16 вересня 2025 р. № 400/4938/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,
до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
простягнення податкового боргу у сумі 113 097,68 грн,
Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) податкового боргу в сумі 113097,68,88 грн.
Ухвалою від 19.05.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що залишається непогашеною.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити. У відзиві відповідач зазначив, що він є власником об'єктів нежитлової нерухомості, призначеної для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, та належить до сільськогосподарських товаровиробників у розумінні норм ПК України, а отже належне йому майно не є об'єктом оподаткування.Позивач вказує, що зерносховище відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, тому відповідач повинен мати пільгу в оподаткуванні на підставі п.п."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ.
Позивачем було надано відповідь на відзив свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі просить позов задовольнити.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України (далі та раніше за текстом -ПК України) на відповідача, як на податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою
податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Податковий борг відповідача виник на підставі: податкового повiдомлення-рiшення № 0623229 -2411 - 1412 - UA48060010000061913 вiд 17.06.2024 у сумі 113 097, 68 грн., строк сплати - 21.10.2024, за період 2023 рік, яке було направлено відповідачу рекомендованим листом №0600946168774 26.07.2024 з повідомленням про вручення та було вручено 22.08.2024.
Загальна заборгованість відповідача становить 113 097,68 грн., що підтверджується матеріалама справи та розрахунком заборгованості відповідача.
Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
У відповідності до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст. 54 ПК України).
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу Українисума узгодженого грошового зобов'язання,не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України є податковим боргом.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п.56.1 ст. 56 ПК України).
Так, згідно п.56.2 ст. 56 ПК України, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.
Також згідно п.56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу від 17.06.2024, відповідачем оскаржене в судовому порядку, не було.
Отже, податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власника об'єктів нежитлової нерухомості є узгодженим. Доказів сплати податкового боргу відповідачем до суду не надано.
Відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, є: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства"
(код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку.
Законом України від 30.11.2021 № 1917-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» внесені зміни до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, відповідно до яких сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.
Отже, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб - підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.
Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини у справі №380/18104/21, виклав у постанові від 11.04.2023 такий правовий висновок, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позаяк значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Суд зазначає, сам факт керування позивачем, юридичною особою, яка використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Кодексу, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку.
Суд бере до уваги, той факт, що за результатами проведеної звірки платнику було надано відповідь ГУ ДПС у Миколаївській області за вихідним номером № 22211/6/14-29-24-02-0 від 21.10.2024. Згідно з даними інформаційних систем ДПС, відповідач ОСОБА_1 , як суб'єкт господарювання (фізична особа - підприємець) з видами діяльності сільськогосподарського товаровиробника, на обліку в податкових органах не перебуває.
Отже з огляду на відсутність сукупності умов, підстави для надання пільги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нежитлову нерухомість, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, відсутні.
Згідно п.п.20.1.34 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися
до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки під час розгляду справи не було залучено свідків та не призначено експертиз, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 РНОКПП 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010300) у розмірі 113 097,68 грн на користь місцевого бюджету Березанської ОТГ.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник