Провадження № 33/821/462/25 Справа № 693/708/25 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП Головуючий у І інстанції Коцюбинська Ю. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
05 вересня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю правопорушника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_2 на постанову Жашківського райсуду Черкаської обл. від 22.07.2025 р., якою ОСОБА_2 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жашків, грома-
дянин України, має повну середню освіту,
не одружений, не працює, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду, 4.07.2025 р. о 00:15 год. по вул. Соборна у м. Жашків Черкаської обл. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ-21063, р/номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Він же, 16.05.2025 р. о 11:45 год. по вул. Мира у м. Жашків Черкаської обл. керував транспортним засобом ВАЗ-21063, р/номер НОМЕР_1 , будучі позбавленим права керування транспортними засобами, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, правопорушник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову суду в частині накладення адмінстягнення у вигляді позбавлення права керування строком на 5 років.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на його думку, суд неправильно та неповно дослідив докази і встановив обставини справи.
Зауважує, що з 12.06.2024 р. по 29.10.2024 р. він навчався в автошколі Жашківського РСТК та на час складання протоколу про адмінправопорушення не мав водійського посвідчення.
Крім того, зазначає, що суд не в праві застосувати адмінстягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, якщо винна особа взагалі не отримувала такого права.
Судом порушені також вимоги ст. 33 КУпАП, яка передбачає врахування особи правопорушника, його майновий стан, пом'якшуючі обставини, при цьому матеріали справи не містять документів про характеристику особи, майновий стан, тощо, і в цій частині постанова не відповідає матеріалам справи та, відповідно, є необґрунтованою.
Крім того, ОСОБА_2 окремо в апеляційній скарзі визнає свою вину, просить не позбавляти його права керування транспортними засобами та пом'якшити стягнення обмежившись штрафом.
Заслухавши доповідь судді, правопорушника ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ЕПР1 № 332057 від 16.05.2025 р.; копією постанови серії ЕНА № 3699932 від 21.12.2024 р. про накладення адмінстягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП; матеріалами відеозапису, який здійснений поліцейським за допомогою технічного засобу під час фіксування правопорушення, доданим до протоколу ЕПР1 № 332057 від 16054.2025 р., зазначені докази не викликали у суду будь-яких об'єктивних сумнівів в їх достовірності, з висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Переглянувши відеозапис, доданий до матеріалів справи, апеляційний суд встановив,
що дійсно 16.05.2025 р. об 11:45 год. по вул. Мира у м. Жашків Черкаської обл. водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ВАЗ-21063, р/номер НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинене повторно протягом року, постанова ЕНА 3699932 від 21.12.2024 р., чим порушив вимоги п. 2.1 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Працівники поліції роз'яснили причину зупинки, запропонували ОСОБА_2 надати документи на автомобіль та посвідчення водія, останній повідомив, що посвідчення водія взагалі не отримував. Працівники поліції роз'яснили про складання протоколу про адмінправопорушення, роз'яснили права і обов'язки ОСОБА_2 , в спокійній обстановці ознайомили останнього з протоколом.
Частина 2 ст. 126 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування.
Чинне законодавство розрізняє таких суб'єктів, як осіб які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу, відмінність зазначених осіб полягає в тому що водій транспортного засобу - особа, яка набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом, а суб'єкт передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП - це особа яка не має (не набула) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч. 2 ст. 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність особи яка керує транспортним засобом, не набувши на таке керування відповідного права.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України, та в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Теоретичний іспит складається особою, яка пройшла відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувала зміст теоретичного модулю типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів. До складання практичного іспиту допускається особа, яка успішно склала теоретичний іспит та пройшла відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Саме ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою яка не має права керування транспортними засобами, а не про наявність чи відсутність самого посвідчення водія, мова йде саме про набуте у встановленому законом порядку право керування.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу про адмінправопорушення не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для то-го, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20.
У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 р. у справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголосив, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.
Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 , будучи особою, яка раніше вчинила правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, апеляційний суд вважає, що його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо виключно шляхом призначення стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, без оплатного вилучення транспортного засобу в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст. 23 КУпАП, відповідає меті адмінстягнення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Жашківського райсуду Черкаської обл. від 22.07.2025 р., якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.