09 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 188/280/21
провадження № 51-508 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року стосовно
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Першотравенськ (нині Шахтарськ)
Дніпропетровської області, який зареєстрований
за адресою:
АДРЕСА_1 , та проживає
за адресою:
АДРЕСА_2 ,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області вироком від 24 червня 2024 року засудив ОСОБА_7 за:
- ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 1 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2020 року, й остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 9 місяців.
07 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд вирок суду першої інстанції:
- змінив, перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 за епізодом від 10 грудня 2020 року з ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК;
- скасував у частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, за яким призначив обвинуваченому покарання за:
- ч. 3 ст. 185 КК (за епізодом від 30 листопада 2020 року) у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 162 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, до покарання за цим вироком повністю приєднав невідбуте покарання, призначене вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2020 року, й остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.
У решті судове рішення залишив без зміни.
За обставин, детально наведених у вироку суду апеляційної інстанції, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні ним кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 30 листопада 2020 року з 11 до 22 год, точний час не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , через незачинені вхідні двері проник до будинку та зі столу в одній із кімнат таємно викрав мобільний телефон «SAMSUNG-A515F/DSN» вартістю 6 453,91 грн, який належить ОСОБА_8 , заподіявши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Крім того, 10 грудня 2020 року приблизно о 20 год, точний час не встановлено, ОСОБА_7 через незачинені вхідні двері незаконно проник до житла, а саме до будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_9 .
Крім того, 19 грудня 2020 року приблизно з 04 до 05 год, точний час не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на АДРЕСА_3 , вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 74 КК від призначеного за ч. 1 ст. 162 КК покарання у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК, в порушення приписів ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не роз'яснив останньому право на звільнення від кримінальної відповідальності. Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції постановив одне процесуальне рішення - вирок, яким як частково погіршив, так і частково покращив правове становище ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги, просив звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК за закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК, якщо засуджений не буде проти цього заперечувати.
Захисник та засуджений не заперечували проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК, проте підтримали касаційну скаргу прокурора в частині призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку суду апеляційної інстанції, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115 КК у касаційному порядку не оспорюються.
У поданій касаційній скарзі прокурор покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК).
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції постановив одне процесуальне рішення - вирок, яким як частково погіршив, так і частково покращив правове становище ОСОБА_7 , то Суд уважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
За змістом вимог ч. 1 ст. 407 КПК суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції має право, зокрема: залишити вирок без змін; змінити вирок; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
2) необхідності застосування більш суворого покарання;
3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 і ухвалив свій вирок, оскільки за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора застосував більш суворе покарання (п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК).
Доводи прокурора щодо порушення приписів ст. 285 КПК
Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 74 КК від призначеного за ч. 1 ст. 162 КК покарання у зв'язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК, в порушення приписів ст. 285 КПК не роз'яснив обвинуваченому право на звільнення від кримінальної відповідальності.
Колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги в цій частині обґрунтованими з огляду на таке.
Приписами ст. 285 КПК установлено загальні положення кримінального провадження під час звільнення особи від кримінальної відповідальності:
- особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність;
- особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення;
- підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413кмо21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов'язок роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Нероз'яснення судами першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції перекваліфікував дії ОСОБА_7 за епізодом від 10 грудня 2020 року з ч. 3 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК, призначив відповідне покарання та, врахувавши положення ч. 5 ст. 74 КК, звільнив засудженого від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, визначених п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу.
Водночас суд апеляційної інстанції не виконав вимоги ч. 2 ст. 285 КПК щодо роз'яснення обвинуваченому права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції в даному кримінальному провадженні неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, й, не роз'яснивши ОСОБА_7 положення ст. 285 КПК, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.
Проте, на думку колегії суддів касаційного суду, вказану помилку суду апеляційної інстанції можливо виправити під час касаційного провадження.
Згідно із ч. 8 ст. 284 КПК звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою.
Під час касаційного перегляду ОСОБА_7 у судовому засіданні надав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Відтак, враховуючи наявність передбачених ст. 440 КПК повноважень у касаційного суду на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК, висловлену ОСОБА_7 згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК, суд касаційної інстанції в цьому кримінальному провадженні має процесуальну можливість ухвалити остаточне рішення.
За таких обставин, вирок суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 в частині його засудження за ч. 1 ст. 162 КК підлягає скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
З огляду на викладене колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 - зміні.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
постановив:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК за закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК, кримінальне провадження в цій частині - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за:
- ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 1 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст. 72 КК, до покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2020 року, й остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців.
Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3