Справа № 163/1387/25
Провадження № 2/163/373/25
15 вересня 2025 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Павлуся О.С.
розглянувши в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У позовній заяві представник ТОВ «Діджи Фінанс» просить ухвалити рішення про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №7833449 від 27.04.2024 в сумі 13486,00 грн.
Вимоги обґрунтовано тим, що указаний кредитний договір відповідач ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус Україна» у відповідності до Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідачу наданий кредит в сумі 4100,00 грн зі сплатою відсотків, визначених договором. Відповідач належним чином не виконував взятого на себе грошового зобов'язання, тому ТОВ «Авентус Україна» 27.11.2024 уклало із ТОВ «Діджи Фінанс» договір факторингу №27.11/24-Ф, внаслідок чого позивач набув право вимоги до відповідача. Відповідно до договору факторингу сума боргу відповідача перед позивачем за указаним кредитним договором становить 13486,00 грн, з яких: 4100,00 грн - основна сума боргу, 7380,00 грн - відсотки на дату відступлення права вимоги, 2006,00 грн - пеня.
Провадження в справі відкрито ухвалою суду від 26.06.2025, розгляд позову постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Сторонам визначені строки для подання заяв по суті спору у формі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали від 26.06.2025 відповідач отримав 11.07.2025.
У визначений судом строк з додатковим врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року №958, відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких заяв щодо процедури розгляду справи не надіслав.
Враховуючи вищевикладене та положення ст.279 ЦПК, суд розглянув справу за наявними у справі матеріалами.
Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.
27.04.2024 о 14:16:50 год між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено договір № 7833449 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 2100,00 гривень на 360 днів зі сплатою 1,50% в день. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
27.04.2024 о 17:36:41 год між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № 7833449 про надання споживчого кредиту від 27.04.2024, за умовами якого сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн, у зв'язку із чим сума кредиту складає 4100,00 грн.
Перерахування коштів на рахунок відповідача на виконання умов договору № 7833449 від 27.04.2024 підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 19.05.2025 №20250519-680, з яким ТОВ «Авентус Україна» уклало договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 19.01.2022.
Відповідно до карти обліку договору № 8003548 від 18.06.2024, підписаної директором ТОВ «Авентус Україна» і завіреної печаткою цього товариства, у відповідача ОСОБА_1 станом на 26.11.2024 виникла заборгованість в загальній сумі 13486,00 грн, яка складається із: основної суми боргу - 4100,00 грн, відсотків - 7380,00 грн, штрафу - 2006,00 грн. При цьому нарахування відсотків здійснювалось за стандартною ставкою до 25.08.2024. Жодних платежів на погашення кредиту та його складових відповідач не здійснював.
27.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, згідно якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7833449 від 27.04.2024 на суму заборгованості 13486,00 грн, з яких: за основною сумою боргу - 4100,00 грн, за відсотками - 7380,00 грн, пенею - 2006,00 грн.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Статтю 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначалося, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 1 статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Досліджені в справі докази свідчать, що укладений між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 договір № 7833449 від 27.04.2024 відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», відповідачем підписаний одноразовим ідентифікатором, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, у ньому визначені усі істотні умови для даного виду договорів.
Після підписання кредитного договору у його сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання у кредит коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Картою обліку договору № 7833449 від 27.04.2024, сформованою первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна», стверджено невиконання відповідачем умов договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 13486,00 грн, яка включає в себе тіло кредиту в сумі 4100,00 грн, відсотки в сумі 7380,00 грн та пеню в сумі 2006,00 грн.
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» приєднаним до позову договором факторингу довів набуття ним права вимоги до відповідача за вищевказаним договором про надання споживчого кредиту, а відтак є належним позивачем у спірних правовідносинах.
Заявлена позивачем у позові сума заборгованості за своїми складовими та розміром відповідає сумі заборгованості, що зазначена у карті обліку первісного кредитора та в Реєстрі боржників до договору факторингу.
Встановлено, що відповідач жодного погашення виниклої заборгованості не здійснював ні первісному кредитору, ні позивачу.
Сума заборгованості по тілу кредиту та відсотках повністю узгоджується із умовами кредитування, належним чином підтверджена, відповідачем не спростована, тому підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі.
Стосовно заявленої до стягнення пені в сумі 2006,00 грн суд зазначає про таке.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває нині і це є загальновідомим фактом.
Отже, з огляду на такі законодавчі приписи, заявлена позивачем до стягнення сума пені не ґрунтуються на вимогах закону, тому є безпідставною і до задоволення не підлягає.
Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини, відповідні їм правовідносини і наведені положення чинного законодавства, суд з викладених підстав і мотивів дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме на загальну суму 11480,00 грн (4100 + 7380).
Згідно зі ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог із розрахунку задоволення 85,13 % таких вимог.
До стягнення представник позивача також заявив 6000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Надання позивачеві правничої допомоги підтверджується: укладеним між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» і адвокатом Білецьким Б.М. договором про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025; додатковою угодою №7833449 від 02.04.2025 до договору № 42649746 від 01.01.2025; детальним описом робіт, підписаним адвокатом Білецьким Б.М. 31.03.2025; актом 7833449 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом, підписаним директором ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Б.М.
Відповідно до акту виконаних робіт адвокатом надані такі правові послуги:
- правий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - витрачено 2 години - вартість послуги 3000,00 грн;
- складання позовної заяви - 2 години - 2000,00 грн;
- форсування додатків до позовної заяви - 0,5 год - 500,00 грн;
- консультація щодо документів та доказів - 0,5 год - 500,00 грн.
Питання витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, урегульоване ст.137 ЦПК України.
Разом з цим, під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об'єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, часткове задоволення позову, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7833449 від 27.04.2024 в загальній сумі 11480 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яку становлять:
- 4100 (чотири тисячі сто) гривень основної суми боргу;
- 7380 (сім тисяч триста вісімдесят) гривень відсотків.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 2062 (дві тисячі шістдесят дві) гривні 19 копійок судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його складання може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду.
Інформація про сторін:
позивач - ТОВ «Діджи Фінанс»; місце знаходження - вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, місто Київ; код ЄДРПОУ - 42649746;
відповідач - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Головуючий : суддя О.С.Павлусь