Справа № 240/19801/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т. О.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
16 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 097990 від 06 березня 2024 року.
Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії від 29 грудня 2023 року № 2501, причинний зв'язок захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
У подальшому, позивач звернувся до органів Міністерства оборони України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати працездатності.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 16 серпня 2024 року №17/в, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з таких підстав (пункт 47):
«Згідно з пунктом 7 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов'язків військової служби)».
Уважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що документами позивача підтверджено, що його захворювання пов'язано з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби, що, в свою чергу, і стало підставою для відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Не погодившись з тим, що відповідач відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.
Згідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі -Порядок №975).
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби.
Згідно до частини 3 статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Статтею 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII визначено початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини 4 цієї ж статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України установлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
У разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (пункт 21.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).
Відповідно до пункту 21.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.5 цього Положення розмежовано формулювання, в тому числі «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які є самостійними підставами встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі № 260/2081/23 дійшов наступних висновків:
«Поняття проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби є хоч і спорідненими за своєю суттю, однак розмежовуються, зокрема положеннями Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402, за функціональними, територіальними та часовими критеріями, що свідчить про їх самостійність і про відсутність підстав для ототожнення таких понять під час визначення причин встановлення військовослужбовцям інвалідності та/або ступеня втрати працездатності.».
Подібний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 грудня 2023 року у справі №520/14757/2020 та від 31 січня 2024 року у справі № 160/8219/21, де суд касаційної інстанції вказав про таке:
«Аналіз пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII та абзацу 2 пункту 7 Порядку №975 свідчить про те, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби. При цьому, оскільки умовами пункту 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для встановлення наявності права на отримання одноразової грошової допомоги ототожнення словосполучень «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби» є безпідставним та необґрунтованим.».
Так, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 під час первинного огляду органами медико-соціальної експертної комісії встановлено 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 097990 від 06 березня 2024 року.
Відповідно до довідки Військово-лікарської комісії від 29 грудня 2023 року № 2501, причинний зв'язок захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Отже, наявними в матеріалах справи документами позивача підтверджено, що його захворювання пов'язано з проходженням військової служби, а не з виконанням обов'язків військової служби, що, в свою чергу, і стало підставою для відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги, а тому суд відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.