Справа № 560/17295/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
1. Визнати протиправною відмову ГУ ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2024 зарахувати до стажу державної служби періоди служби (роботи) на території Російської Федерації.
2. Зобов'язати ГУ ДПС у Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди служби (роботи) на території Російської Федерації, з 08.10.1992 по 28.12.1997 військову службу на посаді майстра у військовій частині НОМЕР_1 ; з 29.12.1997 по 18.06.1998 військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2025 позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2024 зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди служби (роботи) на території Російської Федерації.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди служби (роботи) на території Російської Федерації:
- з 08.10.1992 по 28.12.1997 військову службу на посаді майстра у військовій частині НОМЕР_1 ;
- з 29.12.1997 по 18.06.1998 військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2021 позивач працює в органах державної податкової служби у Хмельницькій області.
З 08.10.1992 по 18.06.1998 проходила військову службу на території Російської Федерації.
07.08.2024 позивач звернулась до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з проханням зарахувати до стажу державної служби періоди служби (роботи) на території Російської Федерації з 08.10.1992 до 28.12.1997 військову службу на посаді майстра у військовій частині НОМЕР_1 та з 29.12.1997 по 18.06.1998 військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Листом №383/22-01-11-11-30 від 31.10.2024 чинними нормативно-правовими актами не передбачено зарахування до стажу державної служби військової служби у Збройних силах та інших військових формуваннях держав-учасниць Співдружності Незалежних держав (після 06.12.1991).
Не погодившись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включався час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
При цьому до стажу державної служби осіб включаються усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових формуваннях України та колишнього СРСР до 01.05.2016.
Згідно статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно частини 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно положень статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Отже основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 08.05.1990, позивач в період з 08.10.1992 по 28.12.1997 проходила військову службу на посаді майстра у військовій частині НОМЕР_1 ; з 29.12.1997 по 18.06.1998 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Вказане підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 від 07.10.1992, який наявний в матеріалах справи.
При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача і її військового квитка в частині спірного періоду містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем у спірних рішеннях обставини, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні значеного періоду роботи позивача до стажу роботи.
Крім того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 №2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для Держави Співдружності, обраної для постійного місця проживання.
Наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу державної служби позивача необхідно зарахувати періоди її служби (роботи) на території Російської Федерації: з 08.10.1992 по 28.12.1997 у військовій частині НОМЕР_1 ; з 29.12.1997 по 18.06.1998 у військовій частині НОМЕР_2 .
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на припинення участі України в Угоді між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, оскільки таке припинення не стосується періодів служби позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.
Угода між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей була укладена 14.02.1992, однак Україна вийшла з цієї угоди у 2023 році згідно з Указом Президента від 27.11.2023 №789/2023.
Отже, до виходу із цієї Угоди, Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, у тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до виходу із Угоди.
Стосовно доводів відповідача про те, що Головне управління ДПС у Хмельницькій області (ПН 44070171) не було повідомлене про розгляд справи суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивачем зазначено відповідача Головне управління ДПС у Хмельницькій області із кодом ЄДРПОУ 43142957, державна реєстрація якого припинена.
Разом з тим, згідно даних КП «ДСС» судом першої інстанції зареєстровано відповідачем Головне управління ДПС у Хмельницькій області та вказано код ЄДРПОУ 44070171, яке є правонаступником прав та обов'язків Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області з ЄДРПОУ 43142957.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що ухвалу про відкриття провадження та адміністративний позов доставлено до електронного кабінету Головно управління ДПС у Хмельницькій області 21 та 26 листопада 2024 року, тобто до прийняття оскаржуваного рішення суду.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що він не повідомлений судом першої інстанції про розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.