Єдиний унікальний номер 448/1397/25
Провадження № 3/448/767/25
15.09.2025 м. Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши матеріали справи, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої (згідно протоколу),
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з'явилася,
встановив:
І. Опис обставин, установлених в ході розгляду справи
05.07.2025 о 21 год. 08 хв. в ППр «Мостиська» на в'їзд в Україну під час прикордонного контролю осіб прикордонним нарядом «Перевірка документів» виявлено особу, яка пред'явила на паспортний контроль паспорт громадянина Республіки Польща серії НОМЕР_1 , виданий 03.06.2025 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В процесі проведення профілактичної бесіди та опитування було встановлено, що особа являється громадянкою України та надала паспорт громадянина України номер НОМЕР_2 , виданий органом 1814 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Своїми діями гр. України ОСОБА_1 вчинила спробу перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, чим порушила вимоги ч. 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України», ст. ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», підпункту 1 п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57, вчинивши правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Відповідно до положень ст.268 КУпАП при розгляді даної категорії адміністративних справ участь особи, щодо якої розглядається справа не обов'язкова.
Враховуючи вищенаведене, вбачаю за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
ІІІ. Застосоване Судом законодавство при розгляді справи
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.1КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч.1, 2ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Також, як у справі «Бакланов проти росії» (рішення від 9 червня 2005), так і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Диспозицією ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави. Об'єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно ст.1 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі Закон №2235-III) громадянство України це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави.
Статтею 2 Закону №2235-III передбачено принципи законодавства України про громадянство, зокрема єдиного громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Тобто, в даному випадку у разі наміру перетнути та перетинання державного кордону України громадянкою України ОСОБА_1 , вона повинна виконати обов'язки, передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII; статтями 2, 3 цього закону передбачено, що документом, який дає право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є паспорт громадянина України (а не іншої держави) для виїзду за кордон; перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону; правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Отже, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст.3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язанні керуватись правовою нормою п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст.2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 Правил, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Отже, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст.204-1 КУпАП.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави та факт перетинання громадянином України державного кордону України по паспортному документу громадянина іноземної держави, кваліфікується як спроба незаконного перетинання або здійснення незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
ІV. Висновок Суду
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серій ЗхРУ №005056Е від 05.07.2025; рапортом інспектора прикордонної служби 1 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 (тип Б) майстер сержанта ОСОБА_4 від 05.07.2025, рапортом інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення КДЛ та документування, відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ст.сержанта ОСОБА_5 від 05.07.2025, копією паспорта громадянина України номер НОМЕР_2 , виданий органом 1814 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копією паспорта громадянина Республіки Польща серії НОМЕР_1 , виданий 03.06.2025 на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншими документами, доданими до протоколу.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі судового розгляду.
Суд зазначає, що при дослідженні доказів по справі не встановлено, що ці докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Тому протокол складений відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 1 ст. 204-1 КУпАП повністю узгоджується дослідженими матеріалами справи та не свідчить про порушення при його складанні.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників прикордонної служби щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, суду не скеровувала.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання в доведенні винуватості ОСОБА_1 в спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
V. Накладення адміністративного стягнення
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП не встановлено.
Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд відповідно до статті 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, суд вважає за необхідне застосувати доОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
VІ. Судові витрати
Згідно вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Оскільки, особу, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, тому вважаю за необхідне стягнути з останньої судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Керуючись ч.1 ст.204-1, ст.ст. 33, 34, 35, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд
1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
3. Штраф необхідно сплатити не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення стягнення.
4. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, в разі несплати правопорушником штрафу у строк, штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
5. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
6. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду виготовлена та підписана суддею 15.09.2025.
Суддя Світлана ГІРЯК