Справа № 308/13234/25
1-кс/308/5463/25
12 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання старшого слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області капітана юстиції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №22025070000000108 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2025 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Завидово Мукачівського району, Закарпатської області, не одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2021 р.н. (зі слів), військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
встановив:
Старший слідчий 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області капітана юстиції ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні за №22025070000000108 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2025 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_4 у невстановлений слідством час, але не пізніше 01.06.2025, виник злочинний умисел на незаконне збагачення, шляхом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за сприяння в знятті останньому статусу «порушення військового обліку» та оформленні ОСОБА_7 відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
З метою викриття вищевказаної протиправної діяльності ОСОБА_4 , в рамках проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту органом досудового розслідування залучено ОСОБА_7 .
Зокрема встановлено, що на початку червня 2025 року ОСОБА_7 під час відвідування ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, а в подальшому органом РТЦК та СП був оголошений у «розшук» у системі «Оберіг».
Будучи обізнаним про даний факт, ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, будучи військовослужбовцем РТЦК та СП, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи можливість вплинути на прийняття відповідних рішень службовими особами РТЦК та СП, повідомив ОСОБА_7 про те, що у разі надання йому ( ОСОБА_8 ) неправомірної вигоди близько 1000 доларів США він посприяє через службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 у оформленні ОСОБА_7 відстрочки від призову на військову службу та знятті його зі статусу «розшук» у системі «Оберіг».
На виконання вищевказаних протиправних вимог, 01.08.2025 ОСОБА_7 переказав на банківську картку «Monobank» за № НОМЕР_1 , номер якої надав ОСОБА_4 , та якою останній фактично користується, грошові кошти у сумі 1000 гривень, а згодом 08.08.2025 - грошові кошти у сумі 3000 тисячі гривень, як частину обумовленої раніше суми грошей, за сприяння йому у оформленні йому ( ОСОБА_7 ) відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.
В подальшому, 12.08.2025 близько 16.35 год. під час перебування ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4 поблизу ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, маючи можливість вплинути на прийняття відповідних рішень службовими особами РТЦК та СП, в ході розмови висунув ОСОБА_7 протиправну вимогу, відповідно до якої ОСОБА_7 повинен передати йому ( ОСОБА_4 ) грошові кошти у сумі 300 доларів США за сприяння ним ( ОСОБА_4 ) у оформленні ОСОБА_9 відстрочки від мобілізації. При цьому, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що у разі ненадання коштів його ( ОСОБА_7 ) буде мобілізовано до лав Збройних Сил України. Одразу після цього, того ж дня, близько 16.50 год. на виконання протиправної вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_7 передав йому ( ОСОБА_4 ) частину з названої суми, а саме грошові кошти у сумі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 12.08.2025 становило 4 145 грн.).
Надалі, 15.08.2025 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 прибули до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_3 , де, за сприяння останнього, ОСОБА_7 оформили відстрочку від мобілізації.
Того ж дня, 15.08.2025 близько 16.08 год., ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, маючи можливість вплинути на прийняття відповідних рішень службовими особами РТЦК та СП, слідуючи разом із ОСОБА_7 у автомобілі марки «ВАЗ 21099» синього кольору д.н.з. НОМЕР_2 , автомобільною дорогою із селища Воловець до м. Мукачево, в ході розмови, висловив ОСОБА_7 незаконну вимогу щодо передачі йому ( ОСОБА_4 ) грошових коштів у сумі 200 доларів США, як частини неправомірної вигоди, за сприяння ОСОБА_7 , шляхом впливу на службових осіб до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у знятті його ( ОСОБА_7 ) зі статусу «розшук» у системі «Оберіг». На виконання вказаної вимоги, ОСОБА_7 в той же час, передав ОСОБА_4 200 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.08.2025 становило 8 290 грн.), як частину неправомірної вигоди, за сприяння ОСОБА_7 у знятті його зі статусу «розшук» у системі «Оберіг», шляхом впливу ОСОБА_4 на службових осіб до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після цього, 05.09.2025 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_4 знову прибули до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що за адресою АДРЕСА_3 , де, за сприяння останнього, ОСОБА_10 оформили документи для подальшого зняття з розшуку.
Через деякий час після цього, 12.09.2025 близько 09.14 год. ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, висловив незаконну вимогу ОСОБА_7 щодо передачі йому ( ОСОБА_4 ) другої частини грошових коштів у сумі 200 дол. США, за сприяння ОСОБА_7 у знятті його зі статусу «розшук» у системі «Оберіг», шляхом впливу ОСОБА_4 на службових осіб до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В подальшому, 11.09.2025 о 15 год. 20 хв. в ході зустрічі із ОСОБА_7 , у м. Мукачево по вул. Миру, поруч з будівлею під номером 11/1, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливим мотивом та переслідуючи корисливу мету, на виконання попередньо висловленої вимоги, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 8000 грн. за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за сприяння ОСОБА_7 у знятті його зі статусу «розшук» у системі «Оберіг», шляхом впливу ОСОБА_4 на службових осіб до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після отримання вказаних грошових коштів, ОСОБА_4 був затриманий працівниками правоохоронних органів за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
11.09.2025 о 15 год. 26 хв. громадянин України ОСОБА_4 затриманий уповноваженою особою в порядку ст. 208 КПК України безпосередньо після вчинення злочину.
12.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Сторона обвинувачення вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується повідомленням ГВ ЗНД УСБУ в Закарпатській області, протоколом огляду місця події від 11.09.2025, протоколами допиту свідка ОСОБА_10 , протоколами ідентифікації грошових коштів, речовими доказами: грошовими коштами у сумі 8000 Українських гривень, та іншими матеріалами кримінального провадження, у їх сукупності.
Слідчий зазначає, що ризики настання обставин з метою недопущення яких необхідно застосувати запобіжний захід у виді взяття під варту:
1) підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий вказує, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому, просив задовольнити та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання прокурора, вказала, що ризики наведені в клопотання не обґрунтовані, просила врахувати, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину та застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22025070000000108 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2025 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Згідно протоколу про затримання підозрюваного від 11.09.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано о 15 год. 26 хв. 11.09.2025 року, біля кав'ярні «Старий град», яка знаходиться за адресою: м. Мукачево, вул. Миру, буд. 11/1.
12.09.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за №22025070000000108 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.07.2025 року за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно положень ст. 178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1. ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, яке у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: заяву від 13.08.2025, протокол ідентифікації грошових коштів від 01.08.2025, протокол ідентифікації грошових коштів від 08.08.2025, протокол ідентифікації грошових коштів від 12.08.2025, протокол ідентифікації грошових коштів від 15.08.2025, протокол ідентифікації грошових коштів від 28.08.2025, протоколом огляду місця події від 11.09.2025, вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 мають з'ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 передбачає виключно покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Варто зауважити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки воно свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, тому підозрюваний має реальну можливість спілкуватись із свідками і впливати на них у кримінальному провадженні шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання їх до надання неправдивих свідчень, введення в оману органів досудового розслідування та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Водночас варто зауважити, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Вказаний правовий припис кореспондується з ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно з якою суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно.
Усвідомлюючи зазначене, підозрюваний може вчинити спроби незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.
Так само слідчий суддя вважає, що ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, є доведеним стороною обвинувачення. Так, слідчий суддя приймає той факт, що ОСОБА_4 раніше судимий вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 15.08.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України. Однак, не зважаючи на це, вчинив нові умисні, корисливі кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.
Разом із тим, суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено наявність ризику, передбаченого п.1 та п.3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, злочин вчинено умисно, у період дії воєнного стану, а також бере до уваги дані про особу підозрюваного, а саме, що останній не одружений, на утриманні малолітню дитину 2021 р.н. (зі слів), військовослужбовець військової служби за мобілізацією, раніше судимий.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Враховуючи сукупність наведених обставин, особу підозрюваного, та те, що стороною обвинувачення доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку із наведеним клопотання слідчого підлягає до задоволення.
У відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
У відповідності з ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 року складає 3028 гривень, та з урахуванням даних щодо майнового стану підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу в розмірі двадцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. Такий розмір застави, на переконання слідчого судді, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України та забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_4 : прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожного вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (с. Завидово, Мукачівського району) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді або суду про зміну місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 07 листопада 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі двадцяти п'яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75 700 (сімдесят п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожного вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (с. Завидово, Мукачівського району) без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді або суду про зміну місця проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вказаного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 07 листопада 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та захиснику.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1