ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8090/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальхеон»
про стягнення 877 944,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальхеон" про стягнення 877 944,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 16.11.2024 № 22/2-699-VDK-24 щодо поставки товару у визначені строки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено строки надання сторонам відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем 07.07.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву із запереченнями та клопотання про зменшення розміру пені.
Позивачем 17.07.2025 сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив із спростуваннями.
Відповідачем 21.07.2025 сформовано у системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем 28.07.2025 сформовано у системі "Електронний суд" клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Господарським судом міста Києва 01.08.2025 ухвалено розгляд справи здійснювати у закритому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 16.11.2024 укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/2-699-VDK-24, за умовами пункту 1.1. якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, а позивач - оплатити його.
Згідно з пунктом 2.1 договору, вартість (ціна) товару за контрактом на момент його підписання зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції відповідача.
Відповідно до пункту 2.2. договору, загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 139 800 000,00 грн.
Умовами пунктів 3.2 - 3.6 договору визначено, що товар поставляється відповідачем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного позивачем. Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Про час відвантаження товару відповідач повідомляє позивача за 5 календарних днів.
Датою виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі товару за Контрактом.
Акт приймання-передачі військового майна, що підписується позивачем та отримувачем, та акт приймання-передачі (партії) товару за контрактом, підписуються одночасно в місці передачі товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі військового майна та/або інший документ, який підтверджує факт передачі товару відповідачем, в обов'язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування товару.
Передача товару від відповідача позивачу здійснюється на підставі належним чином оформлених довіреностей, виданих уповноваженим представникам сторін на підписання відповідних актів приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 2.6 контракту, оплата позивачем поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача по факту поставки товару впродовж 15 банківських днів шляхом подання платіжної інструкції до ДКСУ, а у разі відсутності відповідного бюджетного фінансування - протягом 5 банківських днів з дати його надходження. Оплата здійснюється на підставі належним чином оформленого відповідачем рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами акт приймання-передачі товару за контрактом, видаткова накладна, (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку позивача).
Згідно з пунктом 4.1 контракту, відповідач зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації (додаток 1).
Згідно з пунктом 11.1 (у редакції додаткової угоди № 1 від 26.12.2024), контракт набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.03.2025, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов специфікації, строк здійснення поставки товару у кількості 600 комплектів загальною вартістю 139 800 000,00 грн. встановлено до 15 грудня 2024 року.
Сторонами підписано наступні акти приймання - передачі товару за контрактом: № 1 від 22.12.2024 щодо поставки 430 комплектів загальною вартістю 100 190 000,00 грн.; № 1 від 22.12.2024 щодо поставки 142 комплектів загальною вартістю 33 086 000,00 грн. та № 3 від 28.12.2024 щодо поставки 28 комплектів загальною вартістю 6 524 000,00 грн.
Отже, враховуючи умови договору та специфікації, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку товару у кількості 600 комплектів до 15.12.2024. З огляду на те, що 15.12.2024 був вихідним днем, прострочення постачання предмету договору почалось 17.12.2024.
При цьому, судом взято до уваги заперечення відповідача, яким останній стверджує про прострочення виконання зобов'язання за договором через невиконання зобов'язань контрагентами відповідача. Крім того, відповідач посилається на направлення позивачу листа від 10.12.2024 № 10.12/2, яким повідомлено про зміну термінів постачання через відсутність можливості отримання вчасно деяких комплектуючих товару.
Проте, судом відхиляються зазначені заперечення з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 4.2 контракту, в обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання Товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до контракту на підставі письмового звернення відповідача, яке відповідач повинен надати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 контракту.
Відповідно до пункту 13.4 контракту, обмін документів, пов'язаних із виконанням, зміною або розірванням цього контракту, повинен здійснюватися особисто представниками сторін, рекомендованими листами або за допомогою кур'єрської служби.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів направлення або вручення позивачу листа від 10.12.2024 № 10.12/2.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.8 контракту, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Сторонами погоджено у абзаці 7 пункту 7.9 договору, що недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів не є форс-мажорними обставинами.
Таким чином, невиконання зобов'язань контрагентами відповідача не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язання за договором.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статей 74 та 75 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Всі інші заперечення відповідача не мають належного обґрунтування і тому не беруться судом до уваги.
За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 контракту, у разі порушення строків поставки товару з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 877 944,00 грн. (799 656,00 грн., нараховані з 16.12.2024 терміном 6 днів та 78 288,00 грн. нараховані з 16.12.2024 терміном 12 днів).
Судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок прострочення зобов'язання. Останній день постачання 15.12.2024 (визначено у специфікації) є вихідним, отже, як було встановлено судом вище, прострочення почалось 17.12.2024. Також, позивачем включено у розрахунок день виконання відповідачем зобов'язання, що теж є невірним.
Згідно з статтею 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням встановленої судом дати прострочення, у межах розрахунку позивача, Господарський суд міста Києва встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 598 344,00 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95% від заявленої суми, обґрунтоване незначним характером порушення строків поставки; простроченням не з вини відповідача; належним повідомленням позивача про ускладнення виконання зобов'язань за контрактом та вжиття усіх можливих заходів для їх належного виконання; суттєвістю розміру нарахованої неустойки; відсутністю доказів понесення позивачем збитків та фактичним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статі 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 р. у справі № 910/14591/21).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора
Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Аналогічний висновок неодноразово викладено Верховним Судом зокрема, але не виключно у постановах: від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як було встановлено, відповідач порушив умови договору, а тому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків та збитків, які зазнав позивач, які до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості.
Підписуючи контракт № 22/2-699-VDK-24, відповідач мав врахувати всі ризики та був обізнаний про наслідки невиконання договірних зобов'язань в частині порушення строків постачання товарів.
За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з'ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України) пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, у тому числі з урахуванням їх розміру. Також суд не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми пені.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені на 95 %.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальхеон» (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 11, офіс 11; ідентифікаційний номер 40265219) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 598 344,00 грн. пені та 7 180,13 грн. витрат зі сплати судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.09.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк