Ухвала
16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 583/1413/20
провадження № 51-3227 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення відносно нього,
встановив:
15 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 .
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2025 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без руху з наданням йому п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня її отримання.
Так, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю його скарги статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якою передбачено, що у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються та наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
Засуджений ОСОБА_4 первинну касаційну скаргу подавав на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, водночас, засуджений долучив до скарги копію вироку Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2023 року, чим допустив суперечність та неузгодженість своєї позиції, що позбавило суд касаційної інстанції можливості визначитись з предметом оскарження та прийняти остаточне рішення за результатами розгляду касаційної скарги.
Крім того, у первинній касаційній скарзі засуджений в прохальній частині висловлював вимогу переглянути та призначити новий розгляд по справі, при цьому, не вказуючи (які) саме судове (судові) рішення він оскаржує.
Окрім того, в ухвалі суду від 21 серпня 2025 року також було зазначено, що:
- у касаційній скарзі засуджений крім іншого вказував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і неправильну оцінку судами доказів, що з огляду на положення, передбачені статей 433, 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 вересня 2025 року засуджений ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій не дотримався положень КПК.
Так, у статті 424 КПК визначено, які судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Однак, як убачається і з вступної частини касаційної скарги засудженого, вона подана на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області щодо нього, ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2020 року про відмову в задоволенні його скарги на бездіяльність Охтирського відділу поліції ГУНП в Сумській області щодо невнесення відомостей та зобов'язання внести відомості щодо вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 лютого 2020 року про застосування щодо засудженого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а також на ухвалу Сумського апеляційного суду від 30 червня 2025 року.
Зі змісту касаційної скарги, яка надійшла на усунення недоліків, вбачається, що засуджений ОСОБА_4 , серед іншого, не погоджується з ухвалами слідчих суддів Охтирського міськрайонного суду Сумської області, які не можуть бути предметом перегляду судом касаційної інстанції.
При цьому, пунктом 4 частини 2 статті 427 КПК передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із вказівкою на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно з положеннями статті 438 КПК підставами для скасування чи зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак, у касаційній скарзі на усунення недоліків засуджений не навів конкретних порушень із вказівками на незаконність чи необґрунтованість судового рішення, ухваленого судами першої та апеляційної інстанцій, які б, з огляду на положення статті 438 КПК України, могли би бути підставою для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції.
Крім того, відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Однак, засуджений ОСОБА_4 у своїй новій касаційній скарзі, повторно, заявляючи, серед іншого, вимогу про направлення справи на новий розгляд, при цьому, всупереч положенням ст. 436 КПК, не вказує, які саме судові рішення він оскаржує.
На підставі пункту 1 частини 3 статті 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Повернути касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення відносно нього разом з усіма поданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3