05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого - Катарова П.Г.
Суддів - Трясуна Ю.Р., Бондарева В.К.
за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.
законного представника потерпілого - ОСОБА_1
законного представника засудженого - ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі справу з апеляцією засудженого ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_3. та законного представника ОСОБА_2, на вирок Євпаторійского міського суду АРК від 07.08,2006р. котрим
ОСОБА_4, уродженець м. Євпаторії, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, не воєннозобов"язаний, проживаючий: АДРЕСА_1, судимий:
21.10.2004р. Євпаторійським міським судом по ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, засуджений по ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
Згідно зі ст. 71 ч. 1 КК України до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання, яка призначена вироком Євпаторійського міського суду від 21.10.2004р. та остаточно призначене покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_5. матеріальну шкоду у розмірі 70 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., а всього 2070 грн.
Питання про речові докази вирішено.
Згідно з вироком 23.03.2006р. біля 13.00год. ОСОБА_4 на вул. Інтернаціональній м. Євпаторії побачив раніше незнайомого ОСОБА_5. який заходив в під'їзд ОСОБА_1, та маючи умисел на заволодіння чужим майном, став його переслідувати. Коли ОСОБА_5, піднявшись ліфтом на 9-й поверх, зупинився біля вхідної двері своєї квартири НОМЕР_2 і став відчиняти замок вхідної двері, ОСОБА_4, скористався безпорадним станом ОСОБА_5, який інвалід першої групи, а також скористався відсутністю навколишніх, підійшов до ОСОБА_5 позаду та відкрито
Справа № 11-2053 (2006р.) Головуючий
Категорія ст. 186 ч. 2 КК України у 1 інстанції Макарчук В.О.
Доповідач Трясун Ю.Р.
заволодів мобільним телефоном «Нокіа 3100", вартістю 450 грн., з карткою вартістю 60 грн., на рахунку якої знаходилось 10 грн., який знаходився в кишені його брюк, тим самим ОСОБА_4 причинив матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 520 грн.
У суді першої інстанції засуджений ОСОБА_4 провину не визнав.
В апеляції засуджений ОСОБА_4 просить вирок скасувати та провадження по справі закрити, мотивуючи тим, що злочин за який він засуджений він не скоював. В міліції до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, з"явлення із зізнанням писав під тиском та диктовку. Також він не згоден з проведенням впізнання, так як після виклику його в міліцію він з матір"ю ходили до потерпшого щоб вияснити ситуацію. Сім"я потерпілого бачила його до впізнавання, а органи міліції переконали потерпілого, що це він скоїв злочин. Сусідка потерпілого ОСОБА_14 його не впізнала.
В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4. та його законний представник ОСОБА_2. просять вирок скасувати та справу припинити, мотивуючи тим, що по справі не має ні одного доказу добутого законним шляхом. Причина виклику в міліцію ні ОСОБА_4, ні його матері ОСОБА_2. відомо не було, таким чином слідством була порушена ст. 437 КПК України. 3"явлення із зізнанням ОСОБА_4 писав під тиском. Порушений порядок проведення впізнання особи потерпілим підозрюваного.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, законного представника потерпілого ОСОБА_1, яка вважає залишити вирок без змін, та законного представника засудженого ОСОБА_2. яка підтримала свою апеляцію, думку прокурора, який вважає вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду підтверджені сукупністю наведених у вироку доказів.
· свідченнями свідка ОСОБА_6 про те, що 16.05.2006р. ОСОБА_4 у присутності матері пояснив, що йому про випадок грабіжа нічого не відомо та пояснити він нічого не може. Потім, коли він побачив мобільний телефон, розповів про те, як скоїв грабіж у п"яного чоловіка, як пійшов за ним у під"їзд будинку та на дев"ятому поверсі заволодів мобільним телефоном. Потім цей мобільний телефон він продав знайомому по імені ОСОБА_7 за 150 чи 200 грн.. Після того, як ОСОБА_4 розповів про це він написав з"явлення із зізнанням;
· свідченнями свідка ОСОБА_8 про те, що в 20-х числах березня 2006р. приблизно в обід, стоявши біля магазина ІНФОРМАЦІЯ_1 до нього підійшов син ОСОБА_9 ОСОБА_10 та запропонував йому придбати мобільний телефон ,Нокіа 3100" за 200 грн., який він у нього придбав;
- свідченнями свідка ОСОБА_11. про те, що він з курсантом ОСОБА_12 16.05.2006р. приблизно у 08.00 год. прийшли за адресою: АДРЕСА_2, і запросили ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_2 в Євпаторійський MB. У відділі ОСОБА_6 показав затриманому телефон «Нокіа 3100" після чого він розказав як вкрав його у п"яного чоловіка;
- аналогічними свідченнями свідка ОСОБА_12.;
-свідченнями свідка ОСОБА_13 про те, що вона є дізнавачем Євпаторійського MB міліції. 16.05.2006р. приблизно о 14.00 год. ОСОБА_6 передав їй протокол з"явлення із зізнанням ОСОБА_4, після чого останній розказав як він скоїв грабіж мобільного телефону «Нокіа 3100" у п"яного чоловіка;
· свідченнями свідка ОСОБА_14 про те що, вона проживає у квартирі АДРЕСА_3. В ії квартирі стоїть пристрій зовнішнього відеонагляду. 23.03.2006р. біля 10.00 год. вона подивилася на екран відеонагляду та побачила як ії сусід ОСОБА_5 відчиняв вхідні двері, а якийсь незнайомий парубок, на вигляд якому 18-20 років, середнього складу, ростом 165 см, короткі коси, одягнутий в спортивні брюки темно-синього кольору с червоною смугою, підійшов до нього та щось витягнув із кишені куртки ОСОБА_5 (а.с. 18);
· заявою ОСОБА_1 о скоєнні злочину (а.с. 3);
· протоколом огляду міста події (а.с. 4);
· протоколом прийняття з"явлення із зізнанням від 16.05.2006р. в якому ОСОБА_4 розказав як він скоїв грабіж мобільного телефону у п"яного чоловіка на дев"ятому поверсі будинку (а.с. 22);
· протоколом добровільної видачі від 16.05.2006р. згідно з яким ОСОБА_8 добровільно видав мобільний телефон «Нокіа 3100" (а.с. 27);
· протоколом пред"явлення особи для впізнання від 20.05.2006р. згідно якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 як особу яка напала на нього (а.с. 39-40);
· протоколом пред"явлення предметів для впізнання від 20.05.2006р. згідно якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав свій мобільний телефон «Нокіа 3100" (а.с. 46);
· протоколом огляду речових доказів - мобільного телефону «Нокіа 3100" (а.с. 47-48);
· протоколом очної ставки від 23.05.2006р. між свідком ОСОБА_6 та ОСОБА_4, згідно з яким свідок ОСОБА_6 підтвердив данні їм раніше показання, а ОСОБА_4 пояснив, що написав з"явлення із зізнанням під впливом ОСОБА_6, а мобільний телефон знайшов біля свого будинку у кущах (а.с. 56-58).
Встановив фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про об"єм та доведенність провини ОСОБА_4, правильно кваліфикував його дії по ст. 186 ч. 2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Доводи апелянтів, що ОСОБА_4 не скоював злочин, а ті докази, які представлені суду є недопустимими, спростовуються добутими в суді доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_5 під час досудового слідства вказував на ОСОБА_4, як особу, яка заволоділа його мобільним телефоном. Його свідчення під час допиту як потерпілого, та при впізнанні ОСОБА_4 співпадають зі свідченнями самого засудженого, викладеними у з"явленні із зізнанням, де він теж вказує на те, що на дев"ятому поверсі будинку по АДРЕСА_4 у п"яного чоловіка забрав мобільний телефон.
Судом перевірялись доводи ОСОБА_4 і його захисника, що з"явлення із зізнанням він писав під тиском працівника міліції ОСОБА_6 і вони не знайшли свого підтвердження.
Тому з"явления із зізнанням суд правильно визнав допустимим доказом.
Крім того, судом дана належна оцінка протоколу пред"явлення особи для впізнання і цей доказ теж визнаний допустимим. Той факт, що після виклику в міліцію ОСОБА_4 і його мати ходили до потерпілого і останній його бачив, не може бути перешкодою для проведення впізнання. Потерпілий не заперечує те, що засуджений приходив з матір"ю до нього, щоб вияснити стосунки. Але при проведенні слідчих дій він вказав саме на ОСОБА_4, як особу, яка заволоділа його мобільним телефоном.
Тобто, свідчення потерпілого ОСОБА_5 є послідовними, навіть незважаючи на його фізичні вади, тому ставити їх під сумнів не має підстав.
Свідок ОСОБА_14 бачила особу, яка заволоділа телефоном ОСОБА_5 лише на екрані пристрою зовнішнього відеонагляду. Тому природно, усвідомлюючи відповідальність, при проведенні впізнання вона не могла з повною достовірністю сказати, що саме ОСОБА_4 є тією особою, котру вона бачила на екрані пристрою.
Виконуючи вимоги ст. ст. 65-67 КК України, суд врахував ступінь тяжкості злочину, обставини, які пом"якшують покарання, особу винною і призначив мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ст. 186 ч. 2 КК України.
При призначенні покарання судом також правильно була застосована ст. 71 КК України.
Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів,
Апеляції засудженого ОСОБА_4., захисника ОСОБА_3. та законного представника ОСОБА_2. залишити без задоволення.
Вирок Євпаторійського міського суду АРК від 07 серпня 2006р. відносно засудженого ОСОБА_4 залишити без зміни.