Справа № 127/28029/25
Провадження №11-сс/801/751/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
11 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 05.09.2025 року у кримінальному провадженні № 42025020000000146 від 29.08.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 05.09.2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 21:04 год. 01 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 01 листопада 2025 року.
Одночасно визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600,00 грн. (шістсот п'ять тисяч шістсот гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Захисник ОСОБА_6 інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просила ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 05.09.2025 року скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого, визначити заставу у розмірі, що відповідає майновому стану та сімейним обставинам підозрюваного ОСОБА_7 , а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Згідно клопотання слідчого встановлено наступне.
відповідно до наказу № 114/ос від 07.07.2025 начальника відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , призначено на посаду інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, який має спеціальне звання «старший лейтенант поліції».
Відповідно до вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_7 являється працівником правоохоронного органу.
Однак, ОСОБА_7 будучи службовою особою, яка постійно здійснює функції службової особи правоохоронного органу, наділеною правом у межах своєї компетенції пред'являти вимоги та приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними і юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, діючи умисно, вчинив злочин у сфері недоторканості державних кордонів за наступних обставин.
Так, у невстановлений слідством час та місці, але не пізніше 28.08.2025, у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення неправомірних дій щодо організації незаконного переміщення через державний кордон осіб призовного віку які бажають уникнути мобілізаційних заходів, з корисливих мотивів. З цією метою ОСОБА_7 відшукав невстановлених, на даний час, осіб, які, у подальшому, будуть безпосередньо здійснювати супровід та переміщення віднайдених ним осіб через державний кордон та вступив з ними в незаконну змову. Згідно вказаної домовленості, ОСОБА_7 мав займатись пошуком бажаючих перетнути кордон в незаконний спосіб та отримувати від ним грошові кошти з подальшим їх розподілом між учасниками змови, а невстановлені особи в свою чергу мали безпосередньо забезпечити подальший незаконний перетин кордону особами призовного віку з Чернівецької області до республіки Румунія поза межами пунктів пропуску.
У подальшому, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, ОСОБА_7 , 03.09.2025 близько 18 год. 30 хв., перебуваючи на автомобільній стоянці за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 121, біля ТЦ «Плаза Парк», зустрівся із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та під час розмови з останнім повідомив, йому про те, що він має можливість та може організувати безперешкодне переправлення ОСОБА_9 , який є особою призовного віку, через державний кордон України, поза межами офіційних пунктів пропуску з території Чернівецької області до Республіки Румунія.
В ході бесіди ОСОБА_7 , здійснив інструктаж та розказав ОСОБА_9 , як останньому слід діяти для перетину державного кордону України. Зокрема ОСОБА_7 , надав вказівку ОСОБА_9 про необхідність прибуття останнього до м. Чернівці, до ТРЦ «Депот Мол», де останнього зустрінуть невстановлені на даний час невідомі особи та забезпечують подальше переміщення ОСОБА_9 до державного кордону України у визначене місце де останній зможе пройти поза межами офіційного пункту пропуску зі створенням для нього безперешкодного коридору у певний період часу.
Однак, ОСОБА_7 зазначив, що усі контакти з вказаними невідомими особами будуть відбуватися в телефонній розмові через нього за умови передачі йому грошових коштів в розмірі 16 000 тисяч доларів США (що станом на 03.09.2025 еквівалентно 661 760 грн.), у тому числі для невстановлених осіб, які в подальшому забезпечують безперешкодний перетин ОСОБА_9 державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску на території Чернівецької області до Республіки Румунія, на що ОСОБА_9 погодився.
В подальшому, 03.09.2025 близько 21 год. 00 хв. на виконання попередньої домовленості ОСОБА_7 із ОСОБА_9 , останній діючи з прямим спільним умислом та корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючі їх настання, перебуваючи на автомобільній стоянці за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 121, біля ТЦ «Плаза Парк», зустрівся вдруге із ОСОБА_9 , повторно надав детальний інструктаж та роз'яснив останньому план безперешкодного перетину останнім державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску на території Чернівецької області до Республіки Румунія та отримав від ОСОБА_9 попередньо обумовлену суму грошових коштів у розмірі 16 000 тисяч доларів США (що станом на 03.09.2025 еквівалентно 661 760 грн.), після чого ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Тобто ОСОБА_7 виконано усі кримінально-протиправні дії, які він вважав за необхідне з метою завершення свої дій у організації, сприянні та наданні порад і вказівок для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_9 державного кордону України у напрямку Республіки Румунія поза пунктами пропуску.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що слідчим суддею не враховано те, що підозрюваний має міцні та стійкі соціальні зв'язки, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації у м. Вінниці, є батьком двох неповнолітніх дітей ОСОБА_10 , 2014 р. н., ОСОБА_11 , 2020 р. н., які перебувають на його утриманні, здійснює постійний догляд за своїми батьками-пенсіонерами ОСОБА_12 , 1960 р.н., ОСОБА_13 , 1962 р.н., яким встановлено III групу інвалідності, батьки розлучені, проживають окремо, інших дітей, крім підозрюваного, не мають, у зв'язку з чим саме він надає їм необхідну допомогу та підтримку по господарству.
Недоведено прокурором необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Визначений слідчим суддею розмір застави перевищує середньомісячні доходи підозрюваного, фактично позбавляє родину підозрюваного засобів існування ,суперечить меті застави.
За таких обставин підозрюваному ОСОБА_7 , необхідно визначити заставу 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240 ( двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_8 , який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді залишити без змін, захисника ОСОБА_6 , яка просила задоволити апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, підозрюваного ОСОБА_7 , який підтримав думку свого захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу .
Відповідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В кримінальному провадженні № 42025020000000146 від 29.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України 04.09.2025 року.
Обгрунтованість підозри слідчим суддею перевірено належним чином.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177,178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, приймаючи рішення, врахував особу підозрюваного ОСОБА_7 , який одружений, раніше не судимий, має постійне місце проживання, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання, та дійшов вірного висновку, що, перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на недоведеність обставин, які виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними.
Сукупність встановлених слідчим суддею та перевірених під час апеляційного розгляду обставин вказує на доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_7 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється в умовах особливого періоду воєнного стану, проявив самовпевненість у безкараності за свій вчинок.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення
обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя застосував відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, який є співмірним кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється останній.
Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо наявності підстав для відмови в задоволенні клопотання є безпідставними.
Слідчий суддя перевірив дотримання положень КПК України при поданні клопотання та відповідність клопотання нормам ст. 184 КПК України
Твердження захисника ОСОБА_6 щодо наявності підстав для зменшення розміру застави є безпідставними.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п.3 ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доводи апелянта про те, що визначений розмір застави не є співрозмірним з розміром предмету злочину, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки частиною 4 ст.182 КПК України належним чином не підтверджені.
Вирішуючи питання щодо підозрюваного ОСОБА_7 суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним у апеляційній скарзі обставинам у сукупності з іншими.
З огляду на викладене, висновки суду про застосування застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та належним чином вмотивованим.
Апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 05.09.2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4