий закон він не чув і не знає - три рази перепитував суддю. Комісія МСЕК досліджує пакет медичних документів (до цього вистачало тільки направлення, ОСОБА_4 блудить) і приймає рішення стосовно групи інвалідності особи. - ОСОБА_4 сам відповів, що дати відповіді не може, адже він обмежений, понижений в нього рівень розумового розвитку. Напевно на другий день опам'ятався - буде повний крах його затії, якщо він надасть всю мою медичну документацію, (98 сторінок) іде просити суддю надати йому лист з проханням надати документацію лише про моє психічне здоров'я. Інші не надавати. Це якась придумана ОСОБА_4 «міжнародна» кваліфікація документації. По вказівці ОСОБА_4 комісія дописує, що підставою підвищення (дуже не грамотно) ІІ групи інвалідності - є ДЕП- 1ст в 2015 році супутня хвороба. Висновок науково-дослідного інституту з 2005 року ніхто не посмів змінити до сьогоднішнього дня, а ні медичні установи в яких я проходив обстеження, лікування, якими 6 разів направлявся на МСЕК, 6 експертних рішень МСЕК - це собі дозволив тільки ОСОБА_4. Чим думав ОСОБА_4 коли ніс до суду ці папірці?
І чи могла психічно здорова людина таке вчинити? Думаю, що ні. В моїй справі
є документ (це обман ОСОБА_4) про результати дослідження головного мозку - значне зниження його кровопостачання. Як бачимо ОСОБА_4 знову обмежений
з пониженим розумовим розвитком все спихає на діагноз і який. Пане міністре!
Я дуже маю надію на те, що Центральна МСЕ МОЗ України дасть оцінку діям ОСОБА_4, визначить кому потрібно призначати психіатричну експертизу, перевіривши кожен факт неадекватної поведінки ОСОБА_4 . Але все ж таки хочу сказати про те, що ОСОБА_4 з 2016 року по сьогоднішній день, як жителем будинку, власнику двох квартир, проживає сам один здійснено ще більше неадекватних дій по знищенню ОСББ. Незаконно зареєстрував без згоди жителів, протокол зборів підробив. Підставним головою правління ОСББ зробив особу інваліда першої групи, який перебуває на діалізі, ревізійну комісію його жінку. Бідний, нещасний, знедолений ОСОБА_4 зі своєю пенсією і зарплатою, здійснив крадіжку 3200 грн з каси ОСББ. Коли йому жителі пальцем показують до виска - каже що піде до голови міста нехай нам дасть голову ОСББ, тому що в будинку всі злодії. Не має розуміння що таке ревізія. В ЖЕКУ він 10 років не платив за вивіз сміття. За копійку він готовий йти пішки з Тернополя до Львова гнати козу - кажуть жителі. Дуже він має задоволення, щоб жителів тримати в страху. П'яний стріляє з пістолета в гаражах. Те що він говорить перетворюється в погрожувальні записки людям. Залякує податковою (тих що нібито працюють без податків), ментами (так називає поліцію), своїм посвідчення СБУ. Все в нього схвачено. Всі будинки навколо нашого мають камери спостереження, а ОСОБА_4 не хоче. Його привозять п'яного потрібно щоб «менти» не бачили».
2. Зобов'язати відповідачів спростувати наведену в їх листі від 24 вересня
2023 року інформацію, визнану судом недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, шляхом надіслання електронного листа за підписом відповідачів про спростування недостовірної інформації на електронні адреси МОЗ України, Тернопільської ОВА, Тернопільської обласної ради, ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» всіх обласних Центрів медико-соціальної експертизи, всіх медичних установ Тернопільської області, всіх учбових медичних закладів області, а також Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів.
3. Стягнути з відповідачів солідарно 100 000,00 грн компенсації за завдану позивачу моральну шкоду.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 24 вересня 2023 року відповідачі надіслали електронною поштою на адреси МОЗ України, Тернопільської ОВА, Тернопільської обласної ради, ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» всіх обласних Центрів медико-соціальної експертизи, всіх медичних установ Тернопільської області, всіх учбових медичних закладів Тернопільської області, а також Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів лист із звинуваченнями позивача у вчиненні кримінальних правопорушень, який містить неправдиві відомості щодо позивача, принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
Вказані обставини підтверджуються електронним листом із зазначенням переліку електронних адрес його одержувачів. Зміст листа викладено у прохальній частині позову. Наведені відповідачами обставини мають стверджувальну форму, тобто не є критикою та оціночними судженнями.
Поширюючи зазначений лист засобами електронної пошти, відповідачі зі зневагою поставились до честі, гідності та ділової репутації позивача, принизили його, образили, звинуватили у вчиненні кримінально караних діянь. Внаслідок наведених протиправних дій відповідачів позивачу було завдано істотної моральної шкоди, розмір компенсації якої позивач оцінює у 100 000,00 грн. При визначенні розміру компенсації завданої моральної шкоди, позивач виходив з характеру та способу протиправної поведінки відповідачів, кола осіб, яким було надіслано лист
з недостовірною інформацією, що шкодить честі, гідності та діловій репутації позивача, докладених позивачем зусиль для спростування недостовірної інформації, ступеня моральних переживань позивача, змін у життєвих зв'язках.
Так, позивач вимушений спростовувати у розмовах з колегами по роботі наведені у листі відповідачів твердження щодо роботи позивача та Тернопільського ОЦМСЕ, обговорювати вказаний лист з керівництвом Тернопільської ОВА, безпосередніми керівниками позивача, колегами з інших обласних ЦМСЕ.
Позивач має високу репутацію серед колег, його досвід та професійні здібності високо оцінені державою, у зв'язку з чим позивачу було присвоєно звання «Заслужений працівник охорони здоров'я» указом Президента України від 28 червня 2017 року № 168/2017. Крім того, позивач, зокрема, був нагороджений почесною грамотою Верховної Ради України 15 листопада 2023 року, почесною грамотою Міністерства охорони здоров'я України.
Зважаючи на ту обставину, що зазначений лист підписано ОСОБА_2 , проте він був поширений з особистої електронної пошти дочки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , позивач вважав, що обидва відповідачі в рівній мірі є винними
у поширенні недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Тому, враховуючи викладене, позивач просив задовольнити його позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Стельмащука П. Я. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , викладену в листі ОСОБА_2 від 23 вересня
2023 (надісланому 24 вересня 2023 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) інформацію, а саме: «головний експерт, головний лікар Тернопільського центру МСЕК ОСОБА_4 давно приватизував МСЕКи і медичну документацію осіб, які проходили огляди і переогляди на комісіях МСЕКів, працює по своїх особистих законах і положеннях, а не законах України. Президент каже, що йдемо в Європу, а ОСОБА_4 в ... В військовий час протиставив себе державі Україна і законам України. Без рішення суду скасував акт огляду мене на МСЕКу
в 2015 році і замість рішення МСЕКу прийняв своє приватне рішення і переконав прокурора і суддю в тому, що все законно. Він ганьбить не тільки галузь медицини, а сина який працює лікарем. Втратив людську подобу, про етику поведінки не приходиться говорити, тим більше про лікарську. Останнім часом особисто спеціалізується на виявленні психічних проявів в осіб, написав трагічну комедію про свої дії, як приватник вступив в злочинну змову з незалежною прокуратурою
і незалежним судом, який десятки разів порушив Європейську Конвенцію з Прав Людини. Рік тому розпочав підготовку «терористично-диверсійної» дії по призначенню мені «сусіду» амбулаторної судово-психіатричної експертизи, почавши розпускати по місту слухи, що вона мені буде призначена. Таке вчинити могла тільки особа з обмеженнями по життю і пониженим розумовим розвитком. Дуже низько він впав у своїй поведінці, ставши консультантом, спеціалістом із спеціальними знаннями по психіатрії згідно ст.360 КПК України правда, судовим експертом судом не був призначений - рівень розумового розвитку не дозволяє. 22.09.2023 року ОСОБА_4 по дружньому повідомив мені, що так як в нього все схвачено, полковник дзвонив йому, доповів. Це помста ОСОБА_4 мені і жителям будинку за те, що ми не дозволяємо йому до кінця розікрасти ОСББ в будинку, як сказали мені в обласній поліції. ОСББ він також приватизував. Життєва проблема ОСОБА_4 полягає в тому, що він вважає, що всі оточуючі його особи мають значно нижчий рівень розумового розвитку, ніж в нього. А він всезнаючий у всіх питаннях. В даному випадку проявлено хвора цілеспрямованість ОСОБА_4, вип'ячування документу. Обмежений ОСОБА_4 не розуміє, що загострення і ураження вимірюється якимось показниками і порівнюється з різними датами. ОСОБА_4 встановив свої інструкції по заповненню актів огляду МСЕК і нові форми актів, не ті, що затверджені МОЗ України. Це дозволяє йому маніпулювати документами, виразами і робити особисті припущення з метою торгівлі групами. Голова ОВА ще вивчає, як прізвище голови РДА, який розпоряджався землею і чому помилково судять мене, як можливо десяту дійову особу, і хто ж одержав ті землі за які мене судять. Мовчить, а ОСОБА_4 каже, що і буде мовчати, там в нього все схвачено.
А чому мовчить керівник прокуратури області - ОСОБА_4 каже схвачено. Мета прокурора встановити стан мого здоров'я в суді. Не хоче підтверджуючих документів коли я одержав групу і на підставі яких одержав (там повний провал затії ОСОБА_4 ), а тих з якими я «звертався» в МСЕК - це під диктовку обмеженого ОСОБА_4. Сталінські часи запроваджує ОСОБА_4. Не дивно він походить від НКВД, школа КГБ і сьогодні має посвідчення СБУ дітей ним лякає. В його очах написано КГБ. Таке могла зробити тільки приватна особа, яка використовує службове становище, умисно на користь прокурора і суду фальсифікує документи, а не керівник державної установи від імені України. Він надає прокурору копію направлення на МСЕК 2015 року де на першій і другій сторінці зроблено запис
«З оригіналом вірно» - підпис ОСОБА_7, без печатки, без дати і без продовження третьої сторінки. Її спеціально не надають - напевно не можливо підробити. Це первісно общинний лад. Вже з цього можна судити про рівень їх розумового розвитку. В направленні в п.11 вказано, що я вже є інвалід третьої групи,
а ОСОБА_4 вказує, що вперше група мені присвоєна в 2015 році. Обоє обмежені
і не розуміють, що дають документ чужої установи. Для ОСОБА_4 не існує постанова Кабінету Міністра від 08.12.2006 року N1686 згідно якої вказується діагноз МСЕКами. Як назвати дії ОСОБА_4 Обмежений і понижений розумовий розвиток. Два місяці прокурор разом з ОСОБА_4 з змісту даних направлення на МСЕК встановлюють стан мого здоров'я. На даному етапі дії ОСОБА_4 я не буду називати психічними розладами, а як культурно вихований чоловік, юрист на відміну від ОСОБА_4, назву по Міжнародній кваліфікації: не адекватні дії, обмеження життєдіяльності і помітна втрата розумових якостей. Для ОСОБА_4 не існує положення про МСЕК, затверджене Постановою Кабінетів Міністрів, де третім пунктом вказано, що крім направлення, на МСЕК надається виписки з історії хвороб, амбулаторної картки, висновки галузевих обласних спеціалістів і інше. Існують інструкції по заповненню всіх цих документів, які затверджені наказами МОЗ України. ОСОБА_4 встановив свої «приватні» правила, а державні скасував. Підлегла ОСОБА_4 - голова МСЕК, де я шість разів проходив переогляди, ОСОБА_5 - прямо бойкотує, протестує проти дій ОСОБА_4. Це фактично
з її сторони бойкот, протест проти незаконних дій ОСОБА_1 і інших дійових осіб в суді, їхніх тверджень, про те, що група інвалідності встановлюється по супутньому діагнозу неврологічної хвороби з копії направлення без третьої сторінки на МСЕК. На цьому можна було б завершувати. Ще раз нагадую вона спиралась на життєвий лозунг ОСОБА_1 (несуть на носилках - І група інвалідності, на костилях - ІІ група). Але не жоден супутній діагноз в копії направлення на МСЕК. Підлеглі вказують ОСОБА_4 на його життєві обмеження
і понижений рівень розумового розвитку. Чомусь для неї, ОСОБА_4 і інших не існує ЗК України «Про психіатричну допомогу». В зал суду зайшов з кабінету судді, вибачте «як клоун на арену цирку». Почав з того, який він заслужений, має спеціальні знання, в Україні більше такого немає як він, на таких посадах в інших областях поміняно 2-3 рази керівників, а він вічний, найстарший керівник медичної служби області. Державний службовець категорії якої ніхто немає в області. Його запрошують в суди по всій Україні, він дуже страшно зайнятий. Працює у всіх органах, має посвідчення СБУ, є членом всіх існуючих і неіснуючих комісій, ще й експерт департаменту охорони здоров'я області викладає в медичному університеті і таке інше. Інформацію він надав прокурору законно, згідно яких законів він обмежений не знає, але закони воєнного стану йому дозволили. Суддя йому підказує, що згідно ЗК України «Про психіатричну допомогу» він нібито мав право. Але про такий закон він не чув і не знає - три рази перепитував суддю. Комісія МСЕК досліджує пакет медичних документів (до цього вистачало тільки направлення, ОСОБА_4 блудить) і приймає рішення стосовно групи інвалідності особи. - ОСОБА_4 сам відповів, що дати відповіді не може, адже він обмежений, понижений в нього рівень розумового розвитку. Напевно на другий день опам'ятався - буде повний крах його затії, якщо він надасть всю мою медичну документацію, (98 сторінок) іде просити суддю надати йому лист з проханням надати документацію лише про моє психічне здоров'я. Інші не надавати. Це якась придумана ОСОБА_4 «міжнародна» кваліфікація документації. По вказівці ОСОБА_4 комісія дописує, що підставою підвищення (дуже не грамотно) ІІ групи інвалідності - є ДЕП- 1ст в 2015 році супутня хвороба. Висновок науково-дослідного інституту з 2005 року ніхто не посмів змінити до сьогоднішнього дня, а ні медичні установи в яких я проходив обстеження, лікування, якими 6 разів направлявся на МСЕК, 6 експертних рішень МСЕК - це собі дозволив тільки ОСОБА_4. Чим думав ОСОБА_4 коли ніс до суду ці папірці? І чи могла психічно здорова людина таке вчинити? Думаю, що ні. В моїй справі є документ (це обман ОСОБА_4) про результати дослідження головного мозку - значне зниження його кровопостачання. Як бачимо ОСОБА_4 знову обмежений з пониженим розумовим розвитком все спихає на діагноз і який. Пане міністре! Я дуже маю надію на те, що Центральна МСЕ МОЗ України дасть оцінку діям ОСОБА_4, визначить кому потрібно призначати психіатричну експертизу, перевіривши кожен факт неадекватної поведінки ОСОБА_4 . Але все ж таки хочу сказати про те, що ОСОБА_4 з 2016 року по сьогоднішній день, як жителем будинку, власнику двох квартир, проживає сам один здійснено ще більше неадекватних дій по знищенню ОСББ. Незаконно зареєстрував без згоди жителів, протокол зборів підробив. Підставним головою правління ОСББ зробив особу інваліда першої групи, який перебуває на діалізі, ревізійну комісію його жінку. Бідний, нещасний, знедолений ОСОБА_4 зі своєю пенсією і зарплатою, здійснив крадіжку 3200 грн з каси ОСББ. Коли йому жителі пальцем показують до виска - каже що піде до голови міста нехай нам дасть голову ОСББ, тому що в будинку всі злодії. Не має розуміння що таке ревізія. В ЖЕКУ він 10 років не платив за вивіз сміття. За копійку він готовий йти пішки з Тернополя до Львова гнати козу - кажуть жителі. Дуже він має задоволення, щоб жителів тримати в страху. П'яний стріляє з пістолета в гаражах. Те що він говорить перетворюється в погрожувальні записки людям. Залякує податковою (тих що нібито працюють без податків), ментами (так називає поліцію), своїм посвідчення СБУ. Все в нього схвачено. Всі будинки навколо нашого мають камери спостереження, а ОСОБА_4 не хоче. Його привозять п'яного потрібно щоб «менти» не бачили».
Зобов'язано ОСОБА_2 спростувати наведену в листі від 23 вересня
2023 року (надісланому 24 вересня 2023 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) інформацію, шляхом надіслання електронного листа за підписом ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації на усі електронні адреси, на які був надісланий вказаний лист.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на компенсацію завданої моральної шкоди 10 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Компенсовано ОСОБА_1 з державного бюджету 1 514,00 грн судового збору.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що поширений відповідачем ОСОБА_2 лист не супроводжується застосуванням таких мовних оборотів як «вважається», «видається», «виглядає так, що», «може бути пов'язаний», «наводить на думку» і т.д. Відповідач застосовує такі обороти (мовою оригіналу): «без рішення суду скасував акт огляду відповідача на МСЕКу в 2015 році і замість рішення МСЕКу прийняв своє приватне рішення», «вступив в злочинну змову з незалежною прокуратурою та незалежним судом», «здійснив крадіжку 3200 грн з каси ОСББ», «в ЖЕКу він (позивач) 10 років не платив за сміття», «п'яний стріляє з пістолета в гаражах», «його (позивача) привозять п'яного» і т.д. Наведена в оскарженій частині листа інформація, на думку суду, містить саме стверджувальну форму, не є критикою чи оціночними судженнями. Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що позивач, як головний лікар Тернопільського центру МСЕК та як громадянин, неодноразово порушував законодавство, впливав на правосуддя (вступив у змову із прокурором, судом, впливав на судову експертизу), порушив правила лікарської етики, використовує службове становище для свого приватного інтересу, фальсифікує документи, розкрадає кошти ОСББ, незаконно поводиться із зброєю, залякує громадян.
У переважній більшості ці твердження є звинуваченнями у злочинах, проте відповідач ОСОБА_2 ні в листі, ні при розгляді цієї цивільної справи не вказує і не надає доказів на підтвердження своїх слів. Суд звернув також увагу на те, що жоден із адресатів вказаного листа не є правоохоронним органом, який мав би відреагувати в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
За висновком районного суду вказана у листі інформація порушує презумпцію невинуватості позивача, гарантовану статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України, впливає на соціальну оцінку особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на загальноприйнятих уявленнях щодо моралі, норм поведінки та ділових якостей та є розповсюдженням недостовірної інформації. Спірний лист містить, у тому числі, чітку і конкретну інформацію, тому її можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона містить твердження про порушення позивачем чинного законодавства і моральних принципів суспільства. Також лист містить інші образливі твердження щодо рівня інтелекту та способу життя позивача. Відповідачі не надали суду жодних доказів достовірності викладеної
у згаданому листі інформації. Натомість відповідач ОСОБА_2 під час судового розгляду визнав факт поширення ним інформації у вказаному листі стосовно позивача ОСОБА_1 , при цьому зазначив, що він не знає, чи інформація є достовірною, і просив перевірити викладені ним твердження.
Виходячи із встановлених обставин справи та положень законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що поширена відповідачем ОСОБА_2 інформація щодо позивача ОСОБА_1 не відповідає дійсності, є неправдивою, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, так як протилежне відповідачами не доведено. Тому поширену відповідачем ОСОБА_2 інформацію, зазначену в листі
від 23 вересня 2023 року (надісланому ІНФОРМАЦІЯ_2 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ), належить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 . При цьому зобов'язати ОСОБА_2 спростувати наведену в листі від 23 вересня 2023 року (надісланому 24 вересня 2023 року з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 ) інформацію, шляхом надіслання електронного листа за підписом ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації на усі електронні адреси, на які був надісланий вказаний лист.
Разом з тим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_3 , оскільки автором листа та особою, яка його поширила, є ОСОБА_2 . Під час поширення інформації ним було використано електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте це не вказує на належність цієї пошти саме ОСОБА_3 та неможливість доступу до цієї пошти інших осіб, зокрема її батька ОСОБА_2 . Достатніх та достовірних доказів цьому
у матеріалах справи немає, тому місцевий суд дійшов висновку що відповідачка ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції погодився із доводами сторони позивача про те, що поширення відповідачем ОСОБА_2 недостовірної та неправдивої інформації могло спричинити виникнення неправдивого і негативного образу позивача в публічному просторі,
а також в очах громадян, які є близьким оточенням позивача та його колег. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди (100 000,00 грн), позивач вказував на те, якому широкому колу осіб з професійного оточення позивача було скеровано лист з недостовірною інформацією, що призвело до необхідності докласти зусилля для спростування недостовірної інформації у розмовах із колегами по роботі, керівництвом Тернопільської ОВА, безпосередніми керівниками позивача, колегами із інших обласних ЦМСЕ, а також представниками громадських організацій. Позивач має високу репутацію серед колег у медичній сфері, численні державні відзнаки та нагороди. Проте поширена недостовірна інформація поставила честь, гідність та ділову репутацію позивача під сумнів.
Ураховуючи доведеність поширення відповідачем ОСОБА_2 недостовірної інформації щодо позивача, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, та відповідно призвела до порушення особистих немайнових прав позивача, суд,
з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та необхідність стягнення із
ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Із рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_2 та подав у квітні 2025 року апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначив, що отримав копію повного тексту оскаржуваного рішення 27 лютого 2025 року та після його отримання 10 днів перебував на лікарняному.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року вказані причини пропуску строку визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку.
Оскаржуваною ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 07 травня
2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року відмовлено.
Апеляційний суд при постановленні ухвали виходив із того, що 01 травня 2025 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про усунення недоліків, у якій заявник звертається з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначав, що він є особою з інвалідністю другої групи, часто хворіє, про що свідчить його лікарняний лист, виданий після ухвалення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення від 28 січня 2025 року, в зв'язку з цим просив поновити пропущений строк. Проте на підтвердження вказаного заявник долучив лише витяг про відвідування консультації лікарів від 17 червня 2024 року, 29 липня 2024 року, 11 березня
2025 року та 25 березня 2025 року, а також лікарські рецепти на призначення медикаментів. Натомість заявник не долучив жодних доказів на підтвердження причини пропуску строку в період з 27 березня 2025 року до 07 квітня 2025 року.
Відповідач не брав участі у судовому засіданні 28 січня 2025 року, проте отримав копію рішення (вступну та резолютивну частини) 30 січня 2025 року та знав про результати розгляду справи.
Наведені заявником причини пропуску строку в період з 25 лютого 2025 року до
27 березня 2025 року визнані апеляційним судом неповажними, так як він не довів, що вказані причини непереборно перешкоджали йому подати апеляційну скаргу протягом визначених законом 30-ти днів.
Звернувшись із заявою про поновлення строку, ОСОБА_2 вказував, що часто хворіє, про що свідчить його лікарняний лист, виданий після ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області від 28 січня 2025 року, в зв'язку з цим просив поновити пропущений строк. Разом з тим наведені скаржником підстави для поновлення строку в заяві від 01 травня
2025 року не відповідають долученим доказам, оскільки обґрунтовують по суті лише два дні в межах цього строку, а саме 11 березня 2025 року та 25 березня 2025 року. Крім того, заявник не долучив жодних доказів на підтвердження причини пропуску строку в період з 27 березня 2025 року до 07 квітня 2025 року.
Долучені лікарські рецепти на призначення медикаментів не стосуються пропущеного строку та не підтверджують, що існували перешкоди звернутися
з апеляційною скаргою у визначений законом строк.
Таким чином, за висновком апеляційного суду, наведені заявником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, тому, посилаючись на статті 357, 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2025 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду
від 07 травня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виявив надмірний формалізм, поза увагою суду залишились обставини, на які заявник посилався при поданні апеляційної скарги, зокрема до клопотання було додано довідку МСЕК про проведений огляд
20 жовтня 2025 року, йому призначено довічно ІІ групу інвалідності (яка призначається особам з незворотними морфологічними змінами - вилікувати особу неможливо), в 2009 році переніс операцію на серці, пересувається на милицях, йому майже 70 років. Зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції на справедливий суд. Він просив суд, оскільки строк пропуску подання апеляційної скарги ним, як відповідачем, у цьому випаду
є незначним, врахувати його стан здоров'я, поновити такий строк та відкрити апеляційне провадження. Незважаючи на це, апеляційний суд не встановив, чи є такий строк значним та чи могло поновлення строку бути втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу, та прийняв оскаржувану ухвалу.
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу
Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року відкрито касаційне оскарження
у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 607/2073/24 із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 607/2073/24.
Ухвалою від 07 серпня 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 05 вересня 2025 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2025 року № 591/0/226-25 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лідовця Р. А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 вересня 2025 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д., Сакара Н. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_2 , зміст ухвали Тернопільського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо
в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
При цьому суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження, має оцінити обставини справи, пов'язані з надсиланням та отриманням рішення суду, можливістю учасника справи подати апеляційну скаргу, строк протягом якого заявник звернувся до апеляційного суду після отримання рішення суду тощо. Водночас суд з одного боку має виходити з конституційної засади забезпечення права на апеляційного оскарження, а з іншого, зважаючи на розумність строків, запобігти порушенню принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Апеляційним судом встановлено, що звернувшись із апеляційною скаргою
07 квітня 2025 року, ОСОБА_2 пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року.
Апеляційний суд дослідив матеріали справи та встановив, що 25 лютого 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку вручено копію повного тексту рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2025 року, таким чином, строк на апеляційне оскарження судового рішення сплинув 27 березня 2025 року.
Окрім цього, суд касаційної інстанції звертає увагу, що згідно з матеріалами справи (а. с. 15 т. 3)ОСОБА_2 також особисто ознайомився з матеріалами справи 25 лютого 2025 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що після отримання повного тексту оскаржуваного рішення 25 лютого 2025 року перебував на лікарняному
10 днів, у зв'язку з чим пропущено строк на апеляційне оскарження, вважав такі причини пропуску строку поважними та просив його поновити.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року вказані апелянтом причини для поновлення судом строку на апеляційне оскарження рішення визнані судом не поважними та надано ОСОБА_2 строк для зазначення інших підстав для поновлення строку. Заявнику роз'яснено наслідки невиконання вимог суду.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку, яке обґрунтовував тим, що він є особою з інвалідністю другої групи, часто хворіє, про що свідчить його лікарняний лист, виданий після ухвалення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення від 28 січня 2025 року, в зв'язку з цим просив поновити пропущений строк.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2025 року відмовлено
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 28 січня 2025 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що доводи заявника про неможливість подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у зв'язку з хворобою не є переконливими, оскільки обґрунтовують по суті лише два дні в межах цього строку (11 та 25 березня 2025 року). Водночас, оцінивши доводи та надані на їх підтвердження докази щодо перебування ОСОБА_2 на лікуванні, апеляційний суд визнав такі доводи неповажними, на підставі чого дійшов висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 357 та пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують, натомість заявник наводить мотиви стосовно незгоди з результатом розгляду апеляційним судом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, наполягаючи на суб'єктивній оцінці обставин, які стали підставою для відмови у поновленні процесуального строку.
Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала)
від 14 жовтня 2003 року).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним
і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії»).
ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана
з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у її задоволенні належить відмовити.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про наявність об'єктивних обставин пропуску з причин, пов'язаних із станом його здоров'я. Саме лише посилання на це не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь
у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте
в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 травня 2025 року - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку
з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Н. Ю. Сакара