09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12305/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Ремешевського Є. А. (адвокат),
відповідача - Твердохліб М. В. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 (головуючий - Мальченко А. О., судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І.) у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя Садова 34"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
про визнання договору про постачання природного газу укладеним.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 07.10.2024 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя Садова 34" (далі - ОСББ "Затишна оселя Садова 34", Об'єднання, Споживач, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", Товариство, Постачальник, відповідач) про визнання з дати набрання судовим рішенням законної сили укладеним договору постачання природного газу в редакції проєкту, викладеного в позовній заяві, посилаючись на положення статей 16, 648, 649 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179, 181, 187 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України), статей 1, 11, 12 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 4 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 19.07.2022 № 812 (далі - Положення № 812).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що:
1) незважаючи на надання повного пакету документів, необхідних для укладання договору про постачання природного газу, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до цього часу не уклало зазначеного договору з ОСББ "Затишна оселя Садова 34" та не надало обґрунтованої відмови від укладання такого договору;
2) вимоги Товариства про підписання договору про переведення боргу як на умову укладання договору є безпідставними, оскільки жоден із нормативних актів, які регулюють порядок укладання договору, не містять таких вимог;
3) зазначені дії відповідача порушують права співвласників будинку, інтереси яких представляє позивач.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 (суддя Плотницька Н. Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю в зв'язку з їх необґрунтованістю, що зумовлено відсутністю в спеціальному законі прямої вказівки, яка би зобов'язувала Товариство на укладення договору постачання природного газу з Об'єднанням, позаяк ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" не визначено постачальником "останньої надії" в порядку, передбаченому Законом України "Про ринок природного газу".
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано укладеним між сторонами договір про постачання природного газу (з додатком № 1 до нього) в редакції позивача шляхом приєднання в цілому ОСББ "Затишна оселя Садова 34" на умовах, викладених у резолютивній частині зазначеної постанови, зокрема шляхом визначення набуття чинності цим договором з 12.06.2025 та строку його дії до 30.10.2025 включно.
5. Постанова мотивована посиланням на положення статей 631, 633, 638, ЦК України, статей 179, 180, 187 ГК України, статей 1, 4, 11- 13 Закону України "Про ринок природного газу", статей 1, 22 Закону України "Про теплопостачання", статей 9, 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", пунктів 4, 5 Положення № 812, пункту 5 розділу І та пункту 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила № 2496), статей 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:
1) спеціальним законодавством, а саме статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу" та прийнятим на її виконання підзаконними нормативно-правовими актами (пунктами 4, 5 Положення № 812 (в редакції постанови КМУ від 11.04.2025 № 408) та пунктом 5 розділу І Правил № 2496) на ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", який є суб'єктом ринку природного газу із спеціальними обов'язками, покладено обов'язок укласти з ОСББ "Затишна оселя Садова 34" у визначений період (з 01.09.2022 до 31.10.2025) договір постачання природного газу, від чого Товариство не мало права відмовитися, проте листом від 23.09.2024 № 125/2/2/1-9617 відповідач безпідставно ухилився від виконання свого прямого законодавчого обов'язку;
2) із 2023 року, тобто протягом тривалого часу Товариство порушує цивільні права ОСББ "Затишна оселя Садова 34", гарантовані йому Законом України "Про ринок природного газу" та Положенням № 812, у зв'язку з чим Об'єднання, яке за своєю правовою природою у питаннях закупівлі газу для забезпечення мешканців будинку (співвласників багатоквартирного житлового будинку) теплом та гарячою водою, є колективним споживачем (населенням), однак через протиправні дії відповідача вимушене закуповувати газ за ціною, встановленою для юридичних осіб, метою діяльності яких є отримання прибутку, в той час як метою діяльності позивача не є отримання прибутку;
3) зважаючи на те, що на час розгляду справи апеляційним судом закінчився строк дії договору (30.04.2025), на який ОСББ "Затишна оселя Садова 34" просить визнати договір укладеним, та враховуючи необґрунтованість відмови Товариства в укладенні договору постачання газу з Об'єднанням, пролонгацію постановою КМУ від 11.04.2025 № 408 строку чинності пункту 5 Положення № 812 до 30.10.2025, а також викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/309/18 висновок щодо необхідності застосування ефективного способу захисту прав позивача та дотримання принципу процесуальної економії, суду апеляційної інстанції визнав, що ефективним і таким, що відповідає принципу верховенства права, є захист порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним в редакції, запропонованій Об'єднанням, окрім пунктів 2.1, 3.3, 13.1 проєкту договору, які мають бути викладені в редакції, що відповідає Положенню № 812 (в редакції постанови КМУ від 11.04.2025 № 408), тобто шляхом визначення строку дії договору до 30.10.2025.
Водночас апеляційний суд зауважив, що як Товариство, так і суд першої інстанції, помилково ототожнюють обов'язки, які покладені на постачальника зі спеціальними обов'язками, з обов'язками постачальника "останньої надії" (Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна"), тобто зовсім іншої юридичної особи, який (постачальник) хоча і визначається КМУ, але має інше правове регулювання (статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" та розпорядженням КМУ від 12.09.2023 № 793-р) і вимоги ОСББ "Затишна оселя Садова 34"не стосуються правовідносин, які виникають між постачальником "останньої надії" та споживачем.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання Товариства на норму статті 22 Закону України "Про теплопостачання" як підставу для відмови Постачальника в укладанні публічного договору виключно необхідністю позивача взяти на себе борг попереднього власника котельні, як безпредметні, виходив із того, що зазначена стаття застосовується до суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору, тобто метою діяльності яких є отримання прибутку. Натомість ОСББ "Затишна оселя Садова 34" не є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку шляхом надання споживачам теплової енергії, тобто позивач не є теплопостачальною та/або теплогенеруючою організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання", оскільки купує газ виключно для забезпечення теплом та гарячою водою мешканців будинку. При цьому питання правонаступництва ОСББ "Затишна оселя Садова 34" щодо боргових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Телец-ВАК" (далі - ТОВ "Телец-ВАК") і життєзабезпечення Об'єднання доцільно вирішувати окремо та незалежно один від одного. Однак, Товариство не зверталося з позовом безпосередньо до правопорушника - ТОВ "Телец-ВАК", а посилається на факт невиконання останнім боргових зобов'язань як на підставу уникнення виконання свого обов'язку з укладення з Об'єднанням договору постачання природного газу на період 2024- 2025 рр.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статей 16, 631, 633 ЦК України, статей 179, 187, 188 ГК України, статей 1, 3, 11, 12, 24 Закону України "Про ринок природного газу", норм Положення № 812 та Правил № 2496 в подібних правовідносинах (у контексті того, що має існувати пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, а не вказівка підзаконного нормативно-правового акта), викладеного в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, від 26.10.2018 у справі № № 910/15590/17 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 910/9976/24;
2) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" в подібних правовідносинах (у контексті того, що ОСББ "Затишна оселя Садова 34" є безпосередньо юридичною особою - суб'єктом господарювання, а саме непідприємницьким товариством, стосовно якого поширюється дія частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та якому надано в управління цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії і яке, відповідно, є правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли в ТОВ "Телец-ВАК"), викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18, від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20;
3) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень частини 3 статті 631 ЦК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що поширення умов договору на зобов'язання, що виникли до його укладення можливе лише за домовленістю сторін, а не за рішенням суду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 46/606;
4) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) і Правил № 2496 в подібних правовідносинах (в контексті того, що включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді не передбачає можливості внесення відповідних даних після завершення звітного періоду), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22, від 29.04.2025 у справі № 910/9976/24;
5) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статей 14, 237, 269 ГПК України (у контексті того, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції), викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21, від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21, внаслідок чого суд апеляційної інстанції, перевищивши межі своїх повноважень, фактично змінив предмет позову, тобто вийшов за межі позовних вимог, оскільки збільшив заявлений позивачем строк дії договору постачання природного газу (30.04.2025) до 30.10.2025, але при цьому не змінив заяву-приєднання до договору, якою визначено інший строк його дії - 30.04.2025;
6) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 633, 634 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме в контексті того, чи є договір постачання природного газу, що укладається між суб'єктом господарювання, на якого покладено спеціальні обов'язки, за своєю правовою природою публічним договором чи договором приєднання з огляду на те, що апеляційний суд визначив договір постачання природного газу, який ОСББ "Затишна оселя Садова 34" просить визнати укладеним, публічним договором, тоді як за змістом пункту 1.4 укладеного за рішенням суду договору цей договір не є публічним договором у розумінні статті 633 ЦК України.
7) апеляційний суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зокрема, ТОВ "Телец-ВАК" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія" (далі - ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія"), що є грубим порушенням норм процесуального права, позаяк згідно з договором від 17.10.2023 № 44-20-ПГ ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" було постачальником природного газу на користь позивача в період з 01.11.2023 по 31.03.2024;
8) суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані в справі докази.
Узагальнений виклад позицій іншого учасника справи
8. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу в строк (до 12.08.2025), встановлений ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2025 про відкриття касаційного провадження в справі № 910/12305/24, що в силу положень частини 9 статті 165 та частини 1 статті 301 ГПК України унеможливлює прийняття до уваги доводів відзиву, фактично поданого адвокатом ОСББ "Затишна оселя Садова 34" Ремешевським Є. А. через систему "Електронний суд" лише 02.09.2025, тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку, тоді як відсутність подання позивачем заяви про продовження зазначеного строку з дотриманням вимог частини 2 статті 119 ГПК України свідчить про наявність передбачених частиною 2 статті 118 цього Кодексу підстав для залишення без розгляду відзиву позивача на касаційну скаргу.
Водночас колегія суддів не бере до уваги доводи клопотання ОСББ "Затишна оселя Садова 34" про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу та залишає без задоволення зазначене клопотання, позаяк у розумінні частини 2 статті 119 та частини 4 статті 294 ГПК України строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку. Адже, строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому відповідно до вимог процесуального закону може бути продовженим, а не поновленим.
Схожі правові висновки викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/3140/23, від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, від 06.12.2023 у справі № 916/3399/22, від 05.12.2023 у справі № 912/977/22, від 02.11.2023 у справі № 904/8715/21.
Крім того, заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що технічний збій в системі "Електронний суд" тривав упродовж усього періоду з 30.07.2025 по 28.08.2025 (30 днів підряд), чим спростовується твердження адвоката позивача Ремешевського Є. А. про позбавлення його можливості ознайомитися зі змістом касаційної скарги.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 910/12305/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09.09.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 в зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено такий склад колегії суддів: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
10. ОСББ "Затишна оселя Садова 34" є юридичною особою, створеною відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" з метою забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном і належного утримання багатоквартирного будинку № 34, розташованого на вулиці Садовій в місті Миколаєві.
11. 28.05.2023 загальними зборами співвласників зазначеного будинку було прийнято рішення про передачу усіх функцій з управління багатоквартирним будинком Об'єднанню, що підтверджується протоколом від 28.05.2023 № 2.
12. Згідно з актом прийому-передачі від 31.05.2023 разом з іншим спільним майном багатоквартирного будинку в управління ОСББ "Затишна оселя Садова 34" від ТОВ "Телец-ВАК" було передано дахову котельню - внутрішньо-будинкову систему опалення, яка використовується для теплозабезпечення будинку.
13. З метою виконання власних функцій та забезпечення мешканців будинку тепловою енергію в опалювальний період 04.09.2024 позивач направив на адресу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" листа від 03.09.2024 № 57 з пропозицією укладання договору постачання природного газу.
14. Листом від 23.09.2024 № 125/2/2/1-9617 Товариство повідомило Об'єднанню про необхідність прийняття ним заборгованості ТОВ "Телец-ВАК" перед відповідачем за використаний природний газ, за відсутності чого позивач не отримає підтвердження про приєднання до договору.
Позиція Верховного Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в них доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
16. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що зважаючи на закінчення на час розгляду справи апеляційним судом строку дії договору (30.04.2025), на який ОСББ "Затишна оселя Садова 34" просить визнати договір укладеним, та враховуючи необґрунтованість відмови Товариства в укладенні договору постачання газу з Об'єднанням і пролонгацію постановою КМУ від 11.04.2025 № 408 строку чинності пункту 5 Положення № 812 до 30.10.2025, а також викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/309/18 висновок щодо необхідності застосування ефективного способу захисту прав позивача та дотримання принципу процесуальної економії, наразі ефективним і таким, що відповідає принципу верховенства права, є захист порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог про визнання договору укладеним у редакції, запропонованій Об'єднанням, окрім пунктів 2.1, 3.3, 13.1 проєкту договору, які мають бути викладені в редакції, що відповідає Положенню № 812 (в редакції постанови КМУ від 11.04.2025 № 408), зокрема шляхом визначення строку дії договору до 30.10.2025 включно.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
17. Колегія суддів вважає зазначений висновок апеляційного суду передчасним, у зв'язку з чим убачає підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, водночас погоджуючись з доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування положень статей 14, 237, 269 ГПК України (у контексті того, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21, від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21, з огляду на таке.
18. Відповідно до частин 2, 3, 7 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
19. Відповідно до статті 187 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
20. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43- 47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20- 26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
21. Відповідно до частини 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
22. Як убачається з матеріалів справи, 07.10.2024 ОСББ "Затишна оселя Садова 34" подало позов про визнання з дати набрання судовим рішенням законної сили укладеним договору постачання природного газу в редакції проєкту, викладеного в позовній заяві, зокрема шляхом визначення такої істотної умови, як строк дії договору, до 30.04.2025.
Водночас із матеріалів справи не вбачається подання Об'єднанням заяви про зміну предмета позову в частині строку дії договору постачання природного газу до закриття підготовчого провадження, що оформлено протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025.
23. Отже, в межах цієї справи не заявляло та суд першої інстанції не розглядав позовну вимогу про визнання укладеним договору постачання природного газу на інших умовах, зокрема з визначенням строку дії договору до 30.10.2025, тобто шляхом його продовження на 6 місяців (у порівнянні з редакцією проєкта договору, поданого позивачем).
24. Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
25. У пунктах 89- 99 постанови від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував про таке:
"Разом з тим, частинами 1 та 2 ст.14 ГПК передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, на суд покладений обов'язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Однак, всупереч вказівкам Верховного Суду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові належно не дослідив, чи посилався позивач на обставину невідповідності зазначеної у протоколі загальних зборів загальної площі усіх квартир та нежитлових приміщень будинку в обґрунтування позовних вимог, чи була ця обставина підставою позову, чи оспорював позивач ці відомості.
Сама лише вказівка суду апеляційної інстанції на те, що ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідності у листках-опитувальниках та недоведеність прийняття рішень, фактично ставить під сумнів наявність кворуму під час загальних зборів, не свідчить про те, що позивач обґрунтовував позовні вимоги невідповідністю зазначеної у протоколі загальних зборів загальної площі усіх квартир та нежитлових приміщень будинку та, відповідно, недостатністю голосів (кворуму) для прийняття рішень саме з мотивів такої невідповідності.
Верховний Суд звертає увагу, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК).
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, що полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи".
26. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (аналогічний висновок викладено в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Касаційна інстанція звертає увагу судів попередніх інстанцій, що попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 26.09.2023 у справі № 910/2392/22, від 07.11.2023 у справі № 909/869/22).
27. У постанові від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, застосовуючи положення частини 1 статті 14 частини 2 статті 237 ГПК України, зазначив, що предметом позову у цій справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсними та скасування рішень позачергової конференції Громадської організації "Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів", оформлених протоколом від 26.10.2020 № 1Р, тоді як вимога про визнання недійсними рішень Ради Громадської організації від 22.10.2020 у межах вказаної справи не заявлялася, з огляду на що в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для надання правової оцінки рішенню Ради Громадської організації від 22.10.2020, оформленому протоколом від 22.10.2020. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку зазначеному рішенню, фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог у справі, що переглядається.
28. Згідно з частиною 5 статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
29. Натомість зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що, викладаючи пункти 2.1, 3.3, 13.1 проєкту договору постачання природного газу в редакції, що відповідає Положенню № 812 (в редакції постанови КМУ від 11.04.2025 № 408), зокрема шляхом визначення строку дії договору до 30.10.2025 включно, апеляційний суд на порушення положень статті 14, частини 3 статті 46, частини 5 статті 269 ГПК України фактично з власної ініціативи змінив предмет позову та розглянув і задовольнив позовну вимогу про визнання укладеним такого договору на інший строк (до 30.10.2025), яку (вимогу) позивач не заявляв.
Схожі за змістом висновки викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 921/186/23.
30. Наведеним вище спростовується передчасний висновок апеляційного суду про те, що, оскільки скасувальна умова спеціального обов'язку Товариства та право ОСББ "Затишна оселя Садова 34" на споживання газу на певних умовах у визначений період відома (до 31.10.2025), то договір постачання природного газу в частині строку дії має відповідати пункту 5 Положення в редакції постанови КМУ від 11.04.2025 № 408, чинній з 01.05.2025.
Адже, враховуючи пред'явлення Об'єднанням позову а цій справі в жовтні 2024 року, в силу вимог частини 2 статті 5 ЦК України постанова КМУ від 11.04.2025 № 408 не має зворотної дії в часі до спірних переддоговірних правовідносин.
31. У зв'язку з викладеним колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 14, 237, 269 ГПК України, викладені в постановах від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21 та від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21, перевищив межі своїх повноважень і фактично змінив предмет позову, тобто вийшов за межі позовних вимог, оскільки збільшив заявлений позивачем строк дії договору постачання природного газу (30.04.2025) на 6 місяців (до 30.10.2025), але при цьому не змінив заяву-приєднання до цього договору, якою позивачем було визначено інший (менший) строк його дії - 30.04.2025.
32. Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд на обґрунтування ухваленої постанови передчасно послався на викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/309/18 (предмет позову - визнання дій протиправними, скасування постанови Національного банку України та зобов'язання відповідача вчинити дії з повернення на рахунок банку в цінних паперах непогашені цінні папери) загальний висновок про те, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту), оскільки застосування судом ефективного способу захисту прав позивача в жодному разі не повинно здійснюватися за рахунок безпідставного виходу суду апеляційної інстанції за межі заявлених позовних вимог і фактичної зміни апеляційним судом предмета позову на стадії апеляційного перегляду справи, адже імперативні норми частини 1 статті 14, частини 3 статті 46, частини 2 статті 237 та частини 5 статті 269 ГПК України в їх сукупності не допускають вчинення судом апеляційної інстанції відповідних процесуальних дій з власної ініціативи навіть задля забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача.
33. Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові не формулювала висновку про виняткову допустимість прийняття та розгляду судом апеляційної інстанції позовних вимог і підстав позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, з метою ефективного способу захисту прав позивача.
34. Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не здійснював апеляційний перегляд справи в межах предмета позову, а вийшов за межі заявлених вимог у частині такої істотної умови договору постачання природного газу, як строк його дії, тобто допустив істотне порушення норм процесуального права, то колегія суддів на стадії касаційного перегляду справи не бере до уваги та не вправі надавати передчасну оцінку доводам скаржників про помилкове неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду щодо застосування певних норм матеріального права, а саме:
1) висновку щодо застосування положень статей 16, 631, 633 ЦК України, статей 179, 187, 188 ГК України, статей 1, 3, 11, 12, 24 Закону України "Про ринок природного газу", норм Положення № 812 та Правил № 2496 в подібних правовідносинах, викладеного в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, від 26.10.2018 у справі № № 910/15590/17 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 910/9976/24;
2) висновку щодо застосування норм статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" в подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 904/1199/18, від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20;
3) висновку щодо застосування положень частини 3 статті 631 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 46/606;
4) висновків щодо застосування норм Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) і Правил № 2496 в подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/3232/22, від 29.04.2025 у справі № 910/9976/24.
35. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, оскільки саме суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч висновкам щодо застосування положень статей 14, 237, 269 ГПК України (у контексті того, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21, від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21, внаслідок чого суд апеляційної інстанції, перевищивши межі своїх повноважень, фактично із власної ініціативи змінив предмет позову та вийшов за межі позовних вимог, оскільки збільшив заявлений позивачем строк дії договору постачання природного газу (30.04.2025) до 30.10.2025, але при цьому не змінив заяву приєднання до цього договору, якою позивачем визначено інший строк дії договору - 30.04.2025.
36. Наведене в сукупності свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
37. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
38. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
39. З мотивів, наведених у пунктах 21- 34 цієї постанови, колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 633, 634 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме в контексті того, чи є договір постачання природного газу, що укладається між суб'єктом господарювання, на якого покладено спеціальні обов'язки, за своєю правовою природою публічним договором чи договором приєднання, позаяк питання щодо розмежування зазначених правочинів і наявності/відсутності підстав для застосування вказаних норм матеріального права до спірних правовідносин має вирішуватися апеляційним судом у межах заявлених предмета та підстав позову при новому розгляді справи.
40. Разом з тим Верховний Суд не може не погодитися з обґрунтованими аргументами скаржника про взаємовиключність посилання суду апеляційної інстанції на невідповідність відмови Товариства в укладенні з Об'єднанням договору постачання природного газу вимогам частини 4 статті 633 ЦК України, якими регулюються відносини укладення підприємцем публічного договору з невизначеним колом споживачів, та тієї обставини, що апеляційний суд оскаржуваною постановою задовольнив позов про визнання укладеним між сторонами договору постачання природного газу, пунктом 1.4 якого чітко передбачено, що цей договір не є публічним договором у розумінні статті 633 ЦК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
41. Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника щодо прийняття апеляційним судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, зокрема, ТОВ "Телец-ВАК" і ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", що, на думку відповідача, в розумінні пункту 8 частини 1 статті 310 ГПК України є грубим порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.
42. Як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, належним відповідачем у цій справі є саме ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", на яке спеціальним законодавством, а саме статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу" та прийнятим на її виконання підзаконними нормативно-правовими актами (пунктами 4, 5 Положення № 812 та пунктом 5 розділу І Правил № 2496) як на суб'єкта ринку природного газу із спеціальними обов'язками у визначений період (з 01.09.2022 до 30.04.2025) покладено обов'язок укласти з ОСББ "Затишна оселя Садова 34" договір постачання природного газу.
43. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Правил № 2496 постачальники із спеціальними обов'язками, на яких в установленому порядку покладений обов'язок постачати природний газ певній категорії споживачів, у тому числі в певних обсягах, не мають права відмовити таким споживачам, об'єкти яких знаходяться на закріпленій території цих постачальників, в укладанні договору постачання природного газу (з урахуванням певних обсягів та цін, якщо вони будуть встановлені для постачальника) за умови дотримання цими споживачами вимог цих Правил та чинного законодавства України. При цьому при укладанні такими споживачами договору постачання природного газу з іншим постачальником (відмінним від постачальника із спеціальними обов'язками) договір постачання природного газу з постачальником із спеціальними обов'язками (за його наявності) на період постачання газу новим постачальником не розривається, а лише призупиняється в частині постачання природного газу на період поставки газу новим постачальником. У разі невиконання зобов'язань з постачання природного газу споживачу діючим постачальником постачання природного газу споживачу постачальником із спеціальними обов'язками відновлюється у повному обсязі з першого дня, наступного після дня припинення виконання зобов'язань діючим постачальником.
Викладеним спростовуються доводи Товариства про те, що ОСББ "Затишна оселя Садова 34" як споживач не може мати одночасно два укладених договори постачання природного газу на той самий період і на той самий об'єкт.
Аналогічного висновку дійшов Північний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 19.06.2024 у справі № 915/1525/23 (між тими самими сторонами), предметом позову в якій було визнання укладеним договору постачання природного газу на попередній опалювальний період (2023- 2024 рр.), а відповідним судовим рішенням було відмовлено в задоволенні позову з тих мотивів, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції строк (15.04.2024), на який позивач просить визнати укладеним договір, закінчився, а отже, обраний спосіб захисту з урахуванням змінених обставин не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Крім того, відповідач визнає в поданій касаційній скарзі той факт, що на підставі договору від 17.10.2023 № 44-20-ПГ ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" було постачальником природного газу на користь позивача в період з 01.11.2023 по 31.03.2024, тоді як спірним у межах заявлених вимог є подальший період - з 01.11.2024 по 30.04.2025.
44. У зв'язку з наведеним колегія суддів відхиляє помилкове твердження скаржника про нібито допущене апеляційним судом процесуальне порушення у виді ухвалення апеляційним судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія", не залученого до участі в цій справі.
45. Що стосується незалучення ТОВ "Телец-ВАК" до участі в справі, то суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання Товариства на норму статті 22 Закону України "Про теплопостачання" як підставу для відмови Постачальника в укладанні публічного договору виключно необхідністю позивача взяти на себе борг попереднього власника котельні, як безпредметні, цілком виходив із того, що зазначена стаття застосовується до суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору, тобто метою діяльності яких є отримання прибутку.
Натомість ОСББ "Затишна оселя Садова 34" не є суб'єктом господарювання, метою діяльності якого є отримання прибутку шляхом надання споживачам теплової енергії, тобто позивач не є теплопостачальною та/або теплогенеруючою організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання", оскільки купує газ виключно для забезпечення теплом та гарячою водою мешканців будинку.
46. При цьому питання правонаступництва ОСББ "Затишна оселя Садова 34" щодо боргових зобов'язань ТОВ "Телец-ВАК" і життєзабезпечення Об'єднання доцільно вирішувати окремо та незалежно один від одного.
Однак Товариство не зверталося з позовом безпосередньо до правопорушника - ТОВ "Телец-ВАК", а посилається на факт невиконання останнім боргових зобов'язань як на підставу уникнення виконання свого обов'язку з укладення з Об'єднанням договору постачання природного газу на період 2024- 2025 рр.
47. За таких обставин зазначені аргументи скаржника фактично спрямовані на безпідставне звільнення попереднього боржника від індивідуального обов'язку забезпечити погашення свого боргу, тоді як за змістом положень частини 4 статті 631 ЦК України та частини 7 статті 180 ГК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
48. Водночас Верховний Суд не бере до уваги безпредметні доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції нібито не дослідив зібрані в справі докази, позаяк скаржник жодним чином не обґрунтував і не зазначив, які ж саме конкретні докази не було досліджено апеляційним судом.
49. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови саме з цієї підстави.
50. Разом з тим, оскільки зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, а саме суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч висновкам щодо застосування положень статей 14, 237, 269 ГПК України (у контексті того, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції), викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 916/3610/21, від 18.10.2023 у справі № 924/1225/21, внаслідок чого суд апеляційної інстанції, перевищивши межі своїх повноважень, всупереч принципу диспозитивності господарського судочинства фактично з власної ініціативи змінив предмет позову та вийшов за межі позовних вимог, оскільки збільшив заявлений позивачем строк дії договору постачання природного газу (30.04.2025) на 6 місяців (до 30.10.2025), то колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
52. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
53. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову є передчасним і не відповідає положенням статей 14, 46, 237, 269, 282 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд, безпідставно вийшовши за межі заявлених позовних вимог і не дотримуючись принципу диспозитивності господарського судочинства, фактично змінив з власної ініціативи предмет позову та розглянув позовні вимоги, які не розглядалися судом першої інстанції, що є неприпустимим.
Адже відповідно до імперативних положень частини 5 статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
54. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, що в розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об'єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, яким було допущено істотне порушення норм процесуального права.
55. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.
Розподіл судових витрат
56. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2025 у справі № 910/12305/24 скасувати.
Справу № 910/12305/24 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Н. О. Багай
І. С. Берднік