15 вересня 2025 року справа № 580/91/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
06.01.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) в особі представника адвоката Теплового Миколи Павловича з позовною заявою до Національного університету цивільного захисту України (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.11.2018, із застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту та був звільнений зі служби 22.06.2023. Позивач звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Відповідач на звернення позивача повідомив, що індексація за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно не виплачувалася. Також відповідач зазначив, що у березні 2018 року посадовий оклад позивача змінився на підстави постанови КМУ № 704. Відповідно до положень Порядку № 1078 березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення. Нарахування і виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 здійснювалося з використанням березня 2018 року як базового місяця. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
27.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що індексація за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно не виплачувалася у зв'язку з тим, що проводилось чергове підвищення доходу випереджаючим шляхом. Грошове забезпечення станом на лютий 2018 року - 29705,20. Грошове забезпечення станом на березень 2018 року - 34486,18. Підвищення грошового забезпечення - 4780,98. У березні 2018 року посадовий оклад ОСОБА_1 змінився на підставі постанови КМУ № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Відповідно до положень Порядку № 1078 березень 2018 року є базовим місцем для нарахування індексації грошового забезпечення. Нарахування і виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 здійснювалося з використанням березня 2018 року як базового місяця. З 01.01.2016 по 28.02.2018 посадовий оклад (2 140,00 гривень ) - ОСОБА_1 не змінювався. Щодо зобов'язання нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 30.11.2018 відповідач зазначив, що відповідно до ст.ст. 22, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Індексація за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно не виплачувалась у зв'язку з тим що кошторисами НУЦЗ України не передбачалося у 2016-2018 рр. проведення індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 13.01.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу в Національному університеті цивільного захисту України.
Відповідно до витягу із наказу Національного університету цивільного захисту України від 21.06.2023 № 309 позивач, якого наказом ДСНС (по особовому складу цивільного захисту) від 12.06.2023 № 363 звільнено із служби цивільного захисту, вважається таким, який здав справи і припинив виконання обов'язків за посадою. З 21.06.2023 позивач знятий з усіх видів забезпечення, виключений з кадрів ДСНС, зі списків особового складу складу університету.
Відповідно до довідки Національного університету цивільного захисту України про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 21.06.2023 (а. с. 17) позивачу за спірний період з з 01.01.2016 по 30.11.2018 індексація грошового забезпечення не виплачувалась. Зазначене також підтверджується наявними у справі архівними відомостями (а. с. 20).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог з приводу нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 1 відсоток).
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Керуючись пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий "базовий" місяць), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого "порогу"), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII), в редакції, що діяла до 01.01.2016);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 (ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, "базовим" місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається "базовим" при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції, яка діє з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзаци 1, 2, 3).
Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Як було вказано вище, за змістом п. 5 Порядку № 1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.01.2008) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Як не заперечується учасниками справи, з січня 2008 року по 28.02.2018 посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018) постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Вказаний висновок у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 по справі № 400/1118/21 та у постанові від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21, який відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України застосовується судом при вирішенні цієї справи як обов'язковий.
Як встановив суд, відповідно до довідки Національного університету цивільного захисту України про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 21.06.2023 (а. с. 17) відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Враховуючи зазначене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починає обчислюватись індекс споживчих цін.
При вирішенні цього спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, які полягають, зокрема, в такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку № 1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Враховуючи, що відповідач не здійснив нарахування та виплату індексації, чим допустив протиправну бездіяльність, тому для належного захисту порушеного права позивача суд, у відповідності до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починає обчислюватись індекс споживчих цін та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за такий період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, з 01.03.2018 збільшено грошові оклади військовослужбовців відповідно до Постанови № 704.
Отже відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у березні 2018 року значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків і обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.
При цьому перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації у розмірі 103% відбулось у жовтні 2018 року.
Індекс споживчих цін за жовтень 2018 року опублікований у повідомленні Державної служби статистики України від 13.11.2028
Враховуючи приписи пункту 1-1 Порядку №1078, відповідно до яких підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, індексація грошового забезпечення повинна бути нарахована у грудні 2018 року.
Судом встановлено, що позивачу у грудні 2018 року нарахована індексація грошового забезпечення у сумі 71,08 грн, а отже відповідачем виконані приписи пункту 5 Порядку №1078.
Водночас спірним у цій справі є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку №1078, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу(абзац 4);
- до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац 5).
Отже, з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням зазначеного відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 та ін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 30.11.2018.
З огляду на зміст положень абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і якщо зазначена умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 400/3826/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 30.03.2023 року).
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, задля правильного вирішення спірних правовідносин необхідно встановити співвідношення розміру підвищення грошового доходу позивача в лютому-березні 2018 року (всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) та суму індексації, що мала скластися в березні 2018 року з урахуванням нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця підвищення доходу (місяця підвищення посадового окладу) січня 2008 року.
Таким чином, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, разом з тим, з огляду на вищезазначений висновок, суд позбавлений можливості обрахувати конкретний розмір індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) позивача.
Зважаючи, що відповідачем у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно виплата суми індексації-різниці не здійснювалась, суд вважає, що в цьому періоді нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснені відповідачем без врахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.
У частині позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовця. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21, від 19.06.2025 у справі №580/11000/23.
Отже, виникненню права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати передує несвоєчасне нарахування та виплата доходу за певний період, адже нарахування такого виду компенсації проводиться шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.
Тобто, для проведення компенсації обов'язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.
Враховуючи, що відповідач не нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, позовні вимоги про нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасними і задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зміст позовних вимог суд дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, належним способом захисту від якої є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починає обчислюватись індекс споживчих цін.
Зобов'язати Національний університет цивільного захисту України (18034, м. Черкаси, вул. Онопрієнка, буд. 8; код ЄДРПОУ 08571363) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язати Національний університет цивільного захисту України (18034, м. Черкаси, вул. Онопрієнка, буд. 8; код ЄДРПОУ 08571363) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО