Справа № 163/390/25
Провадження № 2/163/179/25
15 вересня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Павлуся О.С.
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 38871,36 гривень матеріальної шкоди, завданої самовільним вирізуванням дерев, які знаходились на приналежній йому на праві власності земельній ділянці кадастровий номер 0723381300:03:001:0179 по АДРЕСА_1 .
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що указана земельна ділянка знаходиться у користуванні його родини більше 30 років, йому передана у приватну власність рішенням Головненської селищної ради за №35/17/6, за земельну ділянку щорічно сплачувався податок. Частина земельної ділянки обробляється, на іншій частині присутні штучні насадження, а також дикорослі дерева. Користувачем суміжної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 , який в середині лютого 2022 року без дозволу проник на його земельну ділянку і зрізав 40 самостійних дерев породи вільха, берези, осика, які перевіз на свою земельну ділянку і в подальшому використав для опалення будинку, чим заподіяв йому матеріальної шкоди. Знищені насадження слугували огорожею, підтримували та захищали земельну ділянку від змиву ґрунту. По даному факту звернувся до місцевого відділу поліції, де було розпочато перевірку, за результатами якої матеріали направлені для розгляду в Державну екологічну інспекцію у Волинській області за ст.153 КУпАП. У письмових поясненнях відповідач визнав, що зрізав дерева і завіз до себе додому, проте не знав про належність земельної ділянки позивачу. Згідно відомості про обчислення розміру шкоди від 27.03.2023, а також матеріально грошової оцінки лісосіки від 27.03.2023 № 001ф, розмір заподіяної незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев до ступеня припинення росту складає 38871,36 грн. Неодноразові звернення щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди відповідач ігнорував, через що звернувся до суду із цим позовом.
Провадження в справі відкрито ухвалою від 25.02.2025, розгляд справи було постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам визначено строки для подання заяв по суті спору (відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду від 25.02.2025 та примірник матеріалів позову 09.05.2025 вручено дружині відповідача, що у відповідності до ч.3 ст.130 ЦПК України вважається належним повідомленням відповідача про його право на вчинення процесуальної дії щодо подання відзиву на позовну заяву.
26.05.2025 представник відповідача адвокат Климович Т.Д. поштовим зв'язком надіслала відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 28.05.2025.
Відзив представника відповідача суд до уваги не приймає через його невідповідність вимогам закону, а саме положенням ч.4 ст.178 ЦПК України, яке передбачає, що копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Доказів надіслання примірника відзиву позивачу представник відповідача не надала. Натомість, до суду представник відповідача подала два примірника відзиву, зазнавши у додатку: «Копія відзиву для позивача».
Отже, стороною відповідача не дотримано вимог ч.4 ст.178 ЦПК України, яка по своїй суті є реалізацією принципу змагальності сторін, як однієї із основних засад цивільного судочинства, закріплених у ст.2 ЦПК України.
У зв'язку із наведеним поданий представником відповідача відзив на позовну заяву розгляду і врахуванню у спірних правовідносинах не підлягає.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.
Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,95 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0723381300:03:001:0179, що підтверджується копіями рішень Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області від 02.04.2019 № 35/17/6 та від 09.07.2021 № 6/19, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Із рапорту чергового чергової частини відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Гуменчука О. від 12.02.2022 № 633 вбачається, що ОСОБА_1 12.02.2022 о 09:10 год звернувся на службу 102 із заявою про вчинення близько трьох тижнів тому крадіжки, а саме, що на належній йому земельній ділянці вирізано 20-30 дерев. Як на підозрілу особу вказав на ОСОБА_2 .
У цьому ж рапорті зазначено, що виїздом СОГ на місце події встановлено, що близько трьох тижнів тому ОСОБА_2 зрізав близько 30 дерев різних порід на земельній ділянці, яка належить заявнику, та раніше перебувала в користуванні ОСОБА_2 .
Цього ж дня, 12.02.2022 ОСОБА_1 по даному факту написав заяву про вчинення кримінального правопорушення. Заподіяну йому матеріальну шкоду оцінив у 6000,00 грн.
У письмових поясненнях від 12.02.2022 ОСОБА_2 підтвердив здійснення вирубки ним дерев на указаній земельній ділянці. Зазначив, що цієї земельною ділянкою користувався близько 40 років і сплачував земельний податок, а про те, що ділянка передана у власність ОСОБА_1 не знав.
За результатами проведеної перевірки по заяві ОСОБА_1 ПОГ СВГ ВП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Гнатюком Н. складено довідку, погоджену 18.02.2022 начальником ВП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Соловенюком П., за змістом якої у діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.153 КУпАП, у зв'язку із чим матеріали направлено до Державної екологічної інспекції у Волинській області для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а перевірку за даним повідомленням припинено.
ОСОБА_1 звернувся до філії «Любомльське лісове господарство» із запитом щодо обчислення розміру шкоди, завданою незаконною вирубкою деревини на його земельній ділянці громадянином ОСОБА_2 .
Із листа філії «Любомльське лісове господарство» від 27.03.2023 вбачається, що 27.03.2023 було складено акт огляду місць вчинення лісопорушення, згідно якого було проведено заміри 40 зрізаних пнів породи вільха, береза, осика. Згідно відомості про обчислення розміру шкоди від 27.03.2023, а також матеріально грошової оцінки лісосіки від 27.03.2023 за №001ф, розмір заподіяної власникові ОСОБА_1 незаконним вирубуванням і пошкодженням дерев становить 38871,36 грн.
Зміст заявлених позовних вимог та дослідженні в справі докази свідчать, що між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди, який регулюється положеннями ст.1166 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
В деліктних зобов'язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Разом із цим, доведення самого факту заподіяння шкоди та її розміру покладається на особу, яка вважає себе потерпілою від таких неправомірних дій, тобто у цивільному процесі - на позивача.
За змістом статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільне судочинства здійснюється на засадах змагальності сторін (п.4 ч.3 ст.2, ч.1 ст.12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із ч.6 ст.80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На основі досліджених у справі доказів встановлено підстави для висновку про те, що на належній на праві власності позивачу ОСОБА_1 земельній ділянці кадастровий номер 0723381300:03:001:0179, що по АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 у січні - лютому 2022 року здійснив порубку дерев.
Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження точної кількості вирубаних відповідачем дерев та їх видів позивач суду не надав.
У рапорті чергового відділу поліції та письмових поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 йдеться лише про орієнтовну кількість зрубаних дерев: 20-30 дерев, близько 30 дерев, близько 40 дерев.
Доказів проведення огляду місця події уповноваженою особою відразу після звернення позивача до поліції 12.02.2022 матеріали справи не містять.
Із приєднаного до листа філії «Любомльське лісове господарство» від 27.03.2023 акту огляду місця вчинення лісопорушення вбачається, що він складений 27 березня 2023 року, тобто більше як через рік після факту порубки дерев на земельній ділянці ОСОБА_1 .
Такий тривалий часовий проміжок не дає достатніх і достовірних підстав пов'язувати наведені в акті дані щодо порубки 40 дерев із аналізованою у цій справі подією і предметом спору.
У відомості про обчислення розміру шкоди від 27.03.2023 та матеріально грошової оцінки лісосіки від 27.03.2023 за №001ф не зазначено методів або нормативно-правових актів, які використовувались при визначені суми заподіяної матеріальної шкоди, що унеможливлює здійснення перевірки заявленої позивачем до стягнення суми.
Також не надано доказів того, що філія «Любомльське лісове господарство» має повноваження на надання висновків щодо визначення суми матеріальної шкоди, заподіяної фізичним особам порубкою дерев.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що лист філії «Любомльське лісове господарство» від 27.03.2023 про розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди не містить вихідного номера, що позбавляє цей лист статусу офіційного документа, а відтак його слід вважати недопустимим доказом.
Інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження кількості та видів вирубаних відповідачем дерев, а також суми заподіяної внаслідок такої порубки матеріальної шкоди, позивач суду не надав.
Отже, на підставі вище наведених норм матеріального і процесуального права, а також досліджених по справі доказів суд вважає, що позивачем не доведено заявлених позовних вимог належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а відтак і достатніх підстав для відповідальності відповідача згідно з положеннями ст.1166 ЦК України.
За викладених обставин у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
З огляду на такі висновки суду понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Інформація про сторін:
позивач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Головуючий : суддя О.С.Павлусь