ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/7982/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос»
про стягнення 320 438,25 грн.
Акціонерне товариство «Укрнафта» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос» про стягнення нарахованого штрафу за прострочення виконання умов договору та порушення умов щодо якості робіт у загальному розмірі 320 438,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 15.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позов, яким позовні вимоги заперечено у повному обсязі та клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Позивачем 21.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відповідь на відзив із спростуваннями.
Відповідачем 25.07.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив.
Позивачем 01.08.2025 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
При дослідженні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, судом встановлено, що відповідачем покладено в основу необхідності призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи доведення факту відсутності вини відповідача у виявлених позивачем недоліках, а також, впливу необхідності виконання додаткових робіт на строки виконання умов договору. Встановлення зазначених фактів, на думку відповідача, можливо виключно за проведеним спеціальним дослідженням та застосуванням спеціальних знань, інших ніж право.
Проте, суд не може погодитись із такими твердженнями. До предмету доказування у даному спорі не входить доведення вини або спростування її наявності щодо виникнення недоліків у виконаних роботах відповідачем. Так само, для встановлення наявності прострочення або його відсутності виконання відповідачем робіт за договором, не потрібні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, з огляду на його необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 05.07.2022 укладено договір № 22/435 на надання послуг з поточного ремонту об'єкта з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника, за умовами пункту 1.1. якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався забезпечити, відповідно до дефектного акта і умов договору, надання послуг: «Поточний ремонт будівлі гаражу на дві автомашини зі зварювальним постом ЛВДС «Кременчук», 39749, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. П?ятихатки, вул. Світанкова, 1».
Відповідно до пункту 1.4 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання відповідачу, визначені дефектним актом (додаток № 1).
Згідно з пунктом 1.5 договору, якість предмету підряду повинна відповідати наступним вимогам: умовам договору, відповідним будівельним нормам та стандартам України.
Умовами пункту 2.1 договору встановлено, що ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 2) і становить 2 445 196,13 грн.
Розділ 3 договору визначає строки виконання робіт. Зокрема, строки виконання робіт, передбачених пунктом 1.1. договору, становлять 90 календарних днів з дати початку виконання робіт. Строки виконання робіт визначаються на підставі Календарного графіка (додаток № 3).
Датою початку виконання відповідачем робіт вважається дата, зазначена позивачем у письмовій заявці про готовність до виконання договору (далі - «заявка»).
Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Датою закінчення виконаних робіт відповідачем вважається дата їх прийняття позивачем в порядку передбаченому розділом 4 договору. Виконання робіт може бути закінчено відповідачем достроково за умови письмової згоди позивача.
Відповідно до пункту 4.1 договору, передача виконаних робіт відповідачем і прийняття їх позивачем оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 14.1 визначено, що договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
За результатами виконання відповідачем робіт сторонами складені та підписані наступні акти приймання виконання будівельних робіт: від 05.09.2022 № 1 на суму 149 026,45 грн., від 20.09.2022 № 2 на суму 674 159,45 грн., від 17.10.2022 № 3 на суму 65 297,89 грн., від 27.10.2022 № 4 на суму 108 584,65 грн., від 14.11.2022 № 5 на суму 644 114,28 грн. та від 05.12.2022 № 6 на суму 487 714,32 грн.
Позивачем здійснено оплату за будівельні роботи у повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними інструкціями від 05.08.2022 на суму 733 558,64 грн., від 16.09.2022 № 0000126735 на суму 104 318,48 грн., від 30.09.2022 № 0000127836 на суму 471 911,62 грн., від 27.10.2022 № 0000130035 на суму 45 708,52 грн., від 07.11.2022 № 0000130861 на суму 76 009,25 грн., від 25.11.2022 № 0000132614 на суму 450 880,00 грн. та від 21.12.2022 № 0000134792 на суму 246 510,29 грн., які долучені до матеріалів справи.
Оскільки в договорі було чітко визначено строки виконання робіт, позивач стверджує про фактичне виконання робіт за актами № № 4, 5 та 6 з порушенням визначених строків, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань. Крім того, позивач стверджує про виявлення прихованих недоліків зданих робіт, які відповідачем не усунуто, чим порушено умови договору, у зв'язку із чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за не виконання гарантійних зобов'язань за договором.
Позивач 16.01.2025 направив претензію на адресу відповідача якою вимагав сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 288 808,34 грн., з яких 23 410,29 грн. - пені та 31 140,00 грн - штрафу за порушення строків виконання робіт та 212 889,70 грн. штрафу за порушення гарантійних зобов'язань щодо якості виконаних робіт. Оскільки претензія залишена без виконання та відповіді з боку відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що прострочення виконання робіт за договором мало місце через несвоєчасне повідомлення позивачем відповідача про заявку на початок виконання робіт, а також, через виявлення скритих додаткових робіт, які необхідно було виконати під час виконання переліку робіт, узгоджених у дефектному акті.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.
Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За узгодженим сторонами Календарним графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору) загальний термін виконання робіт становить 90 календарних днів.
Пунктом 3.2 договору визначено, що датою початку виконання відповідачем робіт вважається дата, зазначена позивачем у письмовій заявці про готовність до виконання договору (далі - «заявка»).
Позивачем долучено до матеріалів справи заявку про готовність АТ «Укртранснафта» до виконання договору від 21.07.2022 № 22-02/5/3805-22, якою повідомлено про дату початку робіт (послуг) - 18.07.2022.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення зазначеної заявки відповідачу (ні на поштову, ні на електронну адресу).
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує про неотримання письмової заявки позивача, тому вважає, що 18 липня 2022 року не є датою початку відліку строку виконання робіт. У той же час, фактичною датою початку виконання робіт відповідач визначає дату підписання позивачем акту допуску працівників відповідача (абзац 11 аркуш справи 91).
У матеріалах справи наявний наказ позивача від 18.07.2022 № 304 про допуск працівників відповідача для надання послуг на «Поточний ремонт будівлі гаража на 2 автомобілі зі зварювальним постом ЛВДС «Кременчук», АТ «Укртранснафта» згідно з умовами договору (номер договору у бізнес-пакеті SAP S/4 HANA - 4450000174).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на те, що позивач стверджує про направлення відповідачу заявки про готовність робіт, в якій визначено початок робіт 18.07.2022, а відповідач визнає датою початку виконання робіт дату допуску відповідача до виконання робіт, яка теж є 18.07.2022 (наказ позивача про допуск працівників відповідача до виконання робіт за договором датовано 18.07.2022), судом встановлено, що датою початку робіт є 18.07.2022.
Отже, враховуючи вищенаведене у сукупності, останнім днем виконання робіт є 17.10.2022.
Відповідачем виконано роботи в межах строку, встановленого договором, на загальну вартість 888 483,79 грн. та із простроченням строків - на загальну суму 1 240 413,25 грн., що підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт від 05.09.20222 № 1 на суму 149 026,45 грн., від 20.09.2022 № 2 на суму 674 159,45 грн., від 17.10.2022 № 3 на суму 65 297,89 грн., від 27.10.22 № 4 на суму 108 584,65 грн., від 14.11.2022 № 5 на суму 644 114,28 грн. та від 05.12.2022 № 6 на суму 487 714,32 грн.
При цьому, судом враховані твердження відповідача щодо неможливості виконати роботи у строки, узгоджені сторонами з огляду на виникнення необхідності здійснити додаткові роботи, які станом на момент підписання сторонами договору не були відомі.
Разом із тим, суд відхиляє дані твердження в якості належних та допустимих доказів неможливості виконання відповідачем умов договору, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3.3 договору, строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір, у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до частини 3 статті 877 Цивільного кодексу України, підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів звернення до позивача із повідомленням про встановлення необхідності проведення додаткових робіт, які вплинуть на строки виконання умов договору та проханням погодження зміни строків, узгоджених у Календарному графіку.
Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем графіку виконання робіт за договором, узгодженого сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Відповідно до пункту 9.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, в тому числі порушення строків виконання підрядних робіт, встановлених Календарним графіком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 7,0 % від ціни невиконаних зобов'язань.
Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 778,64 грн. пені та 34 140,00 грн. штрафу, є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
З приводу вимоги про стягнення з відповідача 244 519,61 грн. штрафу за порушення умов зобов'язання щодо якості робіт, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи зазначену позовну вимогу позивач стверджує про виявлення прихованих недоліків у виконаних відповідачем роботах за договором, які не були останнім усунуті.
Відповідно до пунктів 10.1-10.3 договору, відповідач гарантує якість використаних власних матеріалів і устаткування, зроблених робіт в цілому, а також їх відповідність нормам і вимогам, що пред'являються до робіт даного виду, встановленим чинним законодавством України та договором. Відповідач зобов'язався передати позивачу разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації об'єктів, які є предметом підрядних робіт. Гарантійний строк роботи об'єктів, що є предметом підрядних робіт за договором, складає 10 років.
Початок дії гарантійних зобов'язань відповідача настає з моменту підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт і поширюється на всі випадки, які не дозволяють здійснювати експлуатацію об'єкта, за винятком випадків навмисного пошкодження об'єкта з боку третіх осіб.
Судом встановлено, що позивачем прийнято виконанні відповідачем роботи за договором на загальну суму 2 128 896,99 грн. (акти приймання виконання будівельних робіт підписано з боку позивача без зауважень та заперечень).
Позивачем, після прийняття робіт, під час огляду готовності об'єкту до осінньо-зимового періоду 2023-2024, виявлено приховані недоліки у виконаних відповідачем роботах за договором, зокрема, руйнування піддашків; часткове руйнування захисних покриттів парапетів на покрівлі (відривання оцинкованих відливів), що спричинило потрапляння атмосферних опадів у середину приміщень та призвело до замокань стель, стін та відкосів.
Відповідно до пункту 10.7 договору, у разі виявлення прихованих недоліків у виконаних роботах протягом гарантійного строку, встановленого договором, позивач зобов'язаний протягом 5 календарних днів письмово (телеграмою, факсограмою, листом) викликати представника відповідача для складання акта виявлених недоліків. Уповноважений представник відповідача зобов'язаний прибути в місце розташування об'єкту проведення робіт за договором протягом 3 робочих днів з моменту отримання виклику і взяти участь в обстеженні виявлених прихованих недоліків у роботах і складанні акта виявлених прихованих недоліків. Представник відповідача зобов'язаний мати при собі відповідну довіреність на проведення обстеження та підписання акта виявлених прихованих недоліків.
Позивачем 29.01.2024 направлено відповідачу лист від 26.01.2024 № 22-02/5/623-24, яким повідомлено про виявлення прихованих недоліків та необхідність прибуття представника 09.02.2024 о 10:00 на об'єкт виконання робіт за договором для огляду та складання актів виявлених прихованих недоліків. Докази направлення наявні у матеріалах справи.
Відповідачем уповноваженого представника не направлено на об'єкт позивача для виявлення та фіксування прихованих недоліків, доказів повідомлення позивача про неможливість прибуття та узгодження додаткового строку суду не подано.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом здійснити обстеження виявлених позивачем прихованих недоліків у роботах, підтвердивши їх шляхом підписання акту виявлених прихованих недоліків або надавши свої заперчення щодо цих недоліків.
Відповідно до пункту 10.4 договору, наявність прихованих недоліків, і строки їх усунення фіксуються двостороннім актом виявлених прихованих недоліків, підписаний уповноваженими представниками обох сторін.
Згідно з пунктом 10.8 договору, у разі неприбуття представника відповідача у зазначений строк без попереднього узгодження додаткового строку для прибуття, позивач самостійно оформлює акт виявлених прихованих недоліків, в якому вказуються характер та обсяг виявлених недоліків, а також відповідний строк їх усунення та направляє один примірник акта виявлених прихованих недоліків на адресу відповідача для виконання. Якщо відповідач протягом строку, зазначеного в акті виявлених прихованих недоліків не усуне недоліки, то позивач має право усунути недоліки самостійно, або із залученням сил іншого підрядника. При цьому витрати позивача в такому випадку відшкодовує відповідач в повному обсязі.
Позивачем 22.04.2024 складено акт виявлених прихованих недоліків по об'єкту - будівля гаражу на дві автомашини зі зварювальним постом ЛВДС «Кременчук», Полтавська область, Кременчуцький район, село П'ятихатки, вулиця Світанкова, 1, за висновком комісії якого, встановлено необхідність відповідачу за власний рахунок усунути виявлені приховані недоліки по вказаних в акту роботах у повному обсязі. Строк усунення недоліків встановлено 45 календарних днів з дня отримання акту від представника поштового відділення, що здійснює доставку відповідачу. Даний акт разом із супровідним листом № 22-02/5/3623-24 направлено відповідачу 10.05.2024 поштовою установою (докази направлення наявні у матеріалах справи).
Зазначене поштове відправлення отримано відповідачем 15.05.2024 (докази отримання наявні у матеріалах справи).
Відповідно до пункту 10.4 договору, усунення недоліків здійснюється відповідачем за власний рахунок.
Відповідачем вимоги акту від 22.04.2024 та супровідного листа від 10.05.2024 № 22-02/5/3623-24 залишено без виконання, приховані недоліки не усунуто.
Протилежного суду не доведено, доказів на спростування наведеної позивачем інформації не подано.
Згідно з пунктом 9.2 договору, за порушення умов зобов'язання щодо якості робіт, якщо відповідач не виправив неякісно виконані роботи, відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від суми, визначеної у пункті 2.1. договору.
Позивач 17.01.2025 направив відповідачу претензію від 16.01.2025 № 04-03/11/414-25, якою вимагав сплату штрафу у розмірі 212 889,70 грн. нарахованого за невиконання умов договору щодо не виправлення неякісно виконаних робіт (докази направлення наявні у матеріалах справи).
Відповідачем вимогу позивача не виконано, грошові кошти у розмірі 212 889,70 грн. не сплачено.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Враховуючи наявні приховані недоліки у виконаних відповідачем роботах за договором, дотримання позивачем механізму їх виявлення та фіксування, з огляду на порушення відповідачем умов договору щодо обов'язку усунення таких недоліків та наявності права у позивача здійснити нарахування штрафу, суд, встановив законність застосування до відповідача штрафної санкції у вигляду нарахування штрафу.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд встановив його законність, обґрунтованість та арифметичну вірність, у зв'язку із чим позовна вимога про стягнення з відповідача нарахованого штрафу у розмірі 244 519,61 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повінстю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос» (02140, місто Київ, вулиця Б. Гмирі, 13; ідентифікаційний номер 31174467) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 32/2; ідентифікаційний номер 31570412) 41 778,64 грн. пені, 34 140,00 грн. штрафу за прострочення виконання робіт, 244 519,61 грн. штрафу та 3 845,26 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.09.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк