про повернення позовної заяви
15 вересня 2025 р. № 400/9267/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши питання про повернення позовної заяви
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містить вимогу про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 08.10.2022 до 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії.
Згідно з доданими до позову доказами, позивач був звільнений у відставку (досягнення граничного віку перебування на військовій службі) у липні 2023 року. Дата наказу (по стройовій частині) - 31.07.2023.
У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив:
"… 75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа … є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду …".
Таким чином, за висновками Верховного Суду, початком тримісячного строку звернення ОСОБА_2 до суду є день вручення йому грошового атестата.
До позову була додана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій наведені норми Кодексу законів про працю України та висновки Верховного Суду з приводу обчислення строків, передбачених нормами Кодексу законів про працю України.
Подання заяви суд розцінив як визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду, тобто тієї обставини, що з дня вручення ОСОБА_2 грошового атестата до дня подання позову минуло більше трьох місяців.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У заяві про поновлення строку ОСОБА_2 не зазначив, які обставини об'єктивно перешкоджали йому звернутися до суду протягом трьох місяців з дня отримання грошового атестата, якими доказами підтверджується існування цих обставин, не вказав підстави для поновлення строку. Як вказано вище, зміст заяви полягає виключно у цитуванні правових норм та постанов Верховного Суду.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Ухвалою від 04.09.2025 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху, запропонував позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суджу заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій навести поважні причини пропуску цього строку, а також подати відповідні докази.
09.09.2025 представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, зокрема, вказала:
1) "… з урахуванням того, що позивач отримав достовірну та документально підтверджену інформацію щодо обсягу і характеру виплачених йому сум при звільненні лише 19 липня 2025 року - з моменту надходження відповіді на адвокатський запит, вказана дата є початком перебігу тримісячного строку для звернення до суду з вимогами про вирішення трудового спору. Оскільки позов подано в серпні 2025 року, встановлений статтею 233 КЗпП України строк позивачем не пропущено …";
2) "… отже, на спірні правовідносини строки звернення до суду не застосовуються, оскільки охоплюють період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року …". На обґрунтування цього доводу представник позивача зазначила, що встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України строки були продовжені на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023.
Будь-які докази на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду до заяви не додані, оскільки, як вказано вище, представник позивача вказала на помилковість висновку суду про пропущення строку.
В той же час, у заяві представник позивача просила поновити строку звернення до суду.
Суд доводи представника позивача відхилив.
По-перше, про що вказано вище, згідно з висновками Верховного Суду, саме дата вручення позивачу грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) є подією, з якою пов'язаний перебіг строку звернення до суду. ОСОБА_1 звільнився у липні 2023 року, вручення грошового атестата відбувається під час звільнення. Факт отримання у 2023 року грошового атестата при звільненні позивачем не заперечений. Отже, направлення представником позивача у травні 2025 року запиту до військової частини НОМЕР_1 і отримання у липні 2025 року відповіді на цей запит, згідно з висновками Верховного Суду, не є подіями, з якими пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду, що встановлений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України.
По-друге, твердження про те, що на спірні правовідносини (період з 08.10.2022 до 20.05.2023) "… строки звернення до суду не застосовуються …", оскільки до 30.06.2023 діяв карантин, є безпідставними і такими, що прямо суперечать нормам закону.
Згідно з частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений (частина перша) строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У заяві від 09.09.2025 не вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна