Рівненський апеляційний суд
Іменем України
09 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 571/635/25
Провадження № 11-кп/4815/459/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024181190000285 за апеляційною скаргоюзахисника-адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року, якою звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв'язку з примиренням з потерпілим,
Цією ухвалою на підставі ст. 46 КК звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження № 12024181190000285 - закрито.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів в сумі 59835,8 грн.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29.10.2024 та вирішено долю речових доказів у цьому провадженні.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить суд змінити вказане рішення суду першої інстанції - витрати загальною сумою 59 835, 8 грн, які пов'язані із залученням експертів, віднести за рахунок держави.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що, на його переконання, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе лише за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину, факт понесення процесуальних витрат, залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту. Вказав, що Кримінальний процесуальний кодексу (далі - КПК) прямо не передбачає стягнення процесуальних витрат з особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Також захисник вказав, що місцевий суд не врахував особу обвинуваченого, його матеріальний стан.
На думку захисника, при стягненні процесуальних витрат за проведення експертизи, важливе значення має те, за чиїм клопотанням призначалась експертиза, а також чи входить проведення експертизи до сфери службових обов'язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.
Тому, з огляду на те, що ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК, кримінальне провадження стосовно нього закрито, а ініціатором проведення судових експертиз був орган досудового розслідування, тому витрати на проведення судових експертиз не підлягають стягненню з нього.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення ухвали місцевого суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
За приписами ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Місцевий суд, постановляючи вказану ухвалу, повною мірою дотримався цих вимог закону.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КПК суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17, КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрито на підставі ст. 46 КК у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, що є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 342/1560/20 та від 01 лютого 2024 року у справі № 930/497/23.
Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат за залучення експертів у цьому кримінальному провадженні.
Водночас постанова Об'єднаної палати касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, на яку покликався захисник на обґрунтування своїх вимог, є не релевантною розглядуваній справі, оскільки стосується вирішення питання щодо процесуальних витрат у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання щодо відсутності підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для задоволення апеляційної скарг захисника та зміни зазначеної ухвали.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 07 квітня 2025 року, якою звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3