Справа № 643/15124/25
Провадження № 1-кс/643/4975/25
12.09.2025 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Харкові клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62025170020000874 від 23.01.2025, -
встановив:
08.09.2025 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2025, а саме: автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 .
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду міста Харкова було накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві вланості належить ОСОБА_5 , шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування.
Підставою для накладення арешту було те, що автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62025170020000874 від 23.01.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою за участі водія ОСОБА_6 . На даний час обставини, які слугували підставою для накладення арешту, відпали. Автомобіль вже був оглянутий у рамках слідчих дій, зафіксовано його технічний стан та пошкодження, проведені необхідні експертизи, що виключає ризик втрати чи спотворення доказової бази. Подальша заборона власнику користуватись своїм майном є надмірним втручанням у право власності та порушує принцип пропорційності, гарантований ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 08.09.2025 за клопотанням відкрито провадження, призначено судове засідання, витребувано матеріали кримінального провадження, в судове засідання викликано учасників судового розгляду.
Власник майна та її представник в судове засідання не з'явились. Через канцелярію суду від адвоката ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності, у зв'язку з його зайнятістю в іншому процесі, клопотання підтримав повному обсязі та просив задовільнити. Також направив заяву в якій просив долучити до матеріалів клопотання свідоцтво про реєстрацію права власності на автомобіль.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що на даний час у кримінальному провадженні проведені всі експертизи, а саме кримінальне провадження закрите у зв'язку з відсутністю складу злочину, відтак проти задоволення клопотання про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2025, не заперечує.
Заслухавши учасника розгляду матеріалів клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Так, матеріалами справи встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, перебували матеріали кримінального провадженні № 62025170020000874 від 23.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду міста Харкова від 27.01.2025 було накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування майном.
25.08.2025 слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно статті 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у разі скасування арешту.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, рішення від 25.03.1999 у справі "Іатрідіс проти Греції" (заява N 31107/96) в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля, рішення від 22.09.1994 у справі "Антріш проти Франції" (заява № 296-А, п. 42), рішення від 10.05.2007 у справі "Кушоглу проти Болгарії" (заява № 48191/99, пп. 49-62). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути обмежене лише законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо. Право власності є непорушним.
Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт, врегульований Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, відповідно до якої таке майно може зберігатися в тому числі у власника, якому роз'яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка.
Згідно ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Нормами ст. 22 КПК України врегламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до норм ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судовим розглядом, на даний час необхідність в арешті автомобіля марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 - відпала.
Таким чином, враховуючи наслідки арешту майна для власника та користувача майна, розумність та співмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження, виходячи із загальних засад кримінального провадження, беручи до уваги те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, з метою застосування до особи належної правової процедури, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 16, 22, 23, 169, 170, 174 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання задоволити.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 27.01.2025, на автомобіль марки «Volkswagen Passat», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 15.09.2025 о 10:45.
Слідчий суддя ОСОБА_1