16 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7113/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 (у складі колегії суддів: Кощеєва І.М. (головуючий), Чус О.В., Дарміна М.О.)
та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 (суддя Красота О.І.)
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Будівельна компанія "Рідний дім",
про стягнення заборгованості та звільнення складського майданчика (вимощення)
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"
до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про визнання договору недійсним та стягнення 84 526,20 грн,
1. Стислий зміст обставин справи
1.1. У квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (надалі - ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (надалі - ДП "Адміністрація річкових портів", Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом, Скаржник) і просило суд (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з ДП "Адміністрація річкових портів" борг з орендної плати у сумі 14 087,70 грн, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 623,20 грн, штраф за несвоєчасну сплату орендної плати у сумі 14 087,70 грн, неустойку за незвільнення об'єкта оренди у сумі 222 708,90 грн та зобов'язати ДП "Адміністрація річкових портів" звільнити частину складського майданчика (вимощення) інв. № 370, площею 72,00 кв. м, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна теплохід "Натан Рибак".
1.2. Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням ДП "Адміністрація річкових портів" умов договору оренди нерухомого майна від 30.12.2019 № 010120/9-А в частині повної та своєчасної оплати орендованого майна, а також своєчасного звільнення об'єкта оренди після припинення терміну дії договору.
1.3. Від ДП "Адміністрація річкових портів" до суду надійшла зустрічна позовна заява до ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про (з урахуванням клопотання про уточнення зустрічних позовних вимог) визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 30.12.2019 № 010120/9-А, укладеного між сторонами; стягнення з ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" збитків у сумі 84 526,20 грн.
1.4. Зустрічні позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" не мало достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору, оскільки право власності на об'єкт оренди за ним не зареєстровано в установленому законом порядку, а знаходження цього об'єкта на балансі останнього не є достатньою правовою підставою для розпорядження ним, зокрема й передачі в оренду.
Крім того, ДП "Адміністрація річкових портів" стверджувало, що протягом строку дії договору не мало можливості використовувати ані об'єкт оренди, ані теплоходи, зазначені у договорі, оскільки доступ на територію був обмежений ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Тобто об'єкт оренди фактично не передавався і не приймався в оренду ДП "Адміністрація річкових портів". Отже, договір не був направлений на дійсне настання наслідків, що витікають із суті правочину. Водночас ДП "Адміністрація річкових портів" сплатило ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" орендну плату у розмірі 42 263,10 грн, у зв'язку з чим, враховуючи положення частини другої статті 230 Цивільного кодексу України, вказувало на наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 84 526,20 грн.
1.5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 № 910/7113/21 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ДП "Адміністрація річкових портів" на користь ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" борг з орендної плати у сумі 14 087,70 грн, пеню у сумі 623,20 грн, штраф у сумі 14 087,70 грн, неустойку у сумі 222 405,94 грн та зобов'язано ДП "Адміністрація річкових портів" звільнити складський майданчик (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв. м, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна теплохід "Натан Рибак"; у решті позову відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.
1.6. Рішення суду першої інстанції було мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованість ДП "Адміністрація річкових портів" з орендної плати за період з жовтня по грудень 2020 року, а також обґрунтованість нарахування пені, штрафу, неустойки, крім неустойки у сумі 302,96 грн, у стягненні якої відмовлено через помилки у розрахунку.
Відмову у задоволені зустрічного позову мотивовано тим, що нерухоме майно, яке перебуває в орендному користуванні ДП "Адміністрація річкових портів", було набуте ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" у власність у результаті приєднання до Компанії Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", що спростовує твердження ДП "Адміністрація річкових портів" про відсутність у ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення договору оренди.
1.7. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 залишено без змін.
1.8. Постанову суду аргументовано тим, що з тексту (прохальної частини) апеляційної скарги орендаря у цій справі убачається, що рішення суду першої інстанції ним оскаржувалося лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, а тому, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволення вимог за первісним позовом сторонами не оскаржувалося, згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що при апеляційному перегляді не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволення вимог за первісним позовом.
Висновок суд першої інстанції про відмову у задоволенні вимог за зустрічним позовом суд апеляційної інстанції визнав правильним.
1.9. Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 910/7113/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 910/7113/21 залишено без змін.
1.10. Від ДП "Адміністрація річкових портів" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами, в якій підприємство просило суд переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами, задовольнити заяву про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 в частині часткового задоволення первісного позову ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" до ДП "Адміністрація річкових портів" про стягнення боргу з орендної плати у розмірі 14 087,70 грн, пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 623,20 грн, штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 14 087,70 грн, неустойки за не звільнення об'єкта оренди у розмірі 222 708,90 грн, зобов'язання звільнити частину складського майданчика (вимощення) інв. № 370, площею 72,0 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11, від судна теплоходу "Натан Рибак", прийнявши нове, яким у задоволенні первісного позову ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" відмовити повністю.
1.11. Заява обґрунтована тим, що рішення від 20.06.2023 ухвалено, зокрема виходячи із доведеності обставин, що теплохід "Натан Рибак", під час дії договору оренди та після 31.12.2020, перебував на об'єкті оренди.
Водночас рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 не містить будь-яких посилань, доказів та їх оцінку судом щодо встановлення фактичного місця розташування теплохода "Натан Рибак".
ДП "Адміністрація річкових портів" наголошує, що після прийняття рішення від 20.06.2023 встановлено, що теплохід "Натан Рибак" перебуває на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, яке є державним майном, що підтверджується витягами, а саме:
- витягом з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, індексний номер витягу 411926983, яким засвідчено, що 04.02.2025 здійснено державну реєстрацію права державної власності на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020;
- витягом з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, індексний номер витягу 411927524, яким засвідчено, що 04.02.2025 здійснено державну реєстрацію права господарського відання ДП "Адміністрація річкових портів" на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020;
- топографо-геодезичним планом М 1:500, складеним інженером-геодезистом Піциком О.В., за яким теплохід "Натан Рибак" розміщено на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н.
Отже, за позицією ДП "Адміністрація річкових портів", про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, підприємство дізналося 06.02.2025 - з моменту отримання витягів про державну реєстрацію права власності держави на Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, якими Держава України офіційно визнала і підтвердила факт набуття державної власності на вказаний об'єкт нерухомості.
На думку ДП "Адміністрація річкових портів", нововиявлені обставини існували на час розгляду справи, оскільки Берегоукріплення причалу для ремонту флоту було побудовано за часів колишнього СРСР, було та є державним майном, проте вказана обставина підтвердилась саме фактом реєстрації права власності у Державному реєстрі прав. Витяги, як докази, раніше не були доступні Відповідачу за первісним позовом (Позивачу за зустрічним позовом), зокрема через дату їх створення, водночас вони підтверджують існування обставин на момент прийняття судом рішення від 20.06.2023.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025, відмовлено у задоволенні заяви ДП "Адміністрація річкових портів" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 залишено в силі.
2.2. Відмовляючи у задоволенні заяви, суди виходили з того, що ДП "Адміністрація річкових портів" не доведено належними та допустимими доказами існування нововиявлених обставин відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, які в установленому порядку спростовують факти, що були покладено в основу рішення у справі. Суди дійшли висновку, що обставини, на які посилається ДП "Адміністрація річкових портів", не можуть бути визначені істотними для справи, що не були встановлені судом та не були й не могли бути відомі заявнику, на час розгляду справи.
Разом з тим, суди вказали на невідповідність дійсності твердження Відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про те, що берегоукріплення причалу для ремонту флоту було побудовано за часів колишнього СРСР, було та є державним майном, а отже вказана обставина є нововиявленою і такою, що існувала на час розгляду справи. Вказані обставини мали б встановлюватися під час розгляду справи на підставі доказів, які повинні були подаватись стороною, яка про них заявляє. Про вказані обставини ДП "Адміністрація річкових портів" не заявляло і жодних доказів щодо вказаних обставин не надавало. При цьому, державна реєстрація права власності та права господарського відання на берегоукріплення причалу для ремонту флоту були здійснені 04.02.2025, тобто набагато пізніше розгляду справи та ухвалення рішення у справі. Тому, вказані обставини є обставинами, що виникли в результаті державної реєстрації права власності на берегоукріплення, яка відбувалась після ухвалення рішення у справі й на момент розгляду справи та ухвалення рішення ще не існували.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У своїй касаційній скарзі ДП "Адміністрація річкових портів" просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у справі № 910/7113/21, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ДП "Адміністрація річкових портів" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами.
3.2. ДП "Адміністрація річкових портів", звертаючись із касаційною скаргою, вказує на неправильне застосування судами норм статті 320 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність у виявлених обставинах ознак нововиявлених. За твердженням Скаржника, в ході розгляду справи ним наголошувалось, що в матеріалах справи наявні докази того, що теплоходи не перебували та не перебувають на об'єкті оренди, визначених на "Плані об'єкта", що своєю чергою є доказом того, що підприємство не отримувало об'єкт оренди у часткове володіння (на певний строк) і користування.
Скаржник наголошує, що нововиявленими обставинами є те, що теплохід "Натан Рибак" на час розгляду справи та ухвалення рішення розміщувався на об'єкті державного нерухомого майна - "Берегоукріплення причалу для ремонту флоту", про що стало відомо з отриманням витягів з Державного реєстру прав від 06.02.2025 якими Держава Україна офіційно визнала і підтвердила факт державної власності на вказаний об'єкт нерухомості.
3.3. Ухвалою Суду від 18.08.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація річкових портів" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 у справі № 910/7113/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ДП "Адміністрація річкових портів" не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025, якими відмовлено у задоволенні заяви ДП "Адміністрація річкових портів" про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21.
4.3. ДП "Адміністрація річкових портів" обґрунтовує необхідність перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 у справі № 910/7113/21 за нововиявленими обставинами, посилаючись на докази: Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, індексний номер витягу: 411926983, яким 04.02.2025 здійснено державну реєстрацію права державної власності на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, та присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020; Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, індексний номер витягу: 411927524, яким 04.02.2025 здійснено державну реєстрацію права господарського відання ДП "Адміністрація річкових портів" на об'єкт Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3079639712020; топографо-геодезичний план М 1:500, який складено інженером-геодезистом Піциком О.В., вказує, що теплохід "Натан Рибак" розміщено на Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, б/н, теплохід "Натан Рибак" на час розгляду справи та ухвалення рішення у справі був розташований на об'єкті нерухомого майна - Берегоукріпленні причалу для ремонту флоту.
4.4. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи ДП "Адміністрація річкових портів", зазначивши, що визначена обставина не підпадає під ознаки нововиявленої, оскільки під час розгляду справи по суті ДП "Адміністрація річкових портів" не надавало жодних доказів, які б могли свідчити про формування такого об'єкта нерухомого майна, як Берегоукріплення причалу для ремонту флоту, у тому числі й про межі та адресу розташування зазначеного майна.
За позицією судів, зазначені в заяві ДП "Адміністрація річкових портів" обставини за своїми ознаками не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, оскільки є новими обставинами, що виникли в результаті державної реєстрації права власності на берегоукріплення, яка відбувалась після ухвалення рішення у справі № 910/7113/21 і на момент розгляду справи та ухвалення рішення не існували.
4.5. Зазначені висновки заперечується Скаржником з посилання на неправильне застосування пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України,
4.6. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення Суд зазначає таке.
4.7. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.
Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Главою 3 Господарського процесуального кодексу України.
4.8. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
4.9. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п'ята статті 320 Господарського процесуального кодексу України).
4.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 визначила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді.
Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
4.11. За змістом частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
4.12. За позицією ДП "Адміністрація річкових портів", підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є пункт 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були й не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
4.13. Велика Палата Верховного Суду та об'єднана палата Касаційного господарського Суду висловлювали правову позицію, що є нововиявленою обставиною у розумінні процесуального законодавства у подібних правовідносинах, зокрема:
- нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);
- нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17);
- істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20);
- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а).
4.14. Велика Палата Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, аналізуючи питання про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами в контексті застосування статті 423 Цивільного процесуального кодексу України виснувала, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Верховний Суд зазначив, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
При цьому, Велика Палата виснувала, що судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення тощо).
4.15. Суд виходить з того, що пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України є аналогічними за змістом з пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України, відтак вищевказані правові висновки: 1) що вважається істотними обставинами справи, 2) які необхідні ознаки мають мати нововиявлені обставини, 3) висновок, що є нововиявленими обставинами, є релевантними до цієї справи. Відтак, вищевказані правові висновки є релевантними та підлягають застосуванню у справі, що розглядається.
4.16. Такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).
Так, згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
4.17. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").
4.18. Суд бере до уваги що дійсно під час розгляду справи Скаржник наголошував на тому, що теплохід "Натан Рибак" не перебував та не перебуває на об'єкті оренди, визначеному на "Плані об'єкта" відповідно до положень договору оренди нерухомого майна від 30.12.2019 № 010120/9-А. Відповідною позицією ДП "Адміністрація річкових портів" обґрунтовувало те, що підприємство фактично не отримувало об'єкт оренди у часткове володіння та користування на визначений строк, що, на його думку, підтверджувало неправомірність первісних позовних вимог і водночас підставність зустрічного позову.
Судами обох інстанцій, встановлено, що ДП "Адміністрація річкових портів", заперечуючи факт отримання об'єкта оренди у часткове володіння та користування, не посилалося на обставину наявності чи відсутності державної реєстрації права власності на берегоукріплення, як підтвердження відсутності перебування теплохода "Натан Рибак" на об'єкті оренди, визначеному на "Плані об'єкта" відповідно до положень оренди нерухомого майна від 30.12.2019 № 010120/9-А.
Поряд з цим Суд враховує, що державна реєстрація права власності на берегоукріплення, документальним оформленням якої Скаржник підтверджує відсутність перебування теплохода "Натан Рибак" на об'єкті оренди, визначеному на "Плані об'єкта" відповідно до положень договору оренди нерухомого майна від 30.12.2019 № 010120/9-А, відбулася вже після ухвалення рішення у справі № 910/7113/21, а відтак на час розгляду цієї справи та ухвалення рішення у відповідній справі вона не існувала.
4.19. Зважаючи на це, така обставина за своїми ознаками не може вважатися нововиявленою та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, оскільки є новою, такою, що виникла в результаті державної реєстрації права власності на берегоукріплення, яка відбувалась вже після ухвалення рішення у справі № 910/7113/21 і на момент розгляду справи та ухвалення рішення не існувала.
Відтак, подані ДП "Адміністрація річкових портів" документи, на які Скаржник посилається як на підтвердження відповідних обставин, а саме: Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, Витяг з Державного реєстру речових прав від 06.02.2025, топографо-геодезичний план М 1:500, який складено інженером-геодезистом Піциком О.В., є саме новими доказами, оскільки підтверджують обставини, які не існували на момент розгляду справи, та не можуть розцінюватися як докази існування нововиявлених обставин у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
4.20. З огляду на викладене, Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що подані документи, на які посилається Скаржник, за своєю правовою природою становлять нові докази, що відображають обставини, які виникли вже після ухвалення рішення у справі, а зазначені ДП "Адміністрація річкових портів" обставини не відповідають критеріям нововиявлених, визначеним статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. Оскільки наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2025 у справі № 910/7113/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко