Рівненський апеляційний суд
Іменем України
09 вересня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/7512/24
Провадження № 11-кп/4815/173/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12023181010003398 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2024 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шпанів Рівненського району Рівненської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2024 року ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ст.336 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Обрано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою взявши його під варту в залі суду.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_5 залишено попередній - тримання під вартою.
Також постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь держави 2 650 грн. 48 коп. процесуальних витрат на залучення експерта .
Вироком вирішено питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він, в період часу з 10 жовтня 2023 року по 08 грудня 2023 року пройшов військово-лікарську комісію, та відповідно до довідки військово-лікарської комісії №4 від 08.12.2023 був визнаним придатним до військової служби.
Згодом, 08 грудня 2023 року ОСОБА_5 під особистий підпис отримав повістку, тобто був належним чином повідомленим про необхідність з'явитись о 08:00 год 09.12.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшої відправки на військову службу під час загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Однак, ОСОБА_5 , достовірно володіючи інформацією про час відправки до військової частини для проходження військової служби та місце розташування збірного пункту, всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України № 758/2022 від 7 листопада 2022 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», не маючи поважних причин та правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не прибув 08.12.2023 о 08:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до військової частини НОМЕР_1 , для проходженням військової служби за загальною мобілізацією, внаслідок чого ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначає, що протягом тривалого часу має проблеми із здоров'ям, тяжке захворювання на гепатит С, потребує обстеження лікарів психіатра, нарколога, внаслідок чого йому необхідне постійне лікування.
У змінах до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2024 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Окрім того, просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що судом при розгляді справи допущені істотні порушення вимог кримінального та кримінального процесуального кодексу, та зокрема порушено його право на захист. Вказує, що під час його призову за мобілізацією військово-лікарською комісією ( далі - ВЛК) при його обстеженні не було проведено серологічного аналізу крові на ВІЛ, антиген до вірусу гепатиту "В", загальні антитіла до вірусу гепатиту "С", оскільки він має ряд захворювань, а тому є не придатний до проходження військової служби. Просить звернути увагу, що під час досудового розслідування та судового розгляду в суді першої інстанції він не мав захисника у зв'язку з відсутністю коштів, а судом не роз'яснено його право на залучення захисника через центр з надання безоплатної правничої допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав свою апеляційну скаргу, зазначивши, що на даний час бажає служити у лавах ЗСУ, захисника-адвоката ОСОБА_6 , яка просила цей вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, думку прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних у провадженні доказів, які, згідно положень ч.3 ст. 349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини ніким із сторін провадження на момент судового розгляду не оспорювалися.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Окрім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції повною мірою дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.
Так, судом при призначенні покарання було враховано особу винного, пом'якшуючі покарання обставину, а саме його щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Також місцевий суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 лише в умовах ізоляції від суспільства та обрання йому мінімальної міри покарання, передбаченої ст. 336 КК.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що встановлених обставин недостатньо для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 положень ст. 69 КК, якою визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Також колегія суддів наголошує на тому, що з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні - збройною агресією рф та конституційним обов'язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_5 умисний злочин, представляє значну суспільну небезпечність, а тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові ККС Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №641/1067/23.
Щодо доводів, викладених у змінах до апеляційної скарги, то під час апеляційного розгляду з пояснень захисника та обвинуваченого було встановлено, що на даний час ОСОБА_5 пройшов лікування від гепатиту С та стан його здоров'я дозволяє йому проходити військову службу, а тому наявність у нього зазначеного захворювання як підстави для скасування оскаржуваного вироку є неактуальною.
Також колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про порушення права на захист обвинуваченого, оскільки ОСОБА_5 під час судового розгляду не заявляв клопотання про призначення йому захисника, а, у відповідності до вимог ст.52 КПК, участь захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов'язковою.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законний, обґрунтований та вмотивований, ухвалений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 - у той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3