Справа № 22-ц- 944/ 06 Головуючий у І інстанції - Костюкевич O.K.
Категорія - спори, що виникають Доповідач - Свистун О.В.
із договорів купівлі-продажу
12 жовтня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.
суддів Карпук А.К., Свистун О.В.
при секретарі Гордійчук І.В.
з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири та довіреності від 1 листопада 2000 року недійсними за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 липня 2006 року,
В апеляційній скарзі на рішення суду позивачі вказують на його незаконність із-за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, просять рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному об'ємі.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 липня 2006 року в позові ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_2. до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу та довіреності недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі зазначають, що суд першої інстанції залишив без уваги їх доводи про недійсність договору купівлі-продажу квартири та довіреності. Вказують, що довіреність на продаж квартири була видана, з метою приховати іншу угоду, а саме заставу спірної квартири. Крім того, судом не взято до уваги того факту, що ОСОБА_5., будучи ІНФОРМАЦІЯ_1, уклала договір купівлі-продажу квартири із співвласником кредитної спілки ОСОБА_6 в інтересах самої спілки, оскільки гроші за квартиру передані не ОСОБА_5, а внесені у касу кредитної спілки. Також договір купівлі-продажу квартири останньою не був зареєстрований, що на їх думку свідчить про укладення мнимої угоди , без наміру створити відповідні юридичні наслідки. Судом не взято до уваги, що видача довіреності і укладення кредитної угоди , було викликано тяжкою матеріальною скрутою сім'ї. Суд не звернув уваги, що при укладенні договору купівлі -продажу були порушені права неповнолітньої дочки, яка зареєстрована і проживала в даній квартирі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу квартири ОСОБА_7., яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1., ОСОБА_8 продала ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 по ціні за 20 072 грн. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8.
Договір купівлі-продажу квартири від 10 травня 2001 року укладений між ОСОБА_5. та ОСОБА_6, як фізичними особами , сторонами умови договору виконані повністю, факт передачі грошей засвідчений відповідним прибутковим касовим ордером.
Судом також встановлено, що оспорювана довіреність була підписана всіма позивачами добровільно в присутності нотаріуса, який роз'яснив її зміст та наслідки підписання.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно кредитного договору НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримав в КС «Кредит - Інвест" 4500 доларів США строком на З місяці.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8 довіреністю від 1 листопада 2000 року уповноважили ОСОБА_5 продати за ціну та на умовах на її розсуд, належну їм квартиру АДРЕСА_1, надавши їй право подавати від їх імені заяви, отримувати належні довідки та документи, належні їм гроші, підписувати договір купівлі - продажу і виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦК України (в редакції 1963 року) угода укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпшого або за позовом державної чи громадської організації.
Згідно ч. 1 ст. 58 ЦК України (в редакції 1963 року) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
З матеріалів справи вбачається, що позивачами та їх представником в ході судового розгляду справи не було надано суду жодних доказів про укладення мнимої угоди щодо договору купівлі-продажу квартири, а також про збіг тяжких або інших обставин у відповідачів під час його укладення.
Крім того, колегія суддів не вбачає в діях ОСОБА_5 порушень вимог ч.2 ст.63 ЦК України (в редакції 1963 року), оскільки вона діяла згідно виданої довіреності як фізична особа і уклала договір купівлі-продажу не з КС «Кредит-Інвест», а з фізичною особою ОСОБА_6.
Враховуючи наведене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання вказаного договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Позивачі вказують на недійсність довіреності від 1 листопада 2000 року, виданої ними на ім'я відповідача ОСОБА_5, оскільки вона була видана з метою приховання договору застави квартири і укладена з порушенням встановленого законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана довіреність була підписана всіма позивачами добровільно в присутності нотаріуса, який роз'яснив її зміст та наслідки підписання. Вказану обставину в ході судового розгляду позивачі не заперечували. А тому підстав вважати, що довіреність видана з порушенням встановленого законом порядку в апеляційного суду немає.
Крім того, ніяких доказів фактичного укладення договору застави спірної квартири в ході судового розгляду позивачами не надано, а тому їх посилання на недійсність виданої на ім'я ОСОБА_5 довіреності від 1 листопада 2000 року є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах закону.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні.
Рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.