Справа № 338/558/25
Провадження № 22-ц/4808/1097/25
Головуючий у 1 інстанції Решетов В. В.
Суддя-доповідач Луганська
16 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Барков В.М., Максюти І.О.,
за участю секретаря - Кузів А.В.,
учасники справи
позивач - Акціонерне товариство «Акцент Банк»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року, ухвалене в складі судді Решетова В.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року АТ «Акцент Банк» звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого вказало, що 12.07.2024 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Акцент Банк» кредитний договір АВН0СТ155101720752681160, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 100 000 грн строком на 60 місяців (до 11.07.2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 75,00 %. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту.
Договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті через веб-сайт або мобільний додаток та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який було введено відповідачем, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач взяв на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 27.04.2025 року утворилася заборгованість в сумі 142738,82 грн, яка складається з: 99625,93 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 40670,52 грн - залишок заборгованості за відсотками, 2442,37 грн - залишок заборгованості за пенею.
Позивач зазначив, що у відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набирав чинності 24.12.2023 року,плюс 30 днів), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498- IX (набрав чинності 24.12.2023 року, + 30 днів = 23.01.2024 року) вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498- IX не поширюється, та нарахування пені не забороняється..
АТ «Акцент Банк» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101720752681160 від 12.07.2024 року у розмірі 142738,82 грн, яка складається з: 99625,93 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 40670,52 грн - залишок заборгованості за відсотками, 2442,37 грн - заборговаість за пенею та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101720752681160 від 12.07.2024 р. у розмірі 138 836,86 грн, яка складається із 98 166,34 грн заборгованості по кредиту та 40670,52 грн заборгованості по процентам.
В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент - Банк» 2380,73 грн сплаченого судового збору.
Не погодившись з рішенням суду АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати. Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» судові витрати по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при відмові у стягненні пені суд посилається на п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦКУ, однак Цивільний кодекс в даному питанні не є спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню, оскільки спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитування».
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання представник АТ «Акцент-Банк» не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином про, що свідчить довідка про доставку електронного документу.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Згідно інформації, яка надана ВОМІРМП УДМС в Івано-Франківській області (а.с. 101) останнє місце реєстрації відповідача, АДРЕСА_1 , знято з реєстрації 31.12.2024 року. Апеляційним судом за останнім місцем реєстрації відповідача направлялася судова повістка повідомлення, яка повернулася з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликається до суду через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Оскільки місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 не відомо, то відповідач повідомлявся про дату, час та місце судового засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади України ( а.с 103).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні пені у сумі 2442,37 грн.
Заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року в частині стягнення з відповідача на користь заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 138836,86 грн не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст.367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у стягненні пені у сумі 2442,37 грн.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд виходив з того, що за положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12.07.2024р. ОСОБА_1 електронним підписом підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» ABH0CT155101720752681160 від 12.07.2024 року, в якій просив надати АТ «А-Банк» кредит за Послугою «Швидка готівка» в розмірі 100000,00 грн, строком на 60 місяців до 11.07.2029 року, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 75% річних (фіксована) та комісією 0,00 грн. Грошові кошти просив перерахувати на номер платіжної картки 5375235202468375.
Пунктом 12 Заявки кредитного договору (оферти) № ABH0CT155101720752681160 від 12.07.2024 року сторони кредитного договору обумовили, що у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу.
Разом із заявою відповідач підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Надання кредиту відповідачу позивач підтвердив меморіальним ордером №TR.37314440,15955,65455 від 12.07.2024 на суму 100 0000,00 грн.
Факт руху грошових коштів на картковому рахунку клієнта ОСОБА_1 позивач підтвердив випискою по кредиту від 27.04.2025, сформованою за період з 12.07.2024 по 26.04.2025, згідно якої заборгованість складає 142534,03 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 27.04.2025 заборгованість відповідача за кредитним договором складає 142738,82 грн, яка складається із 98166,34 грн залишку заборгованості по кредиту, 40670,52 грн залишку заборгованості по процентам та 2442,37 грн залишку заборгованості за пенею.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів.
Так у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23 зроблено висновок, що «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З урахуванням викладеного, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору № АВН0СТ155101720752681160 від 12.07.2024 року підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на що суд першої інстанції правильно звернув належну увагу та правильно застосував.
Доводи апеляційної скарги, зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, а тому не заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то суд не здійснює перерозподіл витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
І.О. Максюта