ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.09.2025Справа № 910/6763/25
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря - Боровик В.В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві в спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи №910/6763/25.
За позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» (03035, м. Київ, вул. Мокра, буд. 16)
про стягнення 338 437, 59 грн
За участі представників сторін:
Від позивача: Васійчук Л.Ф. (в залі суду) - адвокат, довіреність №1-4036 від 26.08.2024.
Від відповідача: не прибув.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» про стягнення 338 437, 59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем власних зобов'язань в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги за договором про надання послуг №34.23-Д від 14.09.2023.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 338 437, 59 грн, з яких: 273 839, 35 грн - основний борг; 38 901, 56 грн - пеня; 4 520, 72 грн - 3% річних; 21 175, 96 грн - інфляційні втрати.
09.06.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 09.06.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
16.06.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 09.06.2025.
08.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання на 09.09.2025.
В судове засідання 09.09.2025 прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не прибув та про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений в електронному суді, відзиву на позов не подав.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд -
14.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі», як замовником (відповідач), та Акціонерним товариством «Укртрансгаз», як виконавцем (позивач), укладено договір про надання послуг №34.23-Д.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін і діє до 31 грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків за надані послуги - до їх повного виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 8.1. та 8.3. договору №34.23-Д від 14.09.2023).
Найменування послуг: Геодезичне тримірне позиціонування надземних переходів газопроводів та їх опор (пункт 1.2. договору №34.23-Д від 14.09.2023).
Згідно пункту 1.1. договору №34.23-Д від 14.09.2023, виконавець зобов'язується у строк та на умовах договору надати замовнику послуги, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Пунктом 3.1. договору №34.23-Д від 14.09.2023 встановлено ціну цього договору, яка складається із вартості наданих виконавцем замовнику послуг, але не може перевищувати 1200000, 00 грн з ПДВ.
У відповідності до пункту 4.1. договору №34.23-Д від 14.09.2023, виконавець надає передбачені договором послуги на підставі заявок замовника, відповідно до потреб замовника.
Замовник надав виконавцю заявки вих.№05/10-02 від 05.10.2023, вих.№31/10-01 від 31.10.2023 на надання послуг 3D сканування 11-ти надземних переходів.
Пунктами 5.2., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7. договору №34.23-Д від 14.09.2023 сторони узгодили наступне:
- надання послуг за договором оформляється сторонами за кожен звітній місяць шляхом підписання актів наданих послуг;
- після закінчення надання послуг виконавець складає та надає замовнику для підписання акт наданих послуг (в 2-х примірниках);
- замовник протягом 3-х робочих днів з моменту одержання від виконавця акта наданих послуг, за відсутності зауважень щодо якості наданих послуг та відповідності їх умовам договору, підписує всі примірники акта наданих послуг, та один примірник цього акта повертає виконавцю;
- якщо надані послуги не відповідають умовам договору або вимогам чинного законодавства України, що вимагаються для даного виду послуг, замовник зобов'язаний протягом 3-ї календарних днів з дня отримання акта наданих послуг надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття послуг;
- у випадку не підписання замовником акта наданих послуг та не направлення виконавцю письмової мотивованої відмови від прийняття послуг, акт наданих послуг вважається підписаним на 4-й календарний день з дати його отримання замовником, а послуги такими, що надані належним чином.
Виконавець склав акт здачі-приймання наданих послуг №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 на суму 273 839, 35 грн щодо надання послуг по 9-ти надземних переходів, який з відповідним листом №1009ВИХ-24-890 від 17.10.2024 направив засобами поштового зв'язку замовнику на адресу місцезнаходження останнього станом на 17.10.2024, а саме в місто Одеса.
Лист №1009ВИХ-24-890 від 17.10.2024 та акт 01/10/34.23-Д від 17.10.2024 замовник отримав 23.10.2024.
Підпунктом 6.1.2. пункту 6.1. договору №34.23-Д від 14.09.2023 встановлено, що замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актами наданих послуг в разі відсутності зауважень.
Проте, замовник не повернув виконавцю підписаний акт №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 та не надав мотивовану відмову від прийняття послуг.
Позивач вважає, що акт здачі-приймання наданих послуг підписаний між сторонами 29.10.2024.
Згідно пункту 4.6. договору №34.23-Д від 14.09.2023, оплата наданих послуг за звітній місяць здійснюється замовником у безготівковій формі, протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта наданих послуг, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.
Підпунктом 6.1.3. пункту 6.1. та підпунктом 6.4.1. пункту 6.4. договору №34.23-Д від 14.09.2023 встановлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю за надані послуги, а виконавець в свою чергу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.
Однак, відповідач не сплатив позивачу вартість наданих послуг згідно акту.
Відповідно до пункту 10.1. договору №34.23-Д від 14.09.2023, усі спори або розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Виконавець повторно направив замовнику акт здачі-приймання наданих послуг №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 з листом №1009ВИХ-24-985 від 14.11.2024 на адресу місцезнаходження замовника станом на 15.11.2024, а саме в місто Київ та на попередню адресу місцезнаходження (місто Одеса), які залишились без відповіді зі сторони відповідача.
Згідно пункту 7.4. договору №34.23-Д від 14.09.2023, за несвоєчасну оплату послуг виконавця замовник сплачує, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.
Позивач 03.04.2025 направив відповідачу засобами поштового зв'язку претензію №1 в якій вимагав перерахувати заборгованість за надані послуги та додатково сплатити нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Однак, позивач не отримував від відповідача документів, які мали змогу підтвердити погашення останнім наявної заборгованості.
Усі спори або розбіжності між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, вирішуються в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством (пункт 10.2. договору №34.23-Д від 14.09.2023).
З огляду на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість у розмірі 273 839, 35 грн та додатково пеню у розмірі 38 901, 56 грн, 3% річних у розмірі 4 520, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 175, 96 грн.
ІI. Предмет та підстави позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 338 437, 59 грн (основний борг, пеня, 3% річних, інфляційні втрати).
Юридичними підставами позову є статті 173, 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.
Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №34.23-Д від 14.09.2023 в частині оплати за надані позивачем послуги.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги згідно умов договору №34.23-Д від 14.09.2023, а відповідач не здійснив повної та своєчасної оплати за такі послуги.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 08.07.2025 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «Комунікаційні інженерні мережі» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.
Так, ухвалу від 08.07.2025 відповідач отримав 08.07.2025 о 23:18.
Відтак, в силу приписів абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вважається, що ухвала від 08.07.2025 вручена відповідачу - 09.07.2025.
Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/6763/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи був порушений відповідачем обов'язок по оплаті за надані позивачем послуги за договором №34.23-Д від 14.09.2023?
- чи правомірно позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати відповідачу?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 стаття 173 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)).
Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)).
Як підтверджено матеріалами справи, 14.09.2023 між сторонами укладено договір про надання послуг (геодезичне тримірне позиціонування надземних переходів газопроводів та їх опор) №34.23-Д, за умовами якого позивач зобов'язується у строк та на умовах договору надати відповідачу послуги, а відповідач прийняти і оплатити такі послуги.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 стаття 623 Цивільного кодексу України).
Зі змісту договору №34.23-Д від 14.09.2023 вбачається, що ціна складається із вартості наданих виконавцем замовнику послуг, але не може перевищувати 1 200 000, 00 грн з ПДВ.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порядку пункту 4.1. договору №34.23-Д від 14.09.2023 надав позивачу відповідні заявки вих.№31/10-01 від 31.10.2023 на надання послуг 3D сканування щодо 11-ти надземних переходів.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 стаття 527 Цивільного кодексу України).
Позивач в порядку пункту 5.2. договору №34.23-Д від 14.09.2023 склав акт здачі-приймання наданих послуг №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 на суму 273 839, 35 грн щодо надання послуг по 9-ти надземних переходів.
Одночасно з цим, 17.10.2024 позивач рекомендованим повідомленням №0315128448935 направив відповідачу засобами поштового зв'язку лист №1009ВИХ-24-890 від 17.10.2024 в якому позивач повідомив позивача про виконання геодезичних тримірних позиціонувань 9-ти надземних переходів газопроводів та їх опор, до якого долучив акт №01/10/34.23-Д від 17.10.2024.
Як вбачається з доказів направлення листа та акту, поштова кореспонденція направлялась відповідачу в місто Одеса, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату направлення листа і акту та до 23.10.2024 місцезнаходженням відповідача було місто Одеса.
Акт здачі-приймання наданих послуг №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 відповідач отримав 23.10.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою «трекінга» АТ «Укрпошта» поштового відправлення №0315128448935.
Крім того, відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи, не надав заперечень щодо вказаних обставин.
Сторони в умовах договору №34.23-Д від 14.09.2023 передбачили, що відповідач: (1) протягом 3-х робочих днів з моменту одержання акту підписує його та один примірник повертає позивачу; (2) або протягом такого самого строку надає позивачу мотивовану відмову від прийняття послуг; (3) у випадку не повернення відповідачем підписаного примірника акту та не надання мотивованої відмови від прийняття послуг, акт вважається підписаним на 4-й календарний день з дати його отримання відповідачем, а послуги такими, що надані належним чином (пункти 5.5., 5.6., 5.7.).
Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний примірник акту №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 та не надав мотивованої відмови від отримання послуг, а відтак, зазначений акт згідно пункту 5.7. договору №34.23-Д від 14.09.2023 вважається підписаний відповідачем на 4-й календарний день з дати його отримання (23.10.2024) останнім, тобто з 29.10.2024.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.6. договору №34.23-Д від 14.09.2023 встановлено, що оплата здійснюється відповідачем протягом 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта наданих послуг, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за актом №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 до 08.11.2024 включно.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 1, 2 стаття 193 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 525, 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Однак, відповідач в строк до 08.11.2024 або в будь-який інший строк не здійснив позивачу оплату за надані останнім послуги у розмірі 273 839, 35 грн, згідно акту здачі-приймання наданих послуг №01/10/34.23-Д від 17.10.2024.
Судом взято до уваги, що позивач повторно направляв відповідачу акт №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 на нову адресу місцезнаходження відповідача в місті Києві та направляв претензію, які залишились без задоволення та без відповіді зі сторони відповідача.
Відповідач, в свою чергу, доказів на спростування встановлених вище обставини не надав.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).
Суд констатує, що відповідач не надав до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів, які могли б спростувати доводи, мотиви та аргументи позивача.
Крім того, відповідач не надав докази здійснення оплати за надані позивачем послуги згідно акту №01/10/34.23-Д від 17.10.2024 за договором №34.23-Д від 14.09.2023 у розмірі 273 839, 35 грн.
Отже, обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовані.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 273 839, 35 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
(2) Щодо пені.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 38 901, 56 грн за період з 09.11.2024 до 08.05.2025.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина 1 стаття 199 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин (частина 2, 4 стаття 217 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин)).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 стаття 343 Господарського кодексу України, стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 7.4. договору №34.23-Д від 14.09.2023 між сторонами узгоджено, що за несвоєчасну оплату послуг позивача відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.
Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені зазначає, що він є арифметично правильним, періоди заборгованості також визначено правильно, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 520, 72 грн за період з 09.11.2024 до 28.05.2025 та інфляційні втрати у розмірі 21 175, 96 грн за період з листопада 2024 по квітень 2025.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відтак, позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат.
Суд, здійснивши перевірку правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних і інфляційних втрат, зазначає, що він є арифметично правильним, періоди заборгованості позивачем також визначені правильно, відтак, вимоги позивача в частині 3% річних і інфляційних втрат також підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
Заяв та клопотань щодо розподілу інших судових витрат від позивача чи намір подати докази понесення таких витрат, від позивача не надходило та усно не заявлялося.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» про стягнення 338 437, 59 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» (03035, м. Київ, вул. Мокра, буд. 16; ідентифікаційний код: 41472423) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) борг у розмірі 273 839 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн 35 коп., пеню у розмірі 38 901 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот одна) грн 56 коп., 3% річних у розмірі 4 520 (чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 175 (двадцять одна тисяча сто сімдесят п'ять) грн 96 коп. та судовий збір у розмірі 4 061 (чотири тисячі шістдесят одна) грн 25 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення складено та підписано: 16.09.2025.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких