ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2025 року Справа № 918/1117/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
боржник - Федорков В.І.
арбітражний керуючий - Беляновський Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. 3056 від 09.07.25) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.06.25, повний текст судового рішення складено 30.06.25 у справі № 918/1117/23 (суддя Качур А.)
за заявою: ОСОБА_3
про: неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.06.25 у справі № 918/1117/23 провадження у справі №918/1117/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 закрито.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ОСОБА_2 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Листом №918/1117/23/3648/25 від 07.07.2025 Північно-західним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи. 09.07.2025 від місцевого господарського суду до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.07.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (вх. 3056 від 09.07.25) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.06.25 у справі № 918/1117/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.09.2025 об 16:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
09.09.25 перед початком судового засідання від апелянта до суду апеляційної інстанції надійшла заява про проведення засідання за його відсутності.
09.09.25 у судове засідання з'явився представник боржника Федорков В.І. , а також арбітражний керуючий Беляновський Р.Ю., які надали cвої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про час та дату проведення судового засідання учасники справи належним чином повідомлені.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУзПБ ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою суду першої інстанції від 8.11.2023 року Господарський суд Рівненської області прийняв заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою місцевого господарського суду від 21.11.2023 року суд відкрив провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 , ввів процедуру реструктуризації боргів, мораторій на задоволення вимог кредиторів.
22.11.2023 року здійснено оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою від 16.01.2024 року місцевий господарський визнав вимоги забезпеченого кредитора ОСОБА_2 в розмірі: 1 314 049,13 грн заборгованості; 1 466 547,56 грн відсотків; 367 835,72 грн інфляційних втрат; 96 215,01 грн відсотків річних. Також визнав вимоги кредитора Головного управління ДПС у Рівненській області в розмірі 6 969,66 грн.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.04.2024 року припинено процедуру реструктуризації боргів, визнано боржника банкрутом та введено процедуру погашення боргів.
Ухвалою суду першої інстанції від 10.02.2025 року суд задоволив клопотання арбітражного керуючого про витребування доказів, а саме відомостей про перетинання державного кордону України впродовж останніх трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (починаючи з 21.11.2020 року) боржником та членами її сім'ї.
17.03.2025 року ДПС України повідомлено суд, що інформації про перетинання кордону такими особами як: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у період з 21.11.2020 року по 10.02.2025 року у базі даних не виявлено.
07.07.2025 року арбітражний керуючий Беляновський Р.Ю. звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформації про перетинання членами сім'ї боржника державного кордону України.
07.07.2025 року арбітражним керуючим подане клопотання про надання дозволу на продаж майна боржника.
Вказане клопотання аргументоване тим, що грошові вимоги ОСОБА_2 виникли на підставі укладеного договору позики грошей від 20.12.2013 року. Виконання зобов'язань за договором позики забезпечено договором іпотеки від 20.12.2013 року. Згідно з умовами вказаного договору іпотеки іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю житловий будинок житловою площею 85,3 кв. м., загальною площею 178,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 5624689500:07:035:0494, загальною площею 0,1228 га, що знаходиться за адресою: с. Великий Олексин, Рівненського району Рівненської області.
Оскільки житловий будинок, належний боржнику ОСОБА_3 , є предметом забезпечення вимог кредитора, він обов'язково включається до ліквідаційної маси банкрута та підлягає продажу на аукціоні в порядку визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
У зв'язку з наведеним арбітражний керуючий просив суд надати дозвіл на продаж, в порядку визначеному Кодексом України з процедур банкрутства, житлового будинку, загальною площею 178,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 та право користування (на підставі зареєстрованого місця проживання) яким має неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 12.05.2025 року клопотання арбітражного керуючого про витребування доказів задоволено, зобов'язано Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати суду інформацію про перетинання державного кордону України за період з 8 листопада 2017 року по 20 листопада 2020 року членами сім'ї боржника, а саме: ОСОБА_6 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України); ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України).
19.05.2025 року боржником подане заперечення на клопотання (заяву) про надання дозволу на продажу майна боржника з тих підстав, що у ньому зареєстрована неповнолітня дитина.
27.05.2025 року ДПС України надала суду відомості про те, що у період з 08.11.2017 року по 20.11.2020 року відомостей про перетинання державного кордону такими особами як: ОСОБА_6 (дочка боржника) та ОСОБА_8 (неповнолітній, зареєстрований в будинку боржника) в базі даних не виявлено.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року суд відклав судове засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого про надання дозволу на продаж майна на 17 червня 2025 року. Також боржника зобов'язано до наступного судового засідання повідомити суд: чи прожив/проживає (якщо так з якого часу) ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 ; у випадку проживання за кордоном члена сім'ї боржника, а саме дочки - ОСОБА_6 та її сина ОСОБА_9 повідомити на яких умовах (підставах) та з якого часу.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року суд відклав судове засідання для розгляду клопотання арбітражного керуючого про надання дозволу на продаж майна на 24 червня 2025 року, та повторно зобов'язав боржника повідомити суд обставини проживання ОСОБА_9 за місцем реєстрації, а також відомості щодо виїзду за кордон вказаної особи з його матір'ю.
19.06.2025 року боржник подав клопотання про залучення спеціаліста в особі органу опіки та піклування Шпанівської сільської ради для розгляду питання про надання дозволу на продаж майна боржника.
20.06.2025 року боржник подав до суду додаткові пояснення в яких вказав, що на виконання рішення Голосіївського суду міста Києва від 02.12.2013 року у спорі ОСОБА_10 із батьком її сина, визначено місце проживання ОСОБА_9 2010 року народження за попереднім місцем проживання. Виконати рішення вдалося у 2015 році, після чого ОСОБА_10 , яка є дочкою боржника, зареєструвала ОСОБА_9 за адресою фактичного місця проживання боржника, тобто у належному їй будинку. У 2017 році у зв'язку з роботою ОСОБА_10 виїхала за кордон разом з сином - ОСОБА_11 .
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.06.25 у справі № 918/1117/23 провадження у справі №918/1117/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 закрито. Мотивуючи судове рішення місцевий господарський суд зазначив, що у поданих суду деклараціях боржник жодним чином не відобразив інформацію про майновий стан дочки, як члена своєї сім'ї, вказавши лише про ненадання такої інформації. Боржник узагалі не надав відомостей про майновий стан дочки - про її статки, доходи та майно у власності та користуванні. Також у деклараціях не вказано про неповнолітню особу, який є сином дочки боржника та зареєстрований у житловому будинку боржника, а отже і має спільні з боржником права та обов'язки, що пов'язано з реєстрацією місця проживання цієї особи. Зокрема боржник вказує про наявність права користування житловим будинком у цієї неповнолітньої особи. Не зазначення боржником всіх членів сім'ї у деклараціях є порушенням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 116 КУзПБ, та фактично позбавляє можливості суд вчинити дії, передбачені пунктами 9, 10 частини п'ятої статті 119 ГПК України, з метою отримання повної, достовірної та актуальної інформації про доходи боржника та членів його сім'ї, про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону та зобов'язати орган державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім'ї державного кордону за останні три роки. Підсумовуючи наведене суд виснував про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 та пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про недобросовісну поведінку боржника, однак місцевий господарський суд повинен був надати дозвіл на продаж майна боржника, а не закривати провадження у справі, адже у даній справі майже вся процедура була проведена (окрім реалізації майна боржника на аукціоні). Як наслідок кредитор не отримав майно, що свідчить про понесення кредитором ОСОБА_2 негативних наслідків, а саме втрати 20 місяців часу і "опинення в тій точці стягнення боргу, де він був у листопаді 2023 року".
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 119, 120 КУзПБ.
За змістом приписів КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Порядок затвердження плану реструктуризації боргів боржника закріплений у ст. 126 КУзПБ, яка передбачає подання керуючим реструктуризацією відповідної заяви протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів, розгляд такої заяви господарським судом протягом 10 днів з для її отримання із заслуховуванням кожного присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу учасників спору, що окрім загальних підстав закриття провадження у справі про банкрутство, встановлених ч. 1 ст. 90 КУзПБ (з урахуванням ст. 113 КУзПБ тією мірою, якою вони можуть стосуватися боржника - фізичної особи), відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ суд також приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; 2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Щодо незгоди ОСОБА_2 із оскаржуваним судовим рішенням колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 під час подання заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи долучила декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність з 2020 по 2023 роки (том 1, а.с. 45-83). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в деклараціях, поданих за підписом боржника, не зазначено жодних відомостей стосовно членів сім'ї боржника, а лише вказано у графі "член сім'ї не надав інформації".
У подальшому місцевим господарським судом встановлено, що боржник, звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не повідомив суд про наявність зареєстрованої неповнолітньої особи у житловому будинку, що належить боржнику, та є предметом застави, забезпечує вимоги одного з кредиторів у справі та підлягає включенню до ліквідаційної маси. Так, про зазначені обставини суду стало відомо лише із заяви арбітражного керуючого про надання згоди на продаж майна боржника (житлового будинку в якому зареєстрована неповнолітня особа).
Колегія суддів апеляційної інстанції дослідила наявну в матеріалах справи відповідь Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області №2028/01-17/24 від 12.11.2024 на запит № 01-20/918/1117/23/1 від 06.11.2023 поданий арбітражним керуючим Беляновським Р.Ю.. Згідно наданої відповіді убачається, що за адресою АДРЕСА_1 за даними реєстру територіальної громади зареєестровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23.12.2009 - по т.ч.; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 07.09.2013 - по т.ч.; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.09.2013 - по т.ч.; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 23.12.2009 - по т.ч.; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11.07.2015 - по т.ч. (том 3, а.с. 97).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у матеріалах справи наявні додаткові пояснення боржника ОСОБА_3 на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.06.25, згідно яких боржник зазначає, що онука ОСОБА_9 2010 року народження було зареєстровано в житлі (яке є предметом іпотеки) у 2015 році на підставі рішення Голосіївського суду м. Києва у справі № 752/14872/13ц від 02.12.2013. Також боржниця зазначає, що ОСОБА_10 успішно надає послуги по перекладу ділових документів, а також усного спілкування із іноземними представниками у Туреччині, Китаї, Індії, Англії, США та країнах Євросоюзу. Оксана активно телефонує, переживає за своїх дітей та хоче повернутися коли настане мир в Україні (том 3, а.с. 188).
Із зазначеного слідує, що у своїх письмових поясненнях наданих 20.06.2025 року на повторну вимогу місцевого господарського суду боржник вказав, що дочка боржника ( ОСОБА_6 ), вказана у заяві про відкриття провадження у справі та у деклараціях боржника як член сім'ї - тривалий час працює та проживає за кордоном. У заяві про відкриття провадження боржниця вказала що місцем перебування дочки є Канада . У поясненнях від 20.06.2025 року боржниця вказала, що дочка проживає та працює у різних країнах та нібито не має власного житла. Також із пояснень наданих боржницею 20.06.2025 убачається, що боржник постійно спілкується зі своєю дочкою, підтримує зв'язок та обмінюється інформацією. Однак у поданих суду деклараціях боржник жодним чином не відобразив інформацію про майновий стан дочки, як члена своєї сім'ї, вказавши лише про ненадання такої інформації. Боржник узагалі не надав відомостей про майновий стан дочки - про її статки, доходи та майно у власності та користуванні. Також у деклараціях не вказано про неповнолітню особу, який є сином дочки боржника та зареєстрований у житловому будинку боржника, а отже і має спільні з боржником права та обов'язки, що пов'язано з реєстрацією місця проживання цієї особи. Зокрема боржник вказує про наявність права користування житловим будинком у цієї неповнолітньої особи.
Положеннями статті 116 КУзПБ визначено перелік осіб - членів сім'ї боржника, до яких законодавець з метою реалізації положень КУзПБ щодо відновлення платоспроможності боржника відніс осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Включення до кола членів сім'ї осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, пояснюється фідуціарним, зазвичай, характером відносин боржника з цими особами (обов'язок діяти якнайкраще в інтересах таких осіб), що може сприяти ухиленню від виконання боржником зобов'язань перед кредиторами шляхом перереєстрації майна (майнових прав) на цих осіб. До цих зловживань правом боржник може вдатись незалежно від того, що ці особи проживають окремо від боржника, не пов'язані з ним спільним побутом та сімейними правами і обов'язками.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема, шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Згідно з положеннями статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 383 Цивільного кодексу України, статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Згідно з нормами статті 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині 2 статті 64 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що неповнолітній ОСОБА_8 , котрий є онуком боржника, та, за твердженням боржника, має право на користування житловим будинком боржника, повинен був бути включений боржником до кола членів сім'ї та відображений у деклараціях боржника під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ, встановлення судом обставин щодо надання боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації та ненадання суду виправленої декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї, є підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи.
Таким чином, з метою повного та всебічного дослідження інформація у декларації про майновий стан боржника у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи повинна бути повною, достовірною та обґрунтованою, оскільки закриття судом провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ може призвести до негативного наслідку у вигляді обмеження господарського суду протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, на відкриття провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.
Не зазначення боржником всіх членів сім'ї у деклараціях є порушенням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 116 КУзПБ, та фактично позбавляє можливості суд вчинити дії, передбачені пунктами 9, 10 частини п'ятої статті 119 ГПК України, з метою отримання повної, достовірної та актуальної інформації про доходи боржника та членів його сім'ї, про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону та зобов'язати орган державної прикордонної служби надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про перетинання боржником та членами його сім'ї державного кордону за останні три роки.
За змістом приписів КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань.
Випадки коли боржник не вказує інформацію про членів сім'ї боржника не можуть вважатись певними неточностями в декларації про майновий стан, оскільки відсутність такої інформації позбавляє суд можливості визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, створює перешкоди для визначення ефективних шляхів реструктуризації боржника та задоволення грошових вимог кредиторів.
Системний аналіз положень статей 74, 86 ГПК України, статті 116 КУзПБ пункту 9 Примітки до Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" дає підстави для висновку, що суд не може збирати докази щодо заборгованості боржника та членів його сім'ї з власної ініціативи, а саме на боржника як заінтересовану особу покладено обов'язок щодо збору такої інформації та її відображення у відповідних розділах декларації.
Отже, боржник надав суду декларацію про майновий стан з неповною та недостовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї. Незазначення боржником всіх членів сім'ї у деклараціях є порушенням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 116 КУзПБ. Тож незазначення у декларації повної інформації про склад сім'ї є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі пункту першого частини сьомої статті 123 та пункту 9 частини першої статті 90 КУзПБ. Подібну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 903/264/21.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини (не зазначення неповнолітньої дитини, яка зареєстрована у житловому будинку, що є предметом іпотеки та мало б бути реалізовано на аукціоні; не зазначення доходів членів сім'ї, які активно підтримують боржника поза межами кордону та отримують доходи за надані послуги; не зазначення заборгованості боржника та членів його сім'ї) свідчать про недобросовісну поведінку боржника, що не заперечується апелянтом.
Надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. Ураховуючи призначення частини сьомої статті 123 КУзПБ, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою.
Відсутність встановлення арбітражним керуючим факту неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника і членів його сім'ї, безумовно, не може свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов'язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин і надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 року у справі №916/2372/20).
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта щодо відсутності правових підстав у суду першої інстанції для закриття провадження у даній справі з огляду на таке.
Згідно правової доктрини "плодів отруйного дерева" вважається, що якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його (джерела) допомогою, також будуть вважатися неналежними.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема, шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Відтак зазначений документ має важливе правове навантаження для учасників справи про неплатоспроможність, адже саме завдяки зазначеному доказу арбітражний керуючий та суд, який розглядає відповідну справу, може провести належний аналіз із метою співставлення інформації, яка надається у декларації боржника разом із планом реструктуризації боргів (реальність такого погашення, яка пропонується). Саме тому зазначення недостовірної/неповної інформації у деклараціях про майновий стан боржника не може свідчити про те, що з урахуванням доктрини "плодів отруйного дерева" усі наступні процесуальні дії були вчинені, а процедури введені правомірно. Відтак суд вважає, що зазначена недобросовісність боржника свідчить про неможливість встановлення об'єктивної істини щодо майнових активів боржника та членів його сім'ї, що як наслідок унеможливлює продовження розгляду справи про неплатоспроможність боржника, який діяв недобросовісно.
Процесуальному праву притаманний принцип процесуальної доброї совісті. Проявом принципу процесуальної доброї совісті є те, що особа (зокрема, позивач) навряд чи може висувати твердження несумісні з тією позицією, яка зайнята нею в судовому процесі, що вже відбувся. Принцип процесуальної доброї совісті навряд чи має толерувати непостійність учасників процесу, а навпаки покликаний забезпечити послідовну поведінку учасників спору. Адже суд не є місцем для "безцеремонної процесуальної гри". Правопорядок не може допускати ситуації, за яких особа наполягає в різних судових процесах на правдивості протилежних одне одному тверджень задля просування власних інтересів (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 30.05.2024 у справі №229/7156/19, від 22.01.2025 у справі №757/22295/17-ц, постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 у справі №532/1550/23).
Із урахуванням встановленого колегія суддів апеляційної інстанції не вважає, що дії боржника спрямовані на дотримання принципу процесуальної доброї совісті.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із частинами 1, 3, п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 1 та частини 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів виснує про безпідставність доводів апелянта щодо можливості розгляду справи про неплатоспроможність відносно боржника, який діяв недобросвісно, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. 3056 від 09.07.25) на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 24.06.25 у справі № 918/1117/23 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає касаційному оскарженню.
3. Справу №918/1117/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "12" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.