"11" вересня 2025 р. Справа153/1164/25
Провадження2/153/407/25-ц
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Дзерина М.М.
за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 у розмірі 56750 гривень та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422 гривні 40 копійок. Свої вимоги мотивує тим, що 20 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.12.2024-100001799, який відповідач підписав електронним цифровим підписом. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачеві надано кредит у розмірі 20000,00 гривень, строком на 155 днів, дата повернення кредиту - 23.05.2025 року. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачеві кошти в сумі 20000,00 гривень, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 56750 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 20000 грн., по процентам в розмірі 21350 грн., по комісії 1800 грн., по додатковій комісії 3 600,00 грн. по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 10 000,00 грн. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Добровільно сплатити вказану заборгованість відповідач не бажає. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
29 липня 2025 року відповідно до ухвали судді відкрито спрощене позовне провадження у цій справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 11.09.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника «ТОВ «Споживчий центр». Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином в порядку ст.128 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, який в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «Е533» пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 20.12.2024, заявки кредитного договору №20.12.2024-100001799 (кредитної лінії) від 20.12.2024, відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору №20.12.2024-100001799 (кредитної лінії) укладено кредитний договір №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 року.
Відповідно до кредитного договору №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 відповідачу надавався кредит на наступних умовах: сума кредиту: 20000 грн. Строк, на який надається кредит - 155 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 23.05.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Комісія, пов'язана із наданням кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 1800 грн.
Перерахування коштів у розмірі 20000 грн. підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16 липня 2025 року №34-1607, з якого встановлено, що 20.12.2024 року о 17:59:50 були перераховані кошти на суму 20000 гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 601370954, призначення платежу: Видача за договором кредиту №20.12.2024-100001799 .
Зазначені реквізити банківської карти співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними у кредитному договорі №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024.
Із копії довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 складає: 20000,00 гривень - основний борг; 21 350 гривень - проценти; 1800,00 гривень - комісія, 10 000 грн. неустойка та 3600 додаткова комісія. Разом 56 750 гривень. Проценти нараховані за період з 20.12.2024 по 23.05.2025.
Таким чином встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.
За правилами ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року справа №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).
Із дослідженого судом кредитного договору встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Такий правочин (кредитний договір), згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим він є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.2 ст.1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з нормою ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до правил ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кошти в сумі 20000 грн. строком на 155 днів, а останній зобов'язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором, а також сплатити комісію пов'язану із наданням кредиту, однак свої зобов'язання не виконав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надававши відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 20000,00 гривень - основний борг; 21 350 гривень - проценти. Разом 41350 гривень.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував.
Щодо вимог про стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.
Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати неустойку в розмірі 10 000 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої.
Щодо вимог про стягнення заборгованості по комісії в сумі 5400 грн. по кредитному договорі №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» така інформація надається безоплатно.
Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.
Крім того, подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року в справі №752/4008/20.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за обслуговування кредиту за кредитним договором №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 року в сумі 5400 грн.
Відтак, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 41350 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00028030 від 18 липня 2025 року.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1768 грн. 06 коп., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 264-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/рUA103052990000026506026200756 заборгованість за Кредитним договором №20.12.2024-100001799 від 20.12.2024 у розмірі 41 350 (сорок одна тисяча триста п'ятдесят) гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А), код ЄДРПОУ 37356833, судовий збір в сумі 1768 (одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 06 (шість) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А), код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.М. Дзерин