10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6131/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Офісу ГП - Воробйов В.В.
позивача 1 - не з'явився
позивача 2 - не з'явився
відповідача 1 - Стаднік І.А.
відповідача 2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 (у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Гаврилюк О.М., Сулім В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі:
1. Чернігівської міської ради,
2. Північного офісу Державної аудиторської служби України
до:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс",
2. Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 428 431,32 грн,
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Заступник прокурора Чернігівської області (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (надалі - Рада, Позивач 1) та Північного офісу Державної аудиторської служби України (надалі - Держаудитслужба, Позивач 2) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" (надалі - ТОВ "Імест-Плюс", Відповідач 1, Скаржник) та Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради (надалі - КП "Чернігівводоканал", Відповідач 2) про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 26.08.2020 щодо внесення змін та доповнень до договору на закупівлю товару від 22.04.2020 № 220420/ТЗ-СТ, укладену між Відповідачами (надалі - додаткова угода), та стягнення з Відповідача 1 на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади суму 428 431,32 грн безпідставно отриманих коштів.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч частині четвертій статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" оспорюваною додатковою угодою було змінено істотну умову договору про публічну закупівлю - ціну, у зв'язку із зміною курсу купівлі євро відносно гривні на дату укладання договору, внаслідок чого відбулося збільшення ціни договору на 428 431,32 грн. Також було змінено валюту розрахунків з долара США на євро. Прокурор зазначив, що Закон України "Про публічні закупівлі" не передбачає можливості його сторонам змінити вид іноземної валюти, яка є істотною умовою, і прямо впливає на ціну договору та застосовується при розрахунках, при визначенні ціни товару. Внаслідок укладення оспорюваної додаткової угоди з бюджету територіальної громади було здійснено надмірне фінансування товару на вищевказану суму, яку Прокурор вимагає повернути на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отримані кошти.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 910/6131/24 у частині позову Прокурора в інтересах держави в особі Держаудитслужби відмовлено, позов Прокурора в інтересах держави в особі Ради задоволено повністю, визнано недійсною додаткову угоду щодо внесення змін та доповнень до договору на закупівлю товару від 22.04.2020 № 220420/ТЗ-СТ, укладену між КП "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради та ТОВ "Імест-Плюс", стягнуто з ТОВ "Імест-Плюс" на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади кошти в сумі 428 431,32 грн, розподілено судові витрати.
2.2. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що враховуючи положення законодавства, тендерної документації та умови пунктів 2.3, 2.4 договору, зміна ціни договору у зв'язку із зміною курсу валюти можлива лише при наявності обґрунтованих підстав, зокрема, закупівля постачальником імпортного товару за валюту, внаслідок чого відбувається зміна вартості цього товару у еквіваленті до гривні. При цьому, умовами договору передбачено, що для здійснення розрахунків за договором у даному випадку застосовується курс купівлі долара НБУ, а не євро. Судами встановлено, що у спірному випадку підстав для зміни ціни в бік збільшення не було, оскільки ані змістом тендерної пропозиції, ані умовами договору не було передбачено можливості зміни ціни договору внаслідок зміни курсу євро, крім того, судом враховано, що товар закуповувався Відповідачем 1 у свого контрагента за гривню, а Відповідач 2 здійснив попередню оплату за товар Відповідачу 1 у розмірі, який повністю покривав вартість закупівлі цього товару у контрагента Відповідача 1, тим більше, що на момент проведення цієї попередньої оплати курс євро не збільшився по відношенню до гривні.
Зважаючи на це, суди дійшли висновку про визнання недійсною додаткової угоди, яка була укладена в порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, що діяла на момент початку спірної процедури закупівлі товару), та стягнення коштів в сумі 428 431,32 грн з Відповідача 1 на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції зазначив, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, однак за встановлених обставин даної справи, не вбачається порушення інтересів держави в особі Позивача 2, а отже відсутні підстави для задоволення позову.
Суди обох інстанцій встановили, що Позивач 1 є уповноваженим органом для звернення в інтересах територіальної громади і цим доводиться факт порушення інтересів держави внаслідок безпідставного витрачання бюджетних коштів територіальної громади.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. ТОВ "Імест-Плюс" при зверненні з касаційною скаргою просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/6131/24, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
3.2. В обґрунтуванні касаційної скарги ТОВ "Імест-Плюс" вказує про неправильне застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора в інтересах Ради. Зазначене Скаржник обґрунтовує правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21.
Також Скаржник зазначає про неправильне застосування статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі".
3.3. 25.07.2025 Прокурор надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін.
3.4. 05.08.2025 КП "Чернігівводоканал" надіслало відзив на касаційну скаргу в якому, підприємство погоджується з аргументами касаційної скарги, просить її задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Суду від 08.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Імест-Плюс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/6131/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.2. Ухвалою Суду від 20.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "Імест-Плюс" до 10.09.2025.
5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
5.1. 28.02.2020 в системі електронних закупівель Prozorro Відповідачем 2 опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-02-28-000889-b (закупівля станції стічних вод - відкриті торги з публікацією англійською мовою), код згідно ДК 021-2015 року: 42990000-2 машини спеціального призначення різні, на закупівлю Станції приймання стічних вод (waste water draining station).
5.2. За результатами аукціону 31.03.2020 пропозицію Відповідача 1 було визначено найбільш економічно вигідною та за результатами розгляду тендерної пропозиції учасника його було 07.04.2020 оголошено переможцем торгів з ціновою пропозицією після закінчення аукціону в сумі 4 123 497,00 грн (що на 503,00 грн менше другого учасника).
5.3. Звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2020-02-28-000889-b оприлюднено 22.04.2020.
5.4. 22.04.2020 між Відповідачем 1 як постачальником та Відповідачем 2 як покупцем укладено договір, зміст якого відповідав проекту договору передбаченого тендерною документацією, та відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідачу-2, а останній зобов'язувався прийняти і оплатити - станцію приймання стічних вод (надалі - товар) в кількості, асортименті та за ціною, що вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, згідно письмової заявки покупця, а Відповідач 2 зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
5.5. Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна договору складає 4 123 497 грн (з ПДВ).
5.6. Номенклатура, ціна, строк поставки товару визначаються в Специфікаціях, які є додатками до цього договору, підписуються уповноваженими представниками обох сторін і скріплюються печатками сторін (пункт 2.2 договору).
5.7. Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, товаром визначено станцію приймання стічних вод ENKO STZ 211 у кількості 1 шт. за ціною 4 123 497,00 грн (з ПДВ). Строк поставки - протягом 150 календарних днів з моменту отримання замовлення, а строк оплати - 120 календарних днів з моменту фактичної передачі товару.
5.8. Згідно з пунктом 2.3 договору ціна товару, зазначена у цьому договорі або додатку до нього (специфікації), може бути змінена лише у випадках, передбачених пунктом 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" за згодою сторін після попереднього письмового звернення відповідача-1, до якого повинно додаватися всі розрахунки та інші матеріали щодо зміни ціни товару в кожному окремому випадку. У всіх випадках зміни ціни товару сторони укладають додаткову угоду до даного договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України.
5.9. Пунктом 2.4 договору передбачений наступний порядок (формула) зміни ціни товару залежно від зміни курсу іноземної валюти:
Ц (нова) = (К1 : К0) х Ц1, де
Ц (нова) - змінена ціна товару, що підлягає сплаті постачальнику покупцем за отриманий товар;
К1 - курс купівлі іноземної валюти відносно гривні на дату поставки товару;
К0 - курс купівлі іноземної валюти відносно гривні на дату підписання договору про закупівлю;
Ц1 - ціна у гривнях за товар, визначена сторонами на момент підписання договору про закупівлю.
Для здійснення розрахунків за договором у даному випадку застосовується курс купівлі долара НБУ.
5.10. При цьому, умовами пунктів 10.2, 10.5 договору передбачено, що зміна за одиницю товару може бути здійснена за взаємною згодою сторін не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. За взаємною згодою сторін допускається зміни в договорі у разі зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються у цьому договорі.
5.11. Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунка-фактури постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату товару протягом 120 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника та підписання видаткової накладної на постачання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату (часткову або повну) товару.
5.12. 27.04.2020 Відповідач 1 виставив Відповідачу 2 рахунок на оплату вищевказаного товару на суму 4 123 497 грн.
5.13. 06.05.2020 Відповідач 2 здійснив на користь Відповідача 1 попередню оплату товару на суму 2 700 000,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1327 від 06.05.2020.
5.14. Додатково 04.06.2020 Відповідач 2 здійснив на користь Відповідача 1 попередню оплату за товар на суму 1000 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1619 від 04.06.2020.
5.15. Отже, Відповідачем 2 на підставі пункту 5.1 договору було здійснено попередню оплату за товар до його фактичної оплати у сумі 3 700 000,00 грн, що склало більше 89,7% від вартості товару зазначеної у пункті 2.1 договору, Специфікації (додатку № 1 до договору) та у виставленому Відповідачем 1 рахунку на оплату.
5.16. 26.08.2020 Відповідач 1 звернувся до Відповідача 2 з листом № 26/08/20 ім-1 від 26.08.2020, яким повідомив останнього про те, що у зв'язку із зміною курсу купівлі євро відносно гривні на дату поставки товару 26.08.2020, за курсом Національного банку України 32,4087 за 1 євро, відповідно до пункту 2.4 договору, Відповідач 1 здійснив перерахунок вартості товару, що поставляється відповідно до вказаного курсу Національного банку України на дату поставки товару.
5.17. 26.08.2020 між Відповідачами було укладено оспорювану додаткову угоду, якою збільшено ціну товару з 4 123 497,00 грн до 4 551 928,32 грн, у зв'язку із зміною курсу євро (з 29,3577 грн станом на дату підписання договору до 32,4087 - станом на дату поставки товару).
5.18. Крім того, додатковою угодою пункт 2.4 договору викладено в новій редакції, згідно із якою встановлено, що для здійснення розрахунків за договором застосовується курс купівлі - євро НБУ.
5.19. Згідно із видатковою накладною № 127 від 26.08.2020 товар було поставлено Відповідачу 2 за ціною 4 551 928,32 грн.
5.20. Цього ж дня, 22.08.2020 Відповідач 2 перерахував на рахунок відповідача суму 1 851 928,32 грн за товар, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 2547 від 22.08.2020.
5.21. З матеріалів справи та пояснень Позивача 2 вбачається, що Держаудитслужбою відповідно до пункту 5.2.4.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2021 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відповідача 2 за період з 01.07.2019 до 31.03.2021.
5.22. За результатами ревізії складено акт ревізії № 06-30/04 від 22.07.2021, який підписано об'єктом контролю 27.07.2021 із запереченнями. Заперечення не прийняті, висновок на заперечення надісланий листом від 20.08.2021.
5.23. Вказаною ревізією досліджувалося питання відповідності тендерних пропозицій вимогам тендерної документації по закупівлі UA-2020-02-28-000889-b, було зокрема досліджено рух товару (заводський № 2318) від виробника до кінцевого споживача - Відповідача 2 за отриманими інформаціями та копіями документів від Відповідача 1, ТОВ "Віло Україна" (ідентифікаційний код 25636041), ТОВ "Сівертехсервіс" (ідентифікаційний код 41509339), ТОВ "Авто Сейв" (ідентифікаційний код 30419327), як перевізника товару.
5.24. Також судами встановлено, що, за поясненнями Позивача 2:
- придбаний у серпні 2020 року Відповідачем 2 у Відповідача 1 за договором товар фактично пройшов шлях з травня по серпень 2020 року від ексклюзивного дистриб'ютора ТМ ENKO через посередника ТОВ "Сівертехсервіс", що призвело до його здорожчання (від ексклюзивного дистриб'ютора ТОВ "Віло Україна" до кінцевого покупця - Відповідача 2): з 2 255 691,16 грн до 4 551 928,32 грн, або у 2 рази;
- за наданими ТОВ "Віло Україна" та ТОВ "Авто Сейв" (перевізник товару) копіями документів (міжнародна товарно-транспортна накладна, заявка про надання транспортно-експедиторських послуг), доставка товару зі складу виробника (Enko-Pomiar (м. Глівіце, Польща) в с. Гущин, Чернігівської області ("Очисні споруди Чернігівводоканалу") здійснено ТОВ ТОВ "Авто Сейв" за рахунок ТОВ "Віло Україна", вартість доставки 26 890,00 грн;
- за наданими вищевказаними юридичними особами на вимогу Держаудитслужби копіями первинних документів ТОВ "Віло Україна" придбало у виробника - Enko-Pomiar (Польща) товар за ціною 50 500 євро на умовах передоплати (оплату здійснено одним платежем 20.05.2020, що станом на дату оплати (20.05.2020) за офіційним курсом НБУ (29,0217 грн за 1 євро) становило 1 465 595,85 грн, крім того при розмитненні товару у серпні 2020 року нараховано до сплати ТОВ "Віло Україна" ПДВ у сумі 329 767,21 грн. Рахунок-фактура постачальника від 18.08.2020; за даними митної декларації (ф. МД-2), митне оформлення товару здійснено Галицькою митницею. За даними міжнародної товарно-транспортної накладної товар завантажено 18.08.2020 в Глівіце, Польща, розвантажено товар в с. Гущин та отримано "Віло Україна" 25.08.2020;
- ТОВ "Віло Україна" згідно видаткової накладної № 5698 від 25.08.2020 відпущено станцію приймання стічних вод ТОВ "Сівертехсервіс" (м. Чернігів) за укладеним договором поставки від 01.04.2020 № 085-20 (замовлення покупця № 8902 від 08.05.2020) за ціною 2 255 691,16 грн з ПДВ (згідно з п.1.1, 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язується постачати покупцю обладнання систем опалення, водопостачання, водовідведення, вентиляції, кондиціонування діючого асортименту торговельних марок включаючи, але не обмежуючись: "Wilo", "Grunbeck", "Spirovent", при цьому покупець не набуває статусу агента, комісіонера або законного представника постачальника). Оплату ТОВ "Сівертехсервіс" здійснено на користь ТОВ "Віло Україна" у повному обсязі: 12.05.2020 - 1 500 000,00 грн, 18.05.2020 - 200 000,00 грн, 14.08.2020 - 499 666,00 грн, 14.08.2020 - 56 025,16 грн;
- ТОВ "Сівертехсервіс" відпущено Відповідачу 1 (м. Київ) товар за видатковою накладною № 19 від 26.08.2020 вартістю 2 497 912,57 грн на підставі укладеного договору поставки від 08.05.2020 № СТС 20-42-01. За умовами вказаного договору (п. 3.1) поставка товару здійснюється постачальником (ТОВ "Сівертехсервіс") за адресою: м. Чернігів, вул. Жабинського, 15.
5.25. Відповідачем 1 здійснено оплату товару в повному обсязі: 08.05.2020 - 1 500 000,00 грн, 14.05.2020 - 200 000,00 грн, 14.08.2020 - 797 912,57 грн.
5.26. Усі ці обставини зафіксовані актом ревізії та відповідачами належними та допустимими доказами не спростовані.
5.27. Судами також встановлено, що станом на 06.05.2020, тобто на момент здійснення Відповідачем 2 попередньої оплати за товар у сумі 2 700 000 грн, за курсом Національного банку України https://bank.gov.ua) курс євро до гривні складав 29,2691 грн за 1 євро, що було нижче за курс євро на момент укладання договору (29,3577 грн за 1 євро) і перерахована сума попередньої оплати за товар на цю дату в еквіваленті до євро складала суму 92 247,45 євро, і повністю покривала вартість цього товару за ціною купівлі у контрагента Відповідача 1 - ТОВ "Сівертехсервіс" (2497912,57 грн), тобто особи у якої Відповідач 1 придбав товар для Відповідача 2. Крім того, судом враховано, що Відповідач 1 придбавав товар у посередника за гривню, а не безпосередньо у виробника за євро.
5.28. За наслідками вищевказаної ревізії Позивач 2 листом від 20.08.2021 № 262506-14/3300-2021 направив до Відповідача 2 вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.
5.29. Листом від 27.08.2021 № 262506-13/3361-2021 Позивачем 2 проінформовано органи управління Відповідача 2 та Позивача 1.
5.30. Позивачем 2 до Прокурора направлено лист від 02.11.2021 № 262506-17/4319-2021 з ініціюванням позову про вжиття заходів представницького характеру щодо відшкодування порушень законодавства виявлених ревізією.
5.31. Матеріали ревізії Відповідача 2 передані Управлінню стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 20.08.2021 № 262506-17/3283-2021, за результатами розгляду відкрито кримінальне провадження від 15.09.2021 № 12021270000000484.
5.32. Також, Управлінню СБУ в Чернігівській області листом від 20.08.2021 № 262506-17/3296-2021 передано копію акта ревізії, який долучений до кримінального провадження від 06.05.2021 № 42021102040000024.
5.33. Прокурор листами від 27.11.2023 № 15/3/2-1135вих-23 та 07.03.2024 № 15/3/2-246вих-24 проінформував Позивача 1 про порушення частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та необхідність вжиття заходів реагування щодо визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів.
5.34. Прокурор зазначає, що Позивач 1 не вжив відповідних заходів, пославшись на наявність кримінального провадження та вирішення питання вжиття заходів цивільно-правового характеру за його результатами до винної особи, а тому він звернувся із цим позовом до суду.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Імест-Плюс" не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Предметом позову у цій справі є визнання недійсною додаткової угоди та стягнення з Відповідача 1 на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади 428 431,32 грн як безпідставно отриманих коштів.
6.4. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваною додатковою угодою всупереч приписам частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" було змінено ціну як істотну умову договору про публічну закупівлю, з посиланням на зміну курсу купівлі євро відносно гривні на дату укладення договору, унаслідок чого загальну вартість договору збільшено на 428 431,32 грн. Крім того, змінено валюту розрахунків з долара США на євро.
Прокурор зазначає, що Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачає можливості сторін змінювати вид іноземної валюти, який є істотною умовою договору, прямо впливає на його ціну та застосовується при розрахунках при визначенні вартості товару. Укладення оспорюваної додаткової угоди призвело до надмірного фінансування товару з бюджету територіальної громади на зазначену суму, яка підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отримані кошти.
6.5. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірна додаткова угода була укладена з порушенням вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною, а з Відповідача 1 належить стягнути 428 431,32 грн як безпідставно отримані кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції при цьому зазначив, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати контрольні функції у сфері закупівель, однак за встановлених у справі обставин не вбачається порушення інтересів держави в особі Позивача 2, а відтак відсутні підстави для задоволення позову в її інтересах.
Водночас суди обох інстанцій установили, що Позивач 1 є уповноваженим суб'єктом для звернення до суду в інтересах територіальної громади, що свідчить про наявність порушення інтересів держави внаслідок безпідставного витрачання бюджетних коштів територіальної громади.
6.6. В обґрунтуванні касаційної скарги ТОВ "Імест-Плюс" вказує про неправильне застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора в інтересах Ради. Зазначене Скаржник обґрунтовує правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21.
За позицією Скаржника, до повноважень, визначених державою, щодо здійснення функції щодо розпорядження майном і коштами територіальної громади міста є міська рада, яка уповноважена здійснювати ці функції також шляхом створення та управління КП "Чернігівводоканал". Проте, останнє є одночасно і суб'єктом, який уклав оспорювану додаткову угоду та є стороною у оспорюваних договірних відносинах, змінених додатковою угодою, а ці обставини унеможливлюють звернення з позовом у даній справі від імені Ради, адже фактично позов буде заявлено до самого себе.
За наведених обставин ТОВ "Імест-Плюс" вважає, що здійснення Прокурором представництва інтересів держави у цій справі є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
6.7. З приводу наведеного варто зазначити таке.
6.8. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
6.9. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
6.10. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
6.11. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
6.12. Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").
6.13. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
6.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які звертає увагу Скаржник, зокрема від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
6.15. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на які вказує Скаржник, зазначено, що прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
6.16. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, на які наголошує Скаржник). Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, на які звертає увагу Скаржник).
6.17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2- 3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
6.18. Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").
6.19. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
6.20. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
6.21. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
6.22. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
6.23. Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.
6.24. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:
1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
6.25. Судами встановлено, що, звертаючись до господарського суду в інтересах держави в особі Ради, Прокурор обґрунтовував позов тим, що внаслідок укладення оспорюваної додаткової угоди з бюджету територіальної громади було здійснено надмірне фінансування товару на вищевказану суму, яку прокурор вимагає повернути на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно отримані кошти.
На думку Прокурора, зазначені обставини порушують економічні інтереси держави у сфері контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів, спричиняючи шкоду у вигляді незаконних витрат. Дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, оскільки використання коштів з порушенням встановлених норм підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, у свою чергу, завдає шкоди інтересам держави. Звернення Прокурора до суду з цим позовом спрямоване на забезпечення правопорядку у сфері публічних закупівель, захист економічної конкуренції та дотримання всіма учасниками цих правовідносин принципу законності.
6.26. У постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у cправі № 924/524/24 зазначено, що представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення:
- в інтересах власника юридичної особи, яка є стороною оспорюваного договору (зокрема, в статусі замовника, покупця), за рахунок якої здійснюється оплата такого договору. Такий суб'єкт наділений визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого підприємства чи установи, забезпеченням ефективного та правомірного витрачання коштів відповідно до визначених процедур. При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не є визначальним, оскільки обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи покладено на її власника незалежно від джерел фінансування.
Відтак, у разі виявлення порушень під час укладення чи виконання договору, які можуть вплинути на дотримання законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, саме власник такої юридичної особи, як суб'єкт, наділений повноваженнями щодо контролю за її діяльністю (забезпечення законності фінансових операцій і цільового використання коштів), має правові підстави для звернення до суду в статусі належного позивача;
- в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов'язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов'язаних із їх нецільовим використанням;
- в інтересах органу державного фінансового контролю.
Відповідно, звернення прокурора в інтересах такого органу є обґрунтованим, якщо спір стосується порушень, що входять до його компетенції.
У відповідній постанові Верховний Суд наголосив, що у кожному конкретному випадку визначення належного суб'єкта представництва інтересів держави здійснюється з урахуванням специфіки спірних правовідносин, характеру позовних вимог та правового статусу відповідних суб'єктів у сфері публічних закупівель. При цьому таке обґрунтування може засновуватися одночасно на сукупності повноважень відповідного суб'єкта, зокрема його статусу як власника юридичної особи, що є стороною договору, та розпорядника коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування відповідних правочинів.
6.27. Слід зазначити, що відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовниками є суб'єкти, визначені згідно із статтею цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
6.28. Частиною першою статті 2 цього Закону обумовлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
6.29. За положеннями частини другої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
6.30. Статтею 18-1 цього Закону передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
6.31. Суд констатує, що Рада наділена обов'язком забезпечувати ефективне та раціональне використання бюджетних коштів, а також вживати заходів для запобігання порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель. Відповідно, на неї покладено відповідальність за здійснення контролю за правомірністю укладених правочинів, їх відповідністю вимогам законодавства та принципам публічних закупівель.
Зазначений висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у cправі № 924/524/24.
6.32. Разом з тим, судами попереднії інстанці встановлено, що власником Відповідача 2 є територіальна громада міста Чернігова в особі Ради. Майно Відповідача 2 перебуває у власності територіальної громади міста Чернігова і закріплене за підприємством на праві господарського відання. Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету, виділені на підставі рішенням Позивача-1 від 28.11.2019 № 48/VII-25 про міський бюджет м. Чернігова на 2020 рік.
6.33. Отже, КП "Чернігівводоканал" підпорядковано, підзвітне та підконтрольне Раді, що зумовлює необхідність здійснення ефективного контролю за його фінансово-господарською діяльністю з боку Ради.
6.34. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність зобов'язує. Це положення відображає соціальну функцію власності, підкреслюючи, що право власності передбачає не лише можливість володіння, користування та розпорядження майном, але й відповідальність власника перед суспільством.
6.35. У такий спосіб, оскільки Рада є власником КП "Чернігівводоканал", який виступає стороною оспорюваної додаткової угоди, вона наділена визначеними законодавством повноваженнями щодо здійснення контролю за належним функціонуванням підпорядкованого комунального підприємства, дотриманням вимог законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, а також забезпеченням ефективного та правомірного витрачання ним коштів відповідно до встановлених процедур.
При цьому джерело походження таких коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси) не має вирішального значення, оскільки контроль за фінансово-господарською діяльністю юридичної особи є правом та обов'язком її власника незалежно від джерел фінансування.
6.36. Відтак, контрольні функції Ради поширюються на правомірність укладених правочинів та їх відповідність принципам ефективного використання бюджетних ресурсів, що зумовлює її правову зацікавленість у вирішенні спору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2025 року у cправі № 924/524/24.
6.37. Верховний Суд у постанові у справі № 924/564/22, досліджуючи питання належного позивача у відповідній категорії спорів, дійшов висновку, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів широкого кола осіб - мешканців відповідної області. Орган місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень, зобов'язаний забезпечувати раціональне використання комунального майна та інших ресурсів. Укладення підконтрольним такому органу комунальним закладом правочинів, що суперечать законодавству, може призводити до неефективного витрачання бюджетних коштів і порушення економічних інтересів територіальної громади.
Оскільки засновником Підприємства та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує та контролює діяльність цього комунального закладу, а також здійснює контроль за виконанням обласного бюджету, зокрема щодо законності та ефективності використання підприємством бюджетних коштів за договорами закупівлі товарів, колегія суддів дійшла висновку, що Рада є належним позивачем у цій справі. Верховний Суд встановив, що Рада уповноважена на вжиття заходів представницького характеру для захисту інтересів територіальної громади, які є складовою державного інтересу, пов'язаного із законним та ефективним використанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, на яку посилається Скаржник, а також у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.
6.38. Зважаючи на це, звернення Прокурора в інтересах держави лише в особі Ради як власника КП "Чернігівводоканал", а відтак суб'єкта, на якого покладено обов'язок нагляду (контролю) за фінансово-господарською діяльністю цієї юридичної особи, узгоджується з приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно, обґрунтованість представництва інтересів держави Прокурором у цій справі узгоджується з правовими підставами звернення до суду, передбаченими законодавством.
6.39. Судами встановлено, що Позивач 1 листами від 27.11.2023 № 15/3/2-1135 вих- 23 та 07.03.2024 № 15/3/2-246вих-24 був повідомлений Прокурором про порушення вимог частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та необхідність вжиття заходів реагування щодо визнання додаткової угоди недійсною та повернення коштів комунальної власності. Свою бездіяльність Рада обґрунтовувала наявністю кримінального провадження та вирішення питання вжиття заходів цивільно-правового характеру за його результатами до винної особи.
6.40. З огляду на викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Прокурором правомірно визначено Раду позивачем у цій справі та доведено наявність підстав для здійснення представництва її інтересів.
6.41. Наведеним підтверджується необґрунтованість аргументів Скаржника, заявлених в порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6.42. Щодо доводів Скаржника про неправильне застосування судами норм статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" Суд зазначає, що ТОВ "Імест-Плюс" не навело судової практики Верховного Суду щодо застосування цих норм, яка не була врахована судами попередніх інстанцій. У зв'язку з цим відсутні й підстави для надання Судом оцінки правильності застосування зазначених норм у порядку пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
7.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імест-Плюс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 у справі № 910/6131/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко