Провадження №2/447/690/25
Справа №447/928/25
15.09.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
представник позивача Дільний Н.З.,
відповідач ОСОБА_1 ,
Процесуальні дії у справі.
26.03.2025 на адресу суду надійшов позов КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД МК» до ОСОБА_1 , у якому представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 34 389,19 грн., заподіяну внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.
В обґрунтування позову представник позивача покликається на те, що 20.02.2001 між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД МК» укладено трудовий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з позивачем. Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 01.07.2024 у справі №447/2645/20 встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст.190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв?язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито. 26.09.2024 ухвалою Львівського апеляційного суду вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 01.07.2024 щодо ОСОБА_1 скасовано, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв?язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.09.2024 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.11.2024 встановлено, що фактичний розмір майнової шкоди, завданий КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД МК» діями ОСОБА_1 становить 34 389,19 грн. Представник позивача вказує, що закриття кримінального провадження у зв?язку із звільненням від кримінальної відповідальності (п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України) є нереабілітуючою обставиною, тому така не звільняється від обов?язку відшкодувати заподіяну шкоду. 10.01.2025 позивачем надіслано ОСОБА_1 претензію щодо відшкодування шкоди, яку було отримано відповідачем 20.01.2025, однак, вимоги претензії добровільно не виконані. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
27.03.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача
Ухвалою суду від 28.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_1 10.04.2025 отримала копію ухвали суду від 28.03.2025, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами, що стверджується трекінгом із сайту АТ «Укрпошта», оскільки повідомлення про вручення поштового відправлення не повернулося до суду (а.с. 116 а).
05.05.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Войтович О.М. подала до суду відзив (а.с. 117-125), у якому просила поновити пропущений строк для подання відзиву, вказала, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та просила залишити позов без задоволення.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Суддею в ухвалі щодо прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 28.03.2025 встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову ; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Проте, до відзиву, поданого 05.05.2025 представником відповідача не долучено доказів направлення такого позивачу.
Водночас, враховуючи наявність у відзиві клопотання про поновлення строку подання відзиву, суд не вбачає підстав для такого поновлення з огляду на наступне.
Частинами 1, 4 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Представник відповідача не навела причин пропуску подання відзиву до суду, враховуючи той факт, що відповідач отримала відзив 10.04.2025, тобто завчасно та з достатнім строком для складення та надсилання відзиву опонентам перед призначеним першим судовим засіданням у справі на 05.05.2025. Натомість, відзив було подано у день першого судового засідання та такий не було надіслано позивачу.
Таким чином, суд не бере до уваги поданий представником позивача відзив.
У судовому засіданні 05.05.2025 також було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Войтович О.М. про витребування доказів, а саме матеріалів справи №447/2645/20, провадження №1-кп/447/25/24 (а.с. 126-127).
21.08.2025 представник відповідача - адвокат Войтович О.М. подала до суду клопотання, у якому просила проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя (а.с. 132).
У судовому засіданні представник позивача Дільний Н.З. просив задоволити позов з підстав наведених у такому.
Відповідач у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, викладених позивачем.
Суд встановив:
Відповідно до копії вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2645/20 від 01.07.2024, ОСОБА_1 визнано винною у:
вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок.
вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 49 та ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строку давності звільнено ОСОБА_1 від кримінального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42019141210000033 від 03.12.2019 - закрити (а.с. 7-51).
Згідно з копією ухвали Львівського апеляційного суду від 26.09.2024, задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Возного О.Й. про звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в порядку ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, частково задоволено апеляційну скаргу прокурора Таргонія О.В., скасовано вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 01.07.2024 щодо ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст.190 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 358, ч. 1, ч. 2 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України (а.с. 52-77).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В ухвалі Львівського апеляційного суду від 26.09.2024 вказано, що якщо закінчення строку давності припадає на час апеляційного провадження, то апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження. У разі закриття кримінального провадження, що у даному випадку є обов'язковим, припиняються кримінально-правові відносини між державою і особою.
Водночас, закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Представником позивача у позовній заяві зазначено, що з урахуванням ухвали Львівського апеляційного суду про виправлення описки від 21.11.2024 (а.с. 83) розмір заподіяної шкоди складає 34 389,19 грн.
Відповідно до копії претензії вих. №8-10/792 від 09.01.2025, КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД МК»вимагало у ОСОБА_1 відшкодувати заподіяну майнову шкоду у розмірі 34 389,19 грн. протягом місяця (а.с. 84-86).
У позовній заяві представник позивача вказав, що позивачем направлено відповідачу вищевказану претензію, проте, відповідач не вжила заходів щодо відшкодування шкоди.
На підтвердження надсилання претензії відповідачу, представником позивача долучено копію квитанції АТ «Укрпошта» та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 86), яке ОСОБА_1 отримала 20.01.2025.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто Холдинг» проти України», від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Отже, враховуючи фактичні обставини справи, встановлені в судових засіданнях, зміст спірних правовідносин, досліджені докази, якими доведено заподіяння позивачу матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінальних правопорушень відповідачем,
беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано розмір заподіяної шкоди, суд приходить висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки справа стосується відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з відповідача належить стягнути судовий збір у справі у розмірі 3 028,00 грн. у дохід держави.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 178, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. 15, 22, 1166 ЦК України, суд,
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 34 389 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят дев?ять) гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у справі у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок на користь держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», місцезнаходження: вул. Івана Миколайчука, 9, м. Львів, 79059, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34167494.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 15.09.2025.
Суддя Головатий А.П.