16 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/4547/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення, -
В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
13.07.2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом ухвалено рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР11187, з урахуванням раніше виплачених сум.
07.08.2025 року представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Вказаною заявою просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку у розмірі 240527,96 грн.
В обгрунтування підстав для зміни способу і порядку виконання вказаного рішення, представник позивача вказує, що на виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило про нарахування позивачу заборгованості з пенсії та вказані обставини, на переконання стягувача, свідчать про те, що боржником не вживаються дії для виконання судового рішення у даній справі вже більше ніж протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, що в силу чинної редакції статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є самостійною правовою та фактичною підставою для зміни способу і порядку виконання цього рішення суду.
Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшли заперечення на заяву, в яких вказує, що Головним управлінням виконано рішення від 13.07.2023 року у справі №260/4547/23 в добровільному порядку, а саме, здійснено з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № ХР11187. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 240527,96 грн. за період з 01.04.2019 року по 31.08.2023 року облікована в електронній пенсійній справі стягувача та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Поряд із цим зазначає, що органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами" у межах виділених асигнувань.
При цьому, головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Також, звертає увагу на те, що Головне управління як відповідач у цій справі, не відмовляється виплачувати стягувачу різницю в пенсії за минулий час за період з квітня 2019 року по вересень 2023 року в сумі 240527,96 грн., однак така різниця буде виплачена в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні заяви.
Вирішуючи питання про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній адміністративній справі, суд враховує таке.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст.378 КАС України.
Згідно із частиною першою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) відповідно до якого у статті 378 КАС України частину третю доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України можна зробити висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №800/203/17.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Закарпатській області, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі № 260/4547/23, визначило суму недоплаченої пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.08.2023 року в сумі 240527,96 грн.
При цьому, відповідач у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати нараховані кошти за вказаним судовим рішенням. Проте, невиплата цих коштів обумовлена об'єктивними причинами, а саме відсутністю достатніх асигнувань з Державного бюджету України.
Суд також зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року у цій справі має зобов'язальний характер, судом при розгляді справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу. Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості по пенсії судом не здійснювався, тому, зміна способу виконання вказаного судового рішення із зобов'язання здійснити виплату заборгованості на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично буде зміною рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено загальними приписами статті 378 КАС України.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Так, у постанові від 24.12.2014 у справі №21-506а14 Верховний Суд України дійшов висновку, що зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15 та від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а сформульовано такий правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а.
Таким чином, оскільки у цій справі встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то необхідно дійти висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, про який просить заявник, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №260/4547/23.
Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Суд також зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ в Закарпатській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас, стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить виключно від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18).
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, то суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2023 року у справі №260/4547/23.
Суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Стосовно покликання позивача на чинну редакцію статті 378 КАС України як недвозначну та єдину підставу для задоволення поданої заяви, то, на думку суду, положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України необхідно розуміти таким чином, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили дійсно є самостійною (тобто, іншою, ніж визначено абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України) підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат. Проте, таку підставу не можна вважати безумовною, тобто, такою, що зобов'язує суд безальтернативно задовольнити подану стягувачем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, позаяк у кожному конкретному випадку суд має надати оцінку змісту резолютивної частини судового рішення та причинам його невиконання, при цьому, частина перша статті 378 КАС України щодо права (а не обов'язку суду) за заявою стягувача встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання також підлягає застосуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Керуючись ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у встановлений ст. 295 КАС України п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя С.І. Рейті