Справа НОМЕР_32 ц -1102/06 Головуючий в 1 інстанції: Крупінська С.С.
Категорія: спори, що виникають Доповідач: Карпук А.К.
із житлових правовідносин
«25» грудня 2006 року. м. Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської О.Г.,
суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К.
при секретарі - Губарик А.К.
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
представника міськвиконкому Дерев»янчука І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року, -
В апеляційній скарзі на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року відповідач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Оскаржуваним рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено. Зобов»язано ОСОБА_2 знести самочинну добудову до квартири НОМЕР_1 в АДРЕСА_1, що зазначено у поверховому плані цифрами 3-2(9,7 кв.м.) та 3-1 (5,3 кв.м.).
В даному судовому засіданні відповідач та його представник, кожен зокрема, апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд .
Позивач та його представник апеляційну скаргу заперечили і просили рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 06 березня 1991 року та договору дарування від 01.04.1991 року позивачу належать квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3 в АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Здійснена відповідачем добудова до квартири НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 є самочинною, так як відсутнє рішення Луцького міськвиконкому на проведення такої добудови, а також відсутнє рішення міськвиконкому про виділення земельної ділянки для здійснення забудови.
У даному судовому засіданні встановлено, що земельна ділянка, закріплена за будинком по АДРЕСА_1, між сторонами не розподілена, оскільки існують суперечності щодо розмірів земельних ділянок, які планується передати сторонам у власність.
На день розгляду справи відповідач не привела здійснену самочинну добудову у відповідність до дійсних державних будівельних санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, що стверджується заключениям ТАМП «Волиньархпроект» від 02.09.04 року (а.с.4), від 19.10.2005 року(а.с.5), 14.09.2006 року (а.с.73).
Покликання відповідача на висновок фірми «Локо» як на доказ правомірності проведення самочинної добудови, суд до уваги не приймає, оскільки указаний висновок скасовано (а.с.57).
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що самовільне будівництво, здійснене відповідачем, порушує право належного користування житлом позивачем і тому підлягає знесенню за рахунок відповідача у примусовому порядку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням вимог закону, підстав для скасування не має.
Керуючись ст. ст. 308, 312,313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 18 вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.